Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1363/16
провадження № 61-7674св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С. від 18 березня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила встановити факт проживання її та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 березня 2009 року по 26 липня 2013 року; визнати спільним майном сторін кімнату за адресою: АДРЕСА_1, пральну машину LG F1022ND, холодильник Nord 275-012, телевізор SATURN 32 LCD, натяжну стелю; визнати за нею право власності на Ѕ частину вищевказаної кімнати; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в сумі 2 500 грн за частку в рухомому майні та облаштуванні натяжної стелі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з березня 2009 року по липень 2013 року вони із ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу: спільно вели спільне господарство та мали спільний бюджет, піклувалися один про одного. Вони разом постійно проживали спочатку в будинку її батьків, а у подальшому - в орендованому житловому приміщенні, тобто були пов`язані спільним побутом. У 2011 році ними була придбана пральна машина, холодильник та телевізор. На початку літа 2012 року її мати підшукала для них кімнату в гуртожитку, яку власник планував продати, та внесла аванс у розмірі 5 000 грн у рахунок майбутнього придбання даної квартири. У 2012 році за спільні кошти вони купили житло, яке оформили на відповідача, та зробили в оселі ремонт. Шлюб зареєстрували 27 липня 2013 року. Після реєстрації шлюбу продовжували проживати у вищезазначеній кімнаті, але навесні 2016 року відносини між ними погіршилися та відповідач вигнав її з кімнати. Наразі вона вимушена проживати у своїх батьків. Вважає, що має право на Ѕ частку спільної кімнати в гуртожитку, а також на компенсацію за спільне рухоме майно та облаштування стелі, чим користується відповідач.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що у період із 2009 року та до реєстрації шлюбу сторони зустрічалися і планували створення сім`ї та періодично проживали у батьків позивача і у найманому житлі, а тому дійшов висновку про те, що періодичне проживання сторін у вказаний період не свідчить про наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства, тобто у них не склалися притаманні подружжю відносини. У задоволенні решти вимог відмовлено з тих мотивів, що вони є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та спірне майно набуте до реєстрації шлюбу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 березня 2009 року по 26 липня 2013 року. Визнано кімнату за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину кімнати за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 01 березня 2009 року по 26 липня 2013 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та у цей період (04 жовтня 2012 року) за рахунок спільних коштів купили для сім`ї кімнату в гуртожитку, яку оформили на відповідача. Оформлення кімнати у гуртожитку на відповідача не перешкоджає визнанню її об`єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки вона придбана внаслідок спільної праці сторін як сім`ї (ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету). Приймаючи до уваги, що кімната у гуртожитку площею 14 кв.м. є неподільною річчю, за позивачем суд визнав право власності на Ѕ її частки, оскільки частки сторін є рівними. У задоволенні вимог щодо натяжної стелі суд відмовив, оскільки вона є складовою частиною кімнати, при переході права власності на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Придбання сторонами пральної машини, холодильника та телевізора за час ведення ними спільного господарства, побуту і бюджету та їх наявність на час припинення шлюбних відносин не доведено належними та допустимими доказами.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У липні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року № 6-2811цс15, від 18 січня 2017 року № 6-2565цс16, від 05 липня 2017 року № 6-2405цс16, від 07 червня 2017 року № 6-2670цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу №280/1363/16-ц з Коростишівського районного суду Житомирської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що шлюб між сторонами було укладено 27 липня 2013 року та розірвано в січні 2017 року.
У період з 2009 року сторони у справі періодично проживали в батьків позивача, в період 2011-2012 років винаймали житло.
Згідно договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2012 року продавець ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за 40 000 грн, з яких отримані представником продавця до підписання договору 20 000 грн, а ще 20 000 грн має бути сплачено в термін до 10 листопада 2012 року.
Згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 22 жовтня 2012 року квартира АДРЕСА_2 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 частка 1/1.
Після укладення договору купівлі -продажу від 4 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була за згодою відповідача зареєстрована в спірній кімнаті з 02 листопада 2012 року, що підтверджується довідкою КП "Коростишівська комунальна служба".