Постанова
Іменем України
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3710/18
провадження № 61-15718св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрій Володимирович,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пашичева Галина Леонідівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року у складі судді Гниличенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пашичевої Г. Л., про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від позовних вимог. Провадження у справі закрито.
07 листопада 2017 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - Осадчої І. А. про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Осадчої І. А. про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн у рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_4, який є її сином та ОСОБА_6, який є її чоловіком, зловживали процесуальними правами, подаючи неодноразово аналогічні безпідставні позови до суду на протязі 2018 року, в яких відповідачем виступала ОСОБА_2, а предметом позову було саме 3/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які перейшли від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09 лютого 2018 року, де позивач не була стороною даного договору, невідомо з яких причин вона зверталась до суду та без достатніх правових підстав вимагала визнати недійним договір дарування, який не створює для неї жодних правових наслідків та не має на меті дійсного захисту її права.
Оскільки будь-яких доказів порушення прав позивача суду не надано, сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, мають окремо збудовані житлові будинки, на протязі тривалого часу встановлені межі земельної ділянки та будь-яких претензій у сторін не було, фактично кожен з них самостійно користується належними їм на праві власності частками домоволодіння позивач - 22/25, відповідач - 3/25 та мають окремі комунікації, які потрібні для обслуговування житлового будинку, тому надавши до суду через її представника заяву про відмову від позову, позивач фактично визнала безпідставність своїх позовних вимог, оскільки предмету спору відсутній та мав очевидно штучний характер.
Встановивши, що позивач допустив зловживання процесуальними правами, суд дійшов висновку проте, що відповідно до статей 44, 142 ЦПК України заява представника відповідача Осадчої І. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року виправлено описку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що у 2018 році ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси подані позови до ОСОБА_2, які не мали на меті розгляду справи по суті (№ 520/3204/18, № 520/3502/18, № 520/3710/18) дійшов правильного висновку проте, що позивач та її представники ОСОБА_4, який є її сином та ОСОБА_6, який є її чоловіком, зловживали процесуальними правами, а тому відповідно до статей 44, 142 ЦПК України заява представника відповідача Осадчої І. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат Осадча І. А. з 2015 року не зареєстрована в органах Державної фіскальної служби як фізична особа-підприємець, а тому договір про надання правової допомоги є незаконним, суд не звернув увагу на дохід позивача, про розгляд справи 01 липня 2017 року позивача не повідомлено належним чином.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран А. В., ОСОБА_3, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пашичевої Г. Л., про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від позовних вимог та провадження у зазначеній справі закрито.
Правову допомогу відповідачу ОСОБА_2 у даній справі надавала адвокат Осадча І. А. на підставі ордеру серія ОД № 002290, оформленого на підставі договору про надання правової допомоги у Київському районному суді м. Одеса від 20 квітня 2018 року № б/н (т. 1 а. с. 53-55) та на підставі ордеру серія ОД № 002294, оформленого на підставі договору про надання правової допомоги у Апеляційному суді Одеської області від 24 липня 2018 року № б/н (т. 3 а. с. 15).
Представник відповідача ОСОБА_2 - Осадча І. А. 07 листопада 2018 року подала до суду заяву про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, за договором про надання правової допомоги від 20 квітня 2018 року у розмірі 20 000,00 грн.
Розмір витрат на правничу допомогу підтверджується такими доказами:
- копією договору про надання правничої допомоги у Київському районному суді м. Одеси б/н від 20 квітня 2018 року (т. 3 а. с. 6-7).
- квитанцією до прибуткового касового ордеру від 23 квітня 2018 року (т. 3 а. с. 8).
- довідкою про сплату послуг на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (т. 3 а. с. 8).
- розрахунком суми судових витрат з детальним описом робіт (т. 3 а. с. 10).
- актом здачі - прийому наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 20 квітня 2018 року (т. 3 а. с. 11).
- витягом з книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці (т. 3 а. с. 12).
- копією договору про надання правничої допомоги у Апеляційному суді Одеської області від 24 липня 2018 року № б/н (т. 3 а. с. 15-16).
ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси подавались позови, які не мали мету розгляду справи по суті:
- 19 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації (справа №520/3204/18) за заявою представника позивача позов повернуто.
- 23 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації (справа № 520/3502/18) за заявою позивача до початку розгляду справи по суті позов залишено без розгляду.
- 28 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації ( справа № 520/3710/18), провадження у справі закрито за заявою представника позивача про відмову від позову.
- 11 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розгляд справи зупинено.
Позивач ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_4, який є її сином та ОСОБА_6, який є її чоловіком, неодноразово, протягом 2018 року, подавали до суду аналогічні безпідставні позови відповідачем у яких була ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Осадчої І. А. про відшкодування витрат на правову допомогу місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов ОСОБА_1 має ознаки безпідставного, тому на підставі статей 44, 142 ЦПК України заява представника відповідача ОСОБА_2 - Осадчої І. А. про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Суди установивши, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від позовних вимог та провадження у зазначеній справі закрито; заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, разом із належними доказами, подано у визначені законом строки; ОСОБА_1 та її представниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 неодноразово, протягом 2018 року, подавались до суду аналогічні безпідставні позови відповідачем у яких була ОСОБА_2, ОСОБА_1 не подано до суду клопотань щодо зменшення суми витрат на правову допомогу та обґрунтованих заперечень щодо їх розміру, дійшли правильного висновку щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи касаційної скарги, що адвокат Осадча І. А. з 2015 року не зареєстрована в органах Державної фіскальної служби як фізична особа-підприємець, а тому договір про надання правової допомоги є незаконним аналогічні доводам апеляційної скарги та, як вбачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, були предметом апеляційного перегляду.
Конституцією України особі гарантується право на захист в суді, при цьому юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Одночасно статтею 58 Цивільного процесуального кодексу України громадянам надане право вести свої справи в суді особисто або через своїх представників.
Частиною першою статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Із справи відомо, що у суді апеляційної інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляла ОСОБА_7 на підставі угоди про надання правової допомоги від 15 травня 2019 року № 15, ордеру серії ОД № 534392.
Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 20 червня 2019 року, учасники справи, у тому числі ОСОБА_7,повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною розпискою (т. 3 а. с. 137).
З метою дотримання строків розгляду справи, апеляційний суд розглянув апеляційні скарги без участі учасників справи, які були належним чином повідомлені.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що позивача не повідомлено належним чином про розгляд апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суди установили, що ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_4, який є її сином та ОСОБА_6, який є її чоловіком, неодноразово, протягом 2018 року, подавали до суду аналогічні безпідставні позови відповідачем у яких була ОСОБА_2 .
Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, тому доводи касаційної скарги про те, що суд не звернув увагу на дохід позивача при стягненні витрат на професійну правничу допомогу є неприйнятними.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, підстав для скасування рішень судів не вбачається.