Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 607/20767/14-ц
провадження № 61-5233св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" (далі - ПАТ "Фінростбанк"), правонаступником якого є ОСОБА_1, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 437 500 дол. США зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 03 лютого 2021 року.
З грудня 2012 року відповідач перестав сплачувати проценти за користування кредитом.
25 липня 2014 року банк надіслав відповідачу претензію-вимогу про погашення існуючої заборгованості, а у зв`язку з її непогашенням 20 серпня 2014 року надіслав відповідачу претензію-вимогу щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів. Позичальник вимог банку не виконав.
Станом на 23 вересня 2014 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 7 554 296,77 грн, з яких: 431 770 дол. США, що еквівалентно 5 840 176,72 грн, - заборгованість за кредитом; 125 378,17 дол. США, що еквівалентно 1 695 881,31 грн, - заборгованість по сплаті процентів за період з 11 грудня 2013 року по 23 вересня 2014 року; 18 238,74 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів за період з 11 грудня 2013 року по 23 вересня 2014 року.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Фінростбанк" просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2011 року у розмірі 7 554 296,77 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року у складі судді Черніцької І. М. позов ПАТ "Фінростбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фінростбанк" заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2011 року у розмірі 7 554 296,77 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ПАТ "Фінростбанк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення з нього кредитної заборгованості.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року скасовано.
Позов ПАТ "Фінростбанк", правонаступником якого є ОСОБА_1, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь правонаступника ПАТ "Фінростбанк" - ОСОБА_1, заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2011 року в розмірі 7 554 296,77 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив права ПАТ "Фінростбанк", які підлягають захисту шляхом стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 554 296,77 грн. Незважаючи на повне і всебічне з`ясування судом першої інстанції обставин, рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.
Крім того, задоволення позову банку про стягнення заборгованості з позичальника не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на іпотечне майно, за тим самим договором кредиту, якщо іпотекодавець є відмінним від позичальника, у разі, якщо, на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Також апеляційний суд зазначив, що на час розгляду справи судом першої інстанції рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не існувало.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі № 910/4717/15-г позов ПАТ "Фінростбанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - належне товариству з обмеженою відповідальністю "Труд-1" (далі - ТОВ "Труд-1") нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 1492,3 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1, за іпотечним договором, укладеним 09 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" і ТОВ "Труд-1", шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною продажу, визначеною у розмірі 8 099 000 грн, з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 04 лютого 2011 року у розмірі 7 554 296,77 грн.
При задоволенні позову апеляційний суд не звернув уваги на те, що вартість іпотечного майна є більшою від заборгованості за основним зобов`язанням, а одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, а також не встановив чи виконано рішення суду частково або повністю, не визначився із тим, чи при такій ситуації не відбудеться фактично подвійного стягнення суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Фінростбанк", правонаступником якого є ОСОБА_1, задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь правонаступника ПАТ "Фінростбанк" - ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2011 року у розмірі 7 554 296,77 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вартість іпотечного майна, на яке звернуто стягнення судовим рішенням, є більшою від заборгованості за основним зобов`язанням, а одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна.
Проте згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області) Давидка І. І. від 15 вересня 2016 року, повернуто стягувачу наказ № 910/4717/15-г, виданий 02 вересня 2015 року Господарським судом міста Києва, про звернення стягнення на предмет іпотеки - належне іпотекодавцю ТОВ "Труд-1" на підставі мирової угоди від 23 грудня 2010 року, затвердженої Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року у справі № 17/161-10, нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 2492,3 кв. м, літ А-V, розташоване на АДРЕСА_1, за іпотечним договором, укладеним 09 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" та ТОВ "Труд-1", шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною продажу, визначеною у розмірі 8 099 000 грн, з метою погашення заборгованості за кредитним договором (із забезпеченням іпотекою) від 04 лютого 2011року, в сумі 7 554 296, 77 грн. Роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 15 вересня 2017 року.
