Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 756/12626/18
провадження № 61-5889св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Полімагніт", приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Ей Ем Ті Енд Сі Груп ЛТД",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полімагніт" на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А. від 05 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімагніт" (далі - ТОВ "Полімагніт"), приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Ей Ем Ті Енд Сі Груп ЛТД" (далі - ПКзОВ "Ей Ем Ті Енд Сі Груп ЛТД") про визнання факту розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з листопада 2006 року він обіймав посаду генерального директора ТОВ "Полімагніт". Приблизно 9-10 вересня 2015 року йому стало відомо, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис щодо нового керівника товариства. Оскільки йому не були відомі підстави його звільнення із займаної посади, він звернувся до товариства з проханням надати йому документ про підстави його звільнення. На таку вимогу йому було надано рішення зборів учасників ТОВ "Полімагніт" від 31 серпня 2015 року, згідно якого його, ОСОБА_1, було звільнено з посади генерального директора і призначено на цю посаду іншу особу без зазначення підстав. Законність цього рішення зборів учасників ТОВ "Полімагніт" від 31 серпня 2015 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 17 грудня 2015 року. Оскільки будь-яких підстав, передбачених нормами КЗпП України, на момент його звільнення не існувало, вважає фактичною підставою свого звільнення - пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а тому, відповідно до статті 44 КЗпП України при звільненні із займаної посади директора він має право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив із недоведеності тверджень позивача про те, що його було звільнено саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПКзОВ "Ей Ем Ті Енд Сі Груп ЛТД" про визнання факту розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України скасовано, провадження у цій справі закрито. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Полімагніт" про визнання факту розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про часткове задоволення позову. Визнано, що трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ "Полімагніт" розірвано 31 серпня 2015 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Стягнуто з ТОВ "Полімагніт" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 417 974,19 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ПКзОВ "Ей Ем Ті Енд Сі Груп ЛТД" на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, апеляційний суд виходив із того, що зазначене підприємство ліквідовано з 01 березня 2016 року. задовольняючи позов в частині вимог до ТОВ "Полімагніт", апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 . Як генерального директора ТОВ "Полімагніт" було звільнено з посади керівника, рішенням прийнятим 31 серпня 2015 року зборами учасників, у зв`язку із припиненням повноважень відповідно до пункту 5 статі 41 КЗпП України, а відтак позовна вимога про стягнення вихідної допомоги є законною та обґрунтованою.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Полімагніт" на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду № 711/5711/16 від 07 лютого 2018 року і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Позивач вже звертався до суду із вимогами про стягнення на його користь вихідної допомоги, однак апеляційний суд не надав цьому уваги та не закрив провадження у справі.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2020 року на адресу Верховного Суду від ТОВ "Полімагніт" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 756/12626/18 з Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 був прийнятий на посаду генерального директора ТОВ "Полімагніт", починаючи з 30 листопада 2006 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Полімагніт" від 31 серпня 2015 року зборами учасників прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора з 31 серпня 2015 року та призначено на цю посаду ОСОБА_2 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Перейти до повного тексту