Постанова суду № 390/1133/19 від 28.04.2021 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, посилаючись на те, що рішенням Созонівської сільської ради від...

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 390/1133/19

провадження № 61-3178св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Созонівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року у складі судді Терещенка Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, посилаючись на те, що рішенням Созонівської сільської ради від 24 жовтня 2014 року № 559-28/14 їй передано в оренду земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,8316 га, кадастровий номер 352258700:51:000:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (під розміщення цеху з переробки сільськогосподарської продукції). Пунктом 3 вказаного рішення було затверджено договір оренди земельної ділянки та встановлено розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення 11 червня 2015 року між нею та Созонівською сільською радою було укладено договір оренди землі, за умовами якого вона отримала земельну ділянку в оренду строком на 49 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 899 694 грн, а орендна плата визначена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. 18 червня 2019 року вона отримала рішення Созонівської сільської ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19, яким внесено зміни до рішення цієї ради від 24 жовтня 2014 року № 559-28/14, а саме в пункті 3 розмір орендної плати встановлено на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також зобов`язано її укласти з сільською радою додаткову угоду до договору оренди землі від 11 червня 2015 року щодо збільшення орендної плати. Рішення Созонівської сільської ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19 є незаконним у зв`язку з тим, що ним внесено зміни до попереднього рішення сільської ради, яке є ненормативним актом, застосоване одноразово та було реалізоване. Внаслідок внесення змін до рішення Созонівської сільської ради від 24 жовтня 2014 року № 559-28/14 та збільшення розміру орендної плати до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 2015 року може виникнути безпідставна заборгованість з орендної плати. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати рішення Созонівської сільської ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19 "Про внесення змін до рішення сільської ради від 24 жовтня 2014 року № 559-28/14" та стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03 жовтня 2019 року голова Созонівської сільської ради Пузаков Д. В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з відсутністю предмета спору. Клопотання обґрунтоване тим, що рішення Созонівської сільської ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19, з приводу якого виник спір, було скасоване рішенням цієї ради від 13 вересня 2019 року № 397-20/19.

23 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко Ю. Ю. подав до суду клопотання, в якому просив закрити провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову та стягнути з Созонівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка Ю. Ю. від 23 жовтня 2019 року задоволено частково. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Провадження у справі закрито. Стягнуто з Созонівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Клопотання Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Созонівської сільської ради від 13 вересня 2019 року № 397-20/19 було скасовано рішення цієї ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19, яке є предметом спору. Таким чином, внаслідок дій відповідача між сторонами не залишилося неврегульованих питань, тобто відповідач задовольнив вимоги позивача після відкриття провадження у справі. Оскільки позивач подала заяву про відмову від позову, яка прийнята судом, то провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Разом з тим суд позбавлений можливості вирішувати клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн не підлягають відшкодуванню позивачу у зв`язку з тим, що вона не надала попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а квитанція до прибуткового касового ордера не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, так як не містить всіх обов`язкових реквізитів, зокрема порядкового номера документа, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні операції, та інших. При цьому суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн, що відповідає положенням статей 134, 142 ЦПК України.

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко Ю. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Созонівської сільської ради на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Усатенком Ю. Ю. детальний опис робіт (наданих послуг) від 23 жовтня 2019 року не містить розрахунку витрат, а саме інформації про витрачений час на виконання робіт і наданих послуг та їх вартості. Квитанція до прибуткового касового ордера від 05 липня 2019 року також не може бути належним доказом оплати послуг адвоката, оскільки не містить відомостей про те, що понесені ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 15 000 грн пов`язані саме з цією справою, і позовна заява подана до суду лише 31 липня 2019 року. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відшкодувати їй витрати на правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи і не звернули уваги на те, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону в доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. В позовній заяві наведено розрахунок судових витрат, що складаються з професійної правничої допомоги, однак місцевий суд підмінив поняття судових витрат на поняття витрати на правову допомогу. Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Оскільки Адвокатське об`єднання "Усатенко і Усатенко" здійснює спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат, а надана ним квитанція до прибуткового касового ордера від 05 липня 2019 року на суму 15 000 грн містить всі необхідні реквізити, то висновки судів про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю є помилковими.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

16 квітня 2020 року справа № 390/1133/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються касаційним судом тільки в означеній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко Ю. Ю. подав до суду клопотання, в якому просив закрити провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову та стягнути з Созонівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що після подання позову відповідач задовольнив вимоги позивача, так як рішення Созонівської сільської ради від 07 червня 2019 року № 570-18/19 було скасоване рішенням цієї ради від 13 вересня 2019 року № 397-20/19. До клопотання додано: квитанцію до прибуткового касового ордера без номера від 05 липня 2019 року; детальний опис робіт (надання послуг) від 23 жовтня 2019 року; копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05 липня 2019 року; копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 05 липня 2019 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23 жовтня 2019 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 05 липня 2019 року; заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року про відмову від позову внаслідок його задоволення відповідачем.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої, пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, дев`ятою, десятою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Загальне правило щодо розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду встановлене частиною третьою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи у стягненні понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надала попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а квитанція до прибуткового касового ордера не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, так як не містить всіх обов`язкових реквізитів, зокрема порядкового номера документа, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні операції, та інших.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій зроблені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

................

Перейти до повного тексту