ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/279/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
представників учасників справи:
Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" - не з`явилися,
Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" - не з`явилися,
Міністерства енергетики України - Ткаченко О. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики України
на рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 (суддя Демідова П. В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (колегія суддів у складі: Крестьянінов О. О., Пуль О. А., Фоміна В. О.)
у справі за позовом Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"
до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики України
про визнання недійсним та скасування статуту.
ВСТУП
1. У цій справі спір виник між Первинною організацією профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - Профспілка) та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - Підприємство). Спір пов`язаний з тим, що Міністерство енергетики України (далі - Міністерство) затвердило нову редакцію статуту Підприємства.
2. Профспілка вважала, що нову редакцію статуту Підприємства затвержено без погодження з трудовим колективом. Стверджувала, що нова редакція статуту звузила права трудового колективу щодо управління Підприємством порівняно з попередньою редакцією. На думку Профспілки це порушує колективний договір та галузеву угоду. Профспілка подала позов до Підприємства про визнання недійсним та скасування статуту.
3. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Міністерство звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. У цій справі перед Верховним Судом постали такі питання:
1) чи має право трудовий колектив державного підприємства погоджувати (затверджувати) статут підприємства поряд з його власником (єдиним учасником);
2) чи звужує статут у редакції 2020 року права трудового колективу, передбачені колективним договором та галузевою угодою, порівняно зі статутом у редакції 2011 року;
3) чи можуть бути оскаржені зміни до статуту (статут в новій редакції), які не були зареєстровані;
4) чи може бути оскаржений статут державного підприємства без оскарження наказу уповноваженого органу про його затвердження;
5) чи можна одночасно просити скасувати статут та визнати його недійсним.
5. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи
6. 03.07.2001 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (правонаступник - Міністерство), іншими державними органами, власниками (або їх об`єднаннями), що здійснюють господарську діяльність у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості укладено Галузеву угоду (далі - Галузева угода).
7. 18.07.2006 власник в особі генерального директора Підприємства та трудовий колектив в особі профспілкового комітету Профспілки працівників вугільної промисловості України уклали колективний договір (далі - Колективний договір), п. 1.1 якого встановили, що договір є документом правового характеру, який містить взаємні обов`язки між власником і трудовим колективом, що діють у відповідності до Гірничого Закону України, Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Закону "Про охорону праці", Системи управління охорони праці у вугільній промисловості України, Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та підприємців і всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями та Галузевою угодою між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості Україні та інших нормативно-правових актів.
8. Наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України від 01.06.2011 № 174 затверджено статут Підприємства, який погоджено головою профспілкового комітету Підприємства (протокол від 18.05.2011 № 56) та зареєстровано в державному реєстрі 14.06.2011 (далі - Статут).
9. Згідно з положеннями Статуту Підприємства воно засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики і вугільної промисловості України.
10. Відповідно до п. 3.2 Статуту Підприємство здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до чинного законодавства України, Галузевої угоди, колективного договору, цього статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу, рішень уповноваженого органу управління та внутрішніх нормативних актів підприємства.
11. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство енергетики та вугільної промисловості реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.
12. 27.12.2019 Підприємство направило лист № 01/11-241/3 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в якому повідомило, що на виконання його листа № 1.1-50-13110 "Про надання та затвердження нової редакції статуту" Підприємство вжило заходи щодо підготовки нової редакції Статуту та 30.11.2019 передало у чотирьох примірниках на погодження до Профспілки. Станом на дату надсилання листа, у зв`язку з відсутністю голови профспілкового комітету, нова редакція Статуту не погоджена з боку Профспілки. Підприємство звернуло увагу, що Міністерством не встановлено граничного терміну надання нової редакції Статуту на затвердження, і запевнило, що після погодження нової редакції Статуту Профспілкою вона буде передана на затвердження Міністерству.
13. 06.01.2020 позивач повідомив Міністерство про те, що на електронну адресу Профспілки надійшла примірна редакція Статуту (лист № 1/01). Однак, у зв`язку з оголошенням наказом від 19.12.2019 № 875 на Підприємстві простою з 19.12.2019, профспілковий комітет позбавлений можливості провести збори для обговорення та затвердження запропонованої примірної моделі Статуту. За відсутності погодження Статуту Профспілкою, її голова повідомив про неможливість підписання Статуту зі свого боку. У листі зауважено, що після закінчення обставин, які зумовили простій, запропонована редакція Статуту буде винесена на обговорення трудового колективу.
14. 14.01.2020 Міністерство видало наказ № 14 про затвердження Статуту Підприємства у новій редакції, яким зобов`язало керівника Підприємства забезпечити державну реєстрацію Статуту та надати відповідну інформацію у триденний строк після його реєстрації.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України.
Короткий зміст позовних вимог
16. У лютому 2020 року Профспілка звернулася в Господарський суд Донецької області з позовом до Підприємства про визнання недійсним та скасування Статуту Підприємства, затвердженого наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14.
17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на затвердження Статуту Підприємства без участі трудового колективу та з порушенням вимог трудового законодавства в частині участі трудового колективу в управлінні Підприємством.
18. Позивач стверджував, що у новій редакції Статуту відсутній механізм, який би передбачав участь трудового колективу Підприємства у розподілі отриманого прибутку, у процесі внесення змін до Статуту, при ухваленні рішення про припинення діяльності Підприємства; Статут не передбачає створення фонду на покриття витрат для задоволення соціальних потреб працівників відповідно до колективного договору та галузевої угоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19. Господарський суд Донецької області рішенням від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задовольнив: визнав недійсним та скасував Статут Підприємства в редакції, затвердженій наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14.
