Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/3293/16-ц
провадження № 61-7580св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником - адвокатом Опря Наталією Леонідівною, на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" (далі - СДП "Укрспецюст"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева І. А. про визнання недійсними протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, прилюдних торгів з реалізації об`єкту нерухомого майна та свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом.
Позовна заява мотивована тим, що підставою відкриття Відділом державної виконавчої служби Харківського району міста Києва виконавчого провадження № 6-84/5 став виконавчий напис № 1964 від 26 травня 2000 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П., яким пропонувалось стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" невиплачену в строк заборгованість за договором № 99/49Ф на обслуговування за кредитною картою від 24 травня 1999 року у сумі 9 235 дол. США та 550 грн, що сплачені за вчинення нотаріальної дії за рахунок заставного майна.
Вказувала, що в межах процедури виконавчого провадження на прилюдних торгах у червні 2001 року було продано належну їй квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом застави. За наслідками проведення прилюдних торгів СДП "Укрспецюст" було затверджено протокол № 1 від 14 червня 2001 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_2, на ім`я якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим I. A. видано свідоцтво, внесене до реєстру правочинів 19 липня 2001 року за № 4000.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 травня 2000 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П., зареєстрований в реєстрі за № 1964, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначає, що оспорюванні прилюдні торги від 14 червня 2001 року та реалізація спірного об`єкту нерухомого майна проводились на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнано таким, що не підлягає виканню з моменту вчинення, а тому правові підстави для проведення цих прилюдних торгів відсутні.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсними: протокол № 1 від 14 червня 2001 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна недійсним; прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_2 ; свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., внесене до реєстру правочинів 19 липня 2001 року за № 4000.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року відповідача СПД "Укрспецюст" замінено на відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року було прийнято часткову відмову позивачки від позову, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева І. А. в частині визнання недійсним свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., внесеного до реєстру правочинів 19 липня 2001 року за № 4000, закрито.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року було прийнято відмову позивачки від позову в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева І. А. в частині визнання недійсним свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., внесеного до реєстру правочинів 19 липня 2001 року за № 4000, закрито.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як боржник в процедурі виконавчого провадження, не є стороною правочину купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна з прилюдних торгів та не може вимагати визнання недійсним його результатів із застосуванням механізму, передбаченого статтями 215-216 ЦК України, а тому застосування наслідків недійсності правочину не поширюються на права позивачки, захист прав якої можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову за наявності підстав встановлених статтею 388 ЦК України.
Не погодившись з такими рішеннями місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення місцевого суду скасовано та постановлено нове рішення у справі про задоволення позову.
Визнано недійсним протокол № 1 від 14 червня 2001 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яким являється квартира АДРЕСА_2 та свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., внесене до реєстру правочинів 19 липня 2001 року за № 4000.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки, виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого було звернено стягнення на квартиру позивача, яке є її єдиним житлом, визнано судом таким, що виконанню не підлягає, тому підстава для проведення прилюдних торгів була відсутня, у зв`язку з цим наявні правові підстави для визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації цього нерухомого майна, протоколу № 1 від 14 червня 2001 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та відповідного свідоцтва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Опря Н. Л., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення районного суду, яким виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого державним виконавцем було звернуто стягнення на належну позивачці квартиру, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, набрало законної сили після закінчення строку для його апеляційного оскарження. Проте, позивачка обґрунтовувала свої вимоги про недійсність прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, які мали місце в 2001 році, саме наявністю цього рішення від 31 жовтня 2014 року.
На думку заявника, наявність підстав для визнання того чи іншого договору недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності правочину.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції при постановлені свого судового рішення вийшов за межі не тільки доводів та вимог апеляційної скарги, але й за межі позовних вимог, зокрема, задовольнивши позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., провадження за якими судом було закрито.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
29 травня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26 травня 2000 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин О. П. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1964, на підставі договору застави № 99/49Ф, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіної О. І. 28 травня 1999 року та зареєстрованого за реєстровим номером 1485. Цим виконавчим написом було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" невиплачену в строк заборгованість за договором №99/49Ф на обслуговування за кредитною картою від 24 травня 1999 року за період з 25 липня 1999 року по 12 травня 2000 року процентів в сумі 1 053 дол. США, кредиту у сумі 8 000 дол. США, пені у сумі 182 дол. США, що загалом складає 9 235 дол. США, та 550 грн витрат, що сплачені за вчинення нотаріальної дії за рахунок заставленого майна. Заборгованість запропоновано стягнути за рахунок заставленого майна ОСОБА_1, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
14 червня 2001 року відбулися прилюдні торги з реалізації предмету застави - квартири АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_2 .
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 червня 2012 року, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року у цивільній справі № 752/14382/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина О. П. та ПАТ "Комерційний банк "Правекс-Банк", третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П. 26 травня 2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 1964, яким звернуто стягнення на квартиру ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.