Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 686/33266/19
провадження № 61-13462св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Головне управління національної поліції в Хмельницькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року у складі судді: Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивачам заподіяна моральна шкода протиправною бездіяльністю уповноважених осіб Хмельницького РВНП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, що полягає в не належному реагуванні на повідомлення ОСОБА_1 про вчинення громадянином ОСОБА_3 відносно неї та її матері ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України та не внесенні слідчим Хмельницького РВНП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області відомостей в ЄРДР щодо погрози вбивством.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з державного бюджету України на їх користь по 500 000,00 грн кожній моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 20 червня 2019 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду прийнято ухвалу, якою зобов`язано уповноважену особу ХРВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06 червня 2019 року. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Таким чином, позивачі мають довести не лише протиправність поведінки працівників відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою працівників відповідача та заподіяною шкодою. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2019 року, на яку посилаються позивачі, ні будь-якими іншими рішеннями суду в установленому порядку не визнано незаконність дій слідчого під час здійснення ним досудового розслідування. Позивачами також не надано доказів на підтвердження заподіяння їм відповідачами моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими людьми тощо, а також не зазначено з яких саме міркувань моральна шкода визначена у сумі по 500 000 грн кожній.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2020 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з недоведеності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовних вимог. Сам факт зобов`язання уповноважену особу ХРВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області в порядку КПК України внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06 червня 2019 року не є доказом на підтвердження позовних вимог, адже в деліктних правовідносинах саме на позивачів покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір і протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що спричинена позивачам. Посилання на необґрунтований висновок суду першої інстанції в тій частині, що позивачами не доведено та необґрунтовано, яку саме шкоду в результаті протиправних дій чи бездіяльності завдала Державна казначейська служба України заслуговують на увагу, проте це не призвело до невірного вирішення справи по суті. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просили скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах: Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі провадження № 6-440цс16, Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 754/10071/17; від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Позивач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги. Судову повістку було отримано ОСОБА_1 і це засвідчує підпис на рекомендованому повідомленні наявні в матеріалах справи, але апеляційний суд не визнав ОСОБА_1 представником за дорученням ОСОБА_2 та не допустив ОСОБА_1 представляти в суді ОСОБА_2, а тому ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання.
У листопаді 2020 року Головне управління національної поліції в Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_4, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції вірно констатував, що позивачі не надали суду достатніх та допустимих доказів заподіяння їм шкоди та визначення її саме в такому розмірі, а також причинний зв`язок між діями поліцейських та настанням шкоди. Позивачами до суду не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння їм відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими людьми тощо.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах: Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі провадження № 6-440цс16, Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 754/10071/17; від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 20 червня 2019 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду прийнято ухвалу, якою зобов`язано уповноважену особу ХРВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06 червня 2019 року
02 липня 2019 року слідчим ХРВП ХВП ГУНП у Хмельницькій області Островським І. А. було внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується витягом з ЄРДР від 03 липня 2019 року.
За результатами службового розслідування за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року відомості щодо можливих протиправних дій під час виконання посадових обов`язків окремими працівниками поліції Хмельницького РВП Хмельницького ГУНП в Хмельницькій області, що стали підставою для призначення службового розслідування, не знайшли свого підтвердження.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що "спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Оскільки у справі, яка переглядається, з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року протиправна бездіяльність начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 в частині невиконання своїх службових обов`язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 754/10071/17 (провадження № 61-47870св18) зазначено, що "питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку із завданням моральної шкоди внаслідок бездіяльності слідчого органу досудового розслідування, тобто через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України. Схожий по суті правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). Постановлення слідчими суддями ухвал від 18 квітня 2017 року та від 01 червня 2017 року, якими зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури м. Києва внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, є достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин норм, які покладають на органи державної влади відповідальність за деліктні правопорушення".
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається: суди відмовили в задоволенні позову внаслідок недоведеності протиправності та наявності моральної шкоди; суди помилково вважали, що зобов`язання ухвалою слідчого судді уповноваженої особи правоохоронних органів внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення не є свідченням незаконності дій працівників правоохоронних органів; тому судові рішення слід змінити в мотивувальних частинах, оскільки позивачами недоведено наявності моральної шкоди.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судову повістку було отримано ОСОБА_1 і це засвідчує підпис на рекомендованому повідомленні наявні в матеріалах справи, але апеляційний суд не визнав ОСОБА_1 представником за дорученням ОСОБА_2 та не допустив ОСОБА_1 представляти в суді ОСОБА_2, а тому ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання, з таких підстав.
В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення (а. с. 120) судової повістки на ім`я ОСОБА_2 з підписом про отримання 25 травня 2020 року. У касаційного суду відсутні підстави вважати, що підпис ОСОБА_2 на повідомленні про вручення їй не належить.