Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 201/14244/14-ц
провадження № 61-21172св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2019 року в складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договорами банківського вкладу.
Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2013 року він є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 за депозитними вкладами з відповідними відсотками на підставі договорів, укладених його батьком з ПАТ КБ "ПриватБанк", а саме: депозитного вкладу на суму 80 000 грн з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому у відділенні № 193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору SAMDN25000726882922 від 03 липня 2012 року; депозитного вкладу на суму 815, 21 доларів США з відповідними відсотками, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2, відкритому 19 вересня 2012 року у відділенні Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; депозитного вкладу на суму 13 123, 48 доларів США з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунку НОМЕР_3, відкритому у відділенні №161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом він звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо виплати вказаних банківських вкладів, проте грошові кошти за вкладами не були виплачені йому як спадкоємцю.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу 80 000 грн, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому у відділенні № 193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору № SAMDN25000726882922 від 03 липня 2012 року.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу у сумі 13 123,48 доларів США, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно умов договору № SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості заявлених вимог. При цьому суд, врахувавши суму виплаченого позивачу депозиту в розмірі 815,21 доларів США з призначенням "8888 Выплата наследнику по заявке в промине № 3555736 кредитная часть перевода Р2Р перевода" за депозитним вкладом згідно умов договору № SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року, відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що наявність у позивача свідоцтва про право на спадщину не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладами після закінчення строку їх дії.
Позивач не довів факт знаходження грошових коштів на рахунках на час розгляду справи судом та факт того, що такі гроші не були зняті ним до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та/або зі спливом встановлених умовами договорів строку їх дії.
АТ КБ "ПриватБанк" втратило свої активи на території АРК та м. Севастополя у звʼязку з окупацією з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією частини території України та не має доступу до свого майна, призначеного для діяльності банківської установи на території АРК, тому не може ані підтвердити, ані спростувати факт дійсного знаходження грошових коштів на банківських рахунках на час розгляду справи у заявленому позивачем розмірі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
28 грудня 2019 року справа № 201/14244/14-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 суми депозитного вкладу у розмірі 815, 21 доларів США, що знаходиться на картковому рахунку № НОМЕР_2, відкритому 19 вересня 2012 року у відділенні Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 листопада 2013 року, спадкоємцем майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син ОСОБА_1 .
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з одинадцяти банківських вкладів спадкодавця ОСОБА_2, в тому числі: депозитного вкладу у сумі 80 000 грн з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому у відділенні №193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору № SAMDN25000726882922 від 03 липня 2012 року; депозитного вкладу у сумі 815, 21 доларів США з відповідними відсотками, що знаходиться на картковому рахунку № НОМЕР_2, відкритому 19 вересня 2012 року у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; депозитного вкладу у сумі 13 123, 48 доларів США з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору № SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року.
Згідно відповіді ПАТ КБ "ПриватБанк" від 17 вересня 2014 року №20.1.0.0.0/7- 20140722/2750 на письмовий запит ОСОБА_1 від 22 липня 2014 року про виплату банківських вкладів, банк повідомив про тимчасову неможливість здійснення виплат у зв`язку з припиненням діяльності відокремлених підрозділів Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Згідно з частиною другою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Проте у зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань, а відбувається перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1228 ЦК України визначено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Відповідно до пункту 4.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України - не раніше зазначених у цих статтях строків.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).
Пунктом 3.4. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14 липня 2006 року № 267, визначено, що для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою. Довідка складається банком за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.
Судами встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 листопада 2013 року було видано позивачу на підставі відомостей за рахунками вкладника (спадкодавця) ОСОБА_2, наданих ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки з його змісту вбачається, що належність вкладів померлому підтверджується листом ПАТ КБ "ПриватБанк" за № 20.1.0.0.0/7- 20131010/3122 від 11 жовтня 2013 року.
Згідно пункту 10.15 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Саме на відповідача, який є особою, що надає банківській послуги, покладається обов`язок довести належне виконання своїх зобов`язань перед споживачем за договором банківського вкладу, надати докази проведення банківських операцій, підтвердити, що кошти були повернуті вкладнику.
В матеріалах справи відсутні докази повернення банком ОСОБА_2 або позивачу, який є його спадкоємцем, депозитних вкладів у розмірі 80 000 грн та 13 123, 48 доларів США.
Встановивши факт отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема на депозитний вклад в сумі 80 000 грн з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому у відділенні №193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору № SAMDN25000726882922 від 03 липня 2012 року, та депозитний вклад у сумі 13 123,48 доларів США з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно умов договору № SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року, та відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення банківських вкладів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ "ПриватБанк" втратило свої активи на території АРК та м. Севастополя у зв`язку з окупацією з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією частини території України та не має доступу до свого майна, призначеного для діяльності банківської установи на території АРК, тому не може ані підтвердити, ані спростувати факт дійсного знаходження грошових коштів на банківських рахунках на час розгляду справи у заявленому позивачем розмірі є безпідставними, оскільки договори укладено із ПАТ КБ "ПриватБанк", а тому відповідач як фінансова установа зобов`язаний був забезпечити облік всієї банківської інформації, у тому числі і проведеної філіями. Припинення діяльності відділення банку на території АР Крим не є наслідком припинення договірних відносин між сторонами та не знімає з банку відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань за договорами.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення в оскарженій частині відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в оскарженій частині залишити без змін.