Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 619/2314/13
провадження № 61-18976св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт",
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року у складі судді Овсяннікова В. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів:Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт" (далі - ТОВ "ФК "Фінрайт") звернулось з заявою про заміну сторони позивача та стягувача.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" задоволені, стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 851 630,68 грн та 3 444,00 грн судового збору.
29 квітня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Фінрайт" укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N217214, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Фінрайт" набуло усіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно з додатком № 1 договору, а саме передано права вимоги за кредитним договором № 6/4/33/2008/840/Л/96 від 03 березня 2008 року та за договором поруки № 6/4/33/2008840-П/97 від 03 березня 2008 року, укладеного зі ОСОБА_2 .
Вказує, що рішення набрало законної сили, на поточний момент рішення боржниками не виконано, заборгованість не сплачено у зв`язку з чим просило здійснити процесуальне правонаступництво позивача ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Фінрайт" та замінити стягувача ПАТ "КБ "Надра" на правонаступника ТОВ "ФК "Фінрайт" у виконавчому провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 619/2314/13-ц.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року яка залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, заяву ТОВ "ФК "Фінрайт" задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на стягувача ТОВ "ФК "Фінрайт" у виконавчому провадження з виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року по справі № 619/2314/13-ц.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідно до вимог чинного законодавства заявником надано всі належні та допустимі докази, які підтверджують перехід прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора, що є підставою для його заміни, як стягувача у виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року і постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фінрайт" про заміну сторони позивача та стягувача відмовити.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року і постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фінрайт" про заміну сторони позивача та стягувача відмовити.
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не повідомив їх належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив права на участь в судовому засіданні, позбавив права висловлювати свою позицію, доводи, надати докази та заперечення проти даної заяви. Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення першої інстанції, не звернув уваги на вказану обов`язкову підставу для скасування судового рішення, не перевірив порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції не були застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 316/1391/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 2-334/10, від 30 січня 2019 року у справі № 2-257/10.
Разом з цим, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження всупереч вимогам процесуального законодавства задовольнив заяву за відсутності доказів відступлення прав грошової вимоги за вказаним вище договором по відношенню до відповідачів, а суд апеляційної інстанції дані обставини не дослідив та неправомірно погодився з позицією суду першої інстанції, залишаючи поза увагою відсутність доказів відступлення прав грошової вимоги. Рішення про заміну сторони виконавчого провадження було прийняте без реального дослідження обставин справи та за відсутності належних та допустимих доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення виконання (дії) ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року відмовлено.
У січні 2021 року матеріали цивільної справи № 619/2314/13 надійшли до Верховного Суду та 25 січня 2021 року передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року вказано, що касаційні скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Згідно частини шостої та сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
В матеріалах справи містяться судові повістки про виклик до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судове засідання призначене на 01 липня 2020 року о 11.30 год (а. с. 57, 59). Даних про отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повістки про судове засідання 01 липня 2020 року матеріали не містять.
Натомість в матеріалах справи містяться конверти з повістками, які повернулись на адресу суду з відмітками "за закінченням терміну зберігання" (арк.спр. 57-58, 59-60).
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Аналіз апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить, що в апеляційних скаргах (а. с. 63, 87) вони зазначали про неповідомлення судом першої інстанції про судове засідання 01 липня 2020 року.
Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.