Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 537/4661/17
провадження № 61-6319св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року в складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Лобова О.А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. та з урахуванням уточнених позовних вимог просила поновити їй строк для подачі заяви про включення до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", включивши до нього її грошові кошти в сумі 73 784, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що згідно договору №003-16528-231214 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 23 грудня 2014 року, укладеного з ПАТ "Дельта Банк", вона внесла на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США.
Внаслідок процедури відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Кадирова В. В., 08 жовтня 2015 року в номері 187 газети "Голос України" було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", та протягом тридцяти днів з цієї дати тривав прийом письмових заяв щодо вимог кредиторів. Вона фізично не змогла своєчасно звернутися з кредиторською вимогою, оскільки з 02 жовтня 2015 року перебувала в місті Шанхай, що підтверджується візою № 12990628, виданою до 07 листопада 2015 року, тому строк для подачізаяви про включення до реєстру вкладників для здійснення виплат був пропущений з поважної причини.
Вказувала, що після закінчення строку депозитного договору 23 березня 2015 року вся сума вкладу в розмірі 10 000 доларів США та відсотки банком не виплачені. Сума основного боргу склала 10 000 доларів США х 26, 86 грн = 273 784, 68 грн.
Кількаразовими виплатами вона отримала граничний розмір гарантованої Державою виплати на суму 200 000 грн, а відтак недоплачена сума складає 73 784, 68 грн.
Її звернення до відповідача з проханням виплатити вклад та включити до списку вкладників залишилось без уваги, а тому дії відповідача щодо не включення її до списків вкладників на отримання не виплаченої суми вважає неправомірними.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року, позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк для подачі заяви про включення до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк".
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", включивши до нього грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 73 784, 00 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спори, що виникають з правовідносин, обумовлених наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку, є приватноправовими і розглядаються в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу цих правовідносин.
Як АТ "Дельта Банк", так і уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були обізнані з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 ще до початку процедури ліквідації банку, адже остання пред`явила свої вимоги 24 березня 2015 року, тоді як процедура ліквідації запроваджена 02 жовтня 2015 року.
Оголошення про початок процедури ліквідації Банку опубліковане 08 жовтня 2015 року, згідно якого останнім днем для подачі заяви про включення до реєстру акцептованих кредиторів було 07 листопада 2015 року.
Належними і допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 фізично була позбавлена можливості у визначений строк подати відповідну заяву за станом здоров`я, а також у зв`язку з перебуванням поза межами України у цей періодчасу, тому вонапропустила встановлений законом строк з поважних причині він підлягає поновленню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2019 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В. В. через свого представника Мирка Р. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року і закрити провадження в справі або ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Чинним законодавством не перебачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами процедури ліквідації банку.
Посилання позивача на порушення відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства України внаслідок не видачі повної суми вкладу є безпідставним, оскільки тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" введено 03 березня 2015 року, тобто договір вкладу завершився 23 березня 2015 року вже під час дії тимчасової адміністрації в банку і на дані правовідносини розповсюджуються норми спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого позивач отримала гарантовані фондом 200 000 грн.
Кошти, що перевищують гарантовану суму, та/або які не гарантуються Фондом, та/або відсотки, нараховані протягом тимчасової адміністрації банку, є кредиторськими вимогами до банку та можуть пред`являтися в межах ліквідаційної процедури і підлягають задоволенню у черговості, визначеній статтею 52 Закону України "Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб".
Суди попередніх інстанцій не врахували, що будь-яких підстав для продовження чи поновлення строку на пред`явлення кредиторських вимог до банку чинним законодавством не передбачено, цей строк є присічним за свою природою та не може бути поновленим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 липня 2020 року справа № 537/4661/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 грудня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №003-16528-231214 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая", за умовами якого було залучено вклад в розмірі 10 000 доларів США на строк з моменту його зарахування на рахунок по 23 березня 2015 року включно.
Пунктом 1.4 вказаного договору передбачена процентна ставка на суму вкладу в розмірі 5,5 % річних.
Пунктом 1.4.1 договору встановлено, що у разі, якщо даний договір є діючим на кінець кожного календарного місяця строку залучення вкладу, зазначеного пунктом 1.3 цього Договору, а також на дату закінчення строку залучення вкладу, то розмір процентної ставки, зазначений в пункті 1.4 цього договору, збільшується за фактичну кількість днів кожного календарного місяця відповідно до валюти вкладу: на 12,0 процентів річних для вкладів у гривні, на 5,5 процентів річних для вкладів у доларах США, на 5,5 процентів річних для вкладів у євро, починаючи з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6 даного договору.
Постановою Національного банку України №150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02 березня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" розпочато з 03 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно; призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.
Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03 серпня 2015 року "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02 жовтня 2015 року включно.
23 березня 2015 року закінчився строк дії договору № 003-16528-231214.
24 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про видачу їй депозитного внеску згідно договору №003-16528-231214 в розмірі 10 000 доларів США.
Згідно заяв на видачу готівки: № 2828 від 01 липня 2015 року, № 2835 від 01 липня 2015 року, № 2826 від 01 липня 2015 року, № 3080 від 22 липня 2015 року ОСОБА_1 виплачено кошти на загальну суму 200 000 грн.
02 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України затверджена постанова №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
13 квітня 2016 року та 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 зверталась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. із заявою про включення її до списку для виплати залишку її коштів із зазначенням поважності причин пропуску такого строку.
19 квітня 2016 року за вих. №20/01 уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирову В. В. направлено адвокатський запит про надання інформації про включення позивача до затвердженого Реєстру кредиторських вимог АТ "Дельта Банк" в частині невиплаченої суми грошових коштів за договором № 005-16505-020713 від 02 липня 2013 року на відкриття поточного рахунку та за іншими договорами, а також про надання інформації щодо загальної суми заборгованості.
Відповіді на зазначені запити позивач не отримала.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що питання включення до реєстру акцептованих кредиторів банку віднесено до повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", а ОСОБА_1 пропустила строк подачі заяви про включення її до реєстру вкладників з поважних причин.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону № 4452-VI).
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 4452-VI).
З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому у цивільному спорі щодо неналежності виконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.
Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону № 4452-VI).
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14-263 цс 18), від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17 (провадження № 14-450цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18 (пункт 38).
У цивільному процесі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.
Належним відповідачем у цій справі є банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відтак належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В. В. є неналежним відповідачем. Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення вимог, пред`явлених до Уповноваженої особи Фонду, хоча за обставинами цієї справи у задоволенні позовних вимог належало відмовити через їх пред`явлення до неналежного відповідача.
У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.