20. Суд першої інстанції послався на те, що п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року встановлював, що Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу; ігнорування запровадженого правила погіршує стан трудового колективу Підприємства та порушує баланс партнерських відносин між Підприємством та трудовим колективом, передбачений ч. 1 ст. 65 Господарського кодексу України (далі - ГК); спірна редакція Статуту не встановлює механізм, який би передбачав участь трудового колективу Підприємства в його управлінні, у розподілі отриманого прибутку, розпорядженні об`єктами соціальної сфери, у внесенні змін до Статуту, у припиненні діяльності Підприємства, що є порушенням прав трудового колективу мати гарантовану легалізацію своїх прав на участь в управлінні Підприємством.
21. Ухвалюючи постанову з посиланням на положення ст. 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. ст. 57, 62, 65 ГК, ст. ст. 19, 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. ст. 243, 245 КЗпП, п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року, суд апеляційної інстанції послався на таке:
- нова реакція Статуту в редакції 2020 року затверджена уповноваженим органом управління з порушенням п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року без участі трудового колективу (Профспілки), що призвело до погіршення стану трудового колективу Підприємства, порушує баланс партнерських відносин між Підприємством та його трудовим колективом;
- Статут Підприємства в редакції 2011 року передбачав участь трудового колективу у питаннях відчуження об`єктів соціально-культурного призначення, затвердження положення про підрозділи, у розподілі прибутку, у прийнятті рішення про ліквідацію Підприємства тощо; стаття 7 Закону "Про колективні договори і угоди" передбачає, що межі компетенції трудового колективу у розподілу прибутку залежать від того, чи передбачено це статутом підприємства; нова реакція Статуту Підприємства 2020 року цих умов не передбачає, що є порушенням прав трудового колективу на участь в управлінні Підприємством;
- доводи Міністерства про відсутність державної реєстрації нової редакції Статуту Підприємства та, відповідно, ненабрання ним чинності, відхиляються; інформація про реєстрацію нової редакції Статуту відсутня; в межах справи № 905/248/20 діє заборона здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про Підприємство на підставі наказу Міністерства від 14.01.2020 № 14 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області по суті спору; проте, за змістом положень ЦК, ГК, Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" набрання чинності змін до статуту не пов`язано з фактом їх реєстрації; в силу положень ч. 5 ст. 89 ЦК з дня державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, вони набирають чинності для третіх осіб; сам факт непроведення державної реєстрації статутного документу не є перешкодою для звернення до суду за захистом порушеного права відповідно до ст. 4 ЦК;
- доводи Міністерства про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права відхиляються, оскільки виходячи із положень ст. ст. 15, 16 ЦК, ст. 20 ГК, ст. ст. 2, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) за відсутності погодження нової редакції Статуту з трудовим колективом, що може призвести до істотного звуження його прав, заявлена вимога про визнання його недійсним може забезпечити належне поновлення порушених прав позивача;
- посилання Міністерства на положення Галузевої угоди, якою, за твердженням Міністерства, не передбачено обов`язку погоджувати Статут з первинною організацією профспілки працівників, відхиляються, оскільки п. 4.5 цієї Угоди встановлює додаткові гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров`я, ратифікованих Україною, понад гарантії, встановлені чинним законодавством України; тож Галузевою угодою надано додаткові права профспілкам працівників вугільної промисловості України, понад тих, які, зокрема, встановлені Статутом Підприємства; тому навіть за обставин відсутності в положеннях Галузевої угоди обов`язку власника або уповноваженого органу управління Підприємства погоджувати статут з первинною організацією профспілки, це не звільняє їх від обов`язку дотримання положень законодавства та Статуту в редакції 2011 року; п. 7.6 Галузевої угоди прямо передбачає, що профспілкові органи і комітети на всіх рівнях, зокрема, приймають участь в напрацюванні розділів Статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин, що фактично кореспондується з положеннями п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
22. 25.02.2021 Міністерство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи учасників справи
23. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили та неправильно застосували положення ч. 5 ст. 89 ЦК, ст. 57 ГК, ч. 1 ст. 245 КЗпП, ст. 236 ГПК. Стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах у контексті можливості скасування статуту підприємства без скасування індивідуального акту (наказу органу управління), яким цей статут затверджено. Окрім цього, відсутні висновки щодо обов`язковості участі працівників в управлінні підприємством, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 245 КЗпП це є їх правом, а не обов`язком. Вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими та такими, що ухвалені при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
24. Скаржник також зазначає, що:
- положення ЦК та Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачають, що Статут набирає чинності з моменту державної реєстрації; наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14 керівника Підприємства зобов`язано повідомити про державну реєстрацію Статуту у триденний строк після її здійснення; проте, інформація про державну реєстрацію оскаржуваного Статуту не надходила;
- позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки оспорюваний Статут затверджений наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14, а тому позовні вимоги повинні стосуватись визнання протиправним та скасування цього наказу (вимоги про скасування статуту повинні бути похідними від них); наказ не визнано протиправним та не скасовано, а скасований статут не є актом індивідуальної дії та, відповідно, не є рішенням суб`єкта владних повноважень; порушене право позивача могло бути поновлено лише шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 14.01.2020 № 14, як правового акту індивідуальної дії, яким затверджено Статут Підприємства;
- відповідно до положень ст. 65 ГК та Галузевої угоди, ні Міністерство, ані Підприємство не зобов`язані погоджувати статут з Профспілкою; п. 7.6 Галузевої угоди передбачені повноваження профспілкових органів і комітетів на всіх рівнях, серед яких відсутні повноваження щодо погодження статутів підприємств;
- задоволення позову прямо впливає на права та обов`язки Міністерