Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 346/1861/18
провадження № 61-14005св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 разом з дружиною та двома дітьми на праві власності належить квартира в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності. Сторонам по справі видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд від 28 жовтня 1999 року, яким передано земельну ділянку під квартирним будинком та прибудинкову територію загальною площею 0,10 га на праві спільної сумісної власності на ім`я трьох співвласників. Між співвласниками була досягнута домовленість про розрахунок ідеальних часток земельної ділянки у спільній сумісній власності, виходячи з площ квартир та відповідно до розрахунку ідеальних часток, зробленого Коломийським МБТІ. Впродовж тривалого часу між співвласниками склався певний порядок користування земельною ділянкою. Позивач облаштував окремий заїзд до своєї квартири та обгородив територію земельної ділянки, якою користується, на даній території знаходиться його гараж, жодних претензій від сусідів про такий порядок використання земельної ділянки немає. Проте, між відповідачами існує спір щодо розподілу решти земельної ділянки. Він має намір облаштувати подвір`я бруківкою та поставити нову огорожу.
ОСОБА_1 просив:
Визначити, що його частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 складає 0,036 га;
виділити йому земельну ділянку площею 0,0343 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у приватну власність, що на схемі розподілу позначена "Діл. №2";
виділити земельну ділянку площею 0,0047 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що на схемі розподілу позначена "Діл."1", у спільну сумісну власність: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки та виділ земельної ділянки.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим 28 жовтня 1999 року на підставі рішення Коломийської міської ради від 21 вересня 1999 року за №330. Він має право на виділ своєї частки, що необхідно для більш якісного обслуговування частини свого будинку, оскільки між співвласниками не склались нормальні стосунки і є певні суперечки при користуванні земельною ділянкою. На підставі договору між сторонами не визначено порядок користування земельною ділянкою.
ОСОБА_2 просив:
визначити, що його частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку становить 0,045 га, загальна площа 0,10 га;
виділити йому земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,045 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 22 серпня 2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки та виділ земельної ділянки про виділ земельної ділянки. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки та виділ земельної ділянки об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ земельної ділянки.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ земельної ділянки задоволено частково.
Визначено, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0.10 га складає 0.036 га з реальним виділенням ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.0249 га згідно долученого висновку експерта від 31 липня 2019 року.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки та виділ земельної ділянки задоволено частково.
Визначено, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться АДРЕСА_2 загальної площі становить 0.045 га. Для встановлення порядку користування земельною ділянкою пропонується виділити ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0.0232 га згідно долученого висновку експерта від 31 липня 2019 року.
У спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 залишено територію площею 0.0308 га (зайнята житловим будинком) та територію навколо нього шириною 1 метр. Для облаштування заїзду до житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити частину земельної ділянки площею 0.0158 га.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Коломийської міської ради про виділення земельної ділянки сторонам по справі було прийняте в межах її повноважень і на даний час є діючим. При прийнятті рішення про передачу сторонам земельної ділянки, норми ЗК України не було порушено. Земельна ділянка була виділена сторонам з дотриманням законодавства. За клопотанням позивача, ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року, судом було призначено судову земельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта від 31 липня 2019 року зазначено, що частка ОСОБА_1 в праві власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2, становить 36/100. Частці 36/100 належній ОСОБА_1 від загальної площі земельної ділянки відповідає 0.036 га. У спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 слід залишити територію площею 0,0308 га (зайнята житловим будинком) та територію навколо нього шириною 1 метр. ОСОБА_1 пропонується виділити земельну ділянку площею 0,0249 га. Частка ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_3 . Частці 45/100, належній ОСОБА_2 від загальної площі земельної ділянки, відповідає 0,045 га. ОСОБА_2 пропонується виділити земельну ділянку загальною площею 0,0232 га. Для облаштування заїзду до житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити частину земельної ділянки площею 0,0158 га. За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги позивача по первинному позову та позовні вимоги відповідача по зустрічному позову знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні і підлягають до задоволення. Щодо заяви представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду на стадії дебатів, то дана вимога не підлягає розгляду, оскільки така заява повинна бути подана до початку розгляду справи по суті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,036 га та виділення у приватну власність земельну ділянку площею 0,0343 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та виділити земельну ділянку площею 0,0047 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у спільну сумісну власність: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,045 га, із загальної площі 0,10 га та виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,045 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 червня 1994 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_4 . Власниками інших квартир є відповідачі ОСОБА_2 (квартира №1 ) та ОСОБА_3 (квартира № 2 ). Згідно державного акта на право власності на землю від 28 жовтня 1999 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га на підставі рішення Коломийської міської ради від 21 вересня 1999 № 330, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. У зв`язку з наведеним, право на користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, виникає у співвласника багатоквартирного жилого будинку із набуттям права власності на квартиру та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і підлягає захисту в силу змісту статті 42 ЗК України. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і не звернув уваги, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом застосовано норму статті 42 ЗК України в редакції прийнятій від 25 жовтня 2001 року. А учасники даної справи набули право власності на квартири у зазначеному будинку у 1994 році, а право власності на оспорювану земельну ділянку у 1999 році, що відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин. Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі провадження № 6-2705цс16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім цього, позивач за первісним позовом звернувся до суду як співвласник земельної ділянки про виділ йому частини земельної ділянки у порядку статей 88, 89 ЗК України, а не як співвласник багатоквартирного будинку.