Встановивши, що станом на 10 січня 2019 року вказаний вище виконавчий документ для виконання повторно не пред`являвся і на виконанні у виконавчій службі не перебуває (лист Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 10 січня 2019 року № 02.1-13/1184), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача ОСОБА_2 не призведе до подвійного стягнення суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Суд апеляційної інстанції не встановив та в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач набув право власності на предмет іпотеки (нерухоме майно) та що за позивачем у встановлений законом спосіб зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, тому дійшов висновку, що позивач, як банківська установа та іпотекодержатель, не скористався своїм правом на звернення до позичальника з вимогою про дострокове погашення всієї суми кредиту за рахунок іпотечного майна шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до банку в порядку, визначеному статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами іпотечного та кредитного договорів.
Встановивши, що договір відступлення права вимоги від 25 липня 2017 року, укладений між ПАТ "Фінростбанк" та ОСОБА_1, в судовому порядку не визнаний недійсним та укладено його у зв`язку із ліквідацією ПАТ "Фінростбанк" на електронних торгах, а отже такий правочин є договором купівлі-продажу права вимоги, а не фінансування під відступлення права грошової вимоги і його умовами чітко передбачено передачу права вимоги, що виникла у зв`язку з невиконанням боржником свого зобов`язання, а тому стороною такого правочину може бути фізична особа, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 правильно залучена до участі у справі.
Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності сторін, у тому числі відповідача ОСОБА_2, відносно якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, тому на підставі статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове судове рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій 14 березня 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 554 296,77 грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та пунктів 4.4, 4.5 іпотечного договору від 09 лютого 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем погашена в повному обсязі, тобто в позасудовому порядку. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 927/84/16.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки наявні два судових рішення, які набрали законної сили, а саме, про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням кредитного договору та стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, що призведе до подвійного стягнення суми заборгованості, яка належить до виплати кредитору.
ОСОБА_1 не може бути правонаступником ПАТ "Фінростбанк", оскільки вона є фізичною особою, у зв`язку з чим не є кредитодавцем у кредитних правовідносинах та не могла бути стороною договору про відступлення прав вимоги від 25 липня 2017 року, за яким банк відступив на її користь права вимоги за кредитним договором від 04 лютого 2011 року та іпотечним договором від 09 лютого 2011 року.
Крім того, оскільки станом на час укладення договору про відступлення права вимоги зобов`язання відповідача перед позивачем не існувало, тому не могло бути передано іншій особі.
Суд апеляційної інстанції, застосовуючи правонаступництво у справі, не дослідив, що договір про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором підлягав укладенню в нотаріальній формі, а не в простій письмовій формі, що свідчить про нікчемність такого договору в цій частині.
Суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до помилкового залучення ОСОБА_1 до участі у справі як правонаступника позивача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 437 500,00 дол. США зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 03 лютого 2021 року.
У рахунок забезпечення належного виконання вищевказаного кредитного договору 09 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" та ТОВ "Труд-1" укладено іпотечний договір, предметом якого є нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 2492,3 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 .
ТОВ "Труд-1" набуло права власності на нерухоме майно, яке передало в іпотеку банку, на підставі мирової угоди від 23 грудня 2010 року, затвердженої ухвалою Господарського суду сумської області від 23 грудня 2010 року у справі № 17/161-10.
За умовами вищезазначеної мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Китко" (далі - ТОВ "Китко") зобов`язалося передати ТОВ "Труд-1", в рахунок погашення боргу за договором від 10 квітня 2008 року, належний йому громадський будинок (нежитлове приміщення - гуртожиток) розташований на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.5 іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 2492,3 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.5.5 іпотечного договору згідно зі звітом про незалежну оцінку від 20 січня 2011 року загальна ринкова вартість наданої в іпотеку нерухомості станом на 20 січня 2011 року складає 8 099 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.9 іпотечного договору за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 8 099 000,00 грн.
У пункті 2.1.7.1 іпотечного договору іпотекодержатель (банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно з пунктом 2.1.7.2 іпотечного договору іпотекодержатель (банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором також у випадку, зокрема, порушення боржником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.
З грудня 2012 року відповідач перестав сплачувати проценти за користування кредитом.
25 липня 2014 року банк надіслав відповідачу претензію-вимогу про погашення існуючої заборгованості, а у зв`язку з її непогашенням 20 серпня 2014 року надіслав відповідачу претензію-вимогу щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів. Позичальник вимог банку не виконав.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 23 вересня 2014 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 7 554 296,77 грн, з яких: 431 770 дол. США, що еквівалентно 5 840 176,72 грн, - заборгованість за кредитом; 125 378,17 дол. США, що еквівалентно 1 695 881,31 грн, - заборгованість по сплаті процентів за період з 11 грудня 2013 року до 23 вересня 2014 року; 18 238,74 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів за період з 11 грудня 2013 року до 23 вересня 2014 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі № 910/4717/15-г позов ПАТ "Фінростбанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - належне ТОВ "Труд-1" нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 1492,3 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1, за іпотечним договором, укладеним 09 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" і ТОВ "Труд-1", шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною продажу, визначеною у розмірі 8 099 000 грн, з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 04 лютого 2011 року у розмірі 7 554 296,77 грн.
02 вересня 2015 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/4717/15-г про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі № 910/4717/15-г (а. с. 127, т. 1).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року у справі № 17/161-10 затверджено мирову угоду від 23 грудня 2010 року, укладену між ТОВ "Труд-1" та ТОВ "Китко", а провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 березня 2011 року у справі № 17/161-10, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 травня 2011 року, скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року про затвердження мирової угоди від 23 грудня 2010 року.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12 вересня 2013 року у справі № 17/161-10 відмовлено ТОВ "Труд-1" у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди з ТОВ "Китко".
Згідно з постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Давидка І. І. від 15 вересня 2016 року, реєстраційний номер виконавчого провадження 48955750, наказ № 910/4717/15-г, виданий 02 вересня 2015 року Господарським судом міста Києва, про звернення стягнення на предмет іпотеки - належне іпотекодавцю ТОВ "Труд-1" на підставі мирової угоди від 23 грудня 2010 року, затвердженої ухвалою Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року у справі № 17/161-10, право власності на нерухоме майно зареєстровано згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 28551470 від 29 грудня 2010 року, реєстраційний номер об`єкта 10181131, виданого КП "Сумське МБТІ", нежиле приміщення, гуртожиток, загальною площею 2492,3 кв. м, літ А-V, розташоване на АДРЕСА_1, за іпотечним договором, укладеним 09 лютого 2011 року між ПАТ "Фінростбанк" та ТОВ "Труд-1", шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною продажу, визначеною у розмірі 8 099 000 грн, з метою погашення заборгованості за кредитним договором (із забезпеченням іпотекою) від 04 лютого 2011року в сумі 7 554 296,77 грн, повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у ТОВ "Труд-1" майна, визначеного виконавчим документом, а саме нежилого приміщення, гуртожитку, загальною площею 2492,3 кв. м, літ А-V, розташованого на АДРЕСА_1, на яке необхідно звернути стягнення.
Роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 15 вересня 2017 року (т.1 а.с.188-190).
Станом на 10 січня 2019 року вищезазначений виконавчий документ для виконання повторно не пред`являвся і на виконанні не перебуває (лист Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 10 січня 2019 року №02.1-13/1184).
25 липня 2017 року між ПАТ "Фінростбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги та додаток № 1, згідно з умовами яких банк відступив ОСОБА_1 права вимоги банку до позичальників, заставодавців за кредитними договорами, договорами застави, іпотеки згідно з реєстром у Додатку № 1 до договору, у тому числі і за кредитним договором від 04 лютого 2011 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 на суму 777 102,46 дол. США, що еквівалентно 20 118 973,64 грн.
Згідно з пунктом 1 договору про відступлення прав вимоги від 25 липня 2017 року сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язання боржників за основними договорами та були нотаріально посвідчені, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
25 липня 2017 року між ПАТ "Фінростбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е., за умовами якого ОСОБА_1 набула усіх прав первісного іпотекодержателя, належних останньому згідно з іпотечним договором від 09 лютого 2011 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року до участі в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Фінростбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залучено правонаступника ПАТ "Фінростбанк" - ОСОБА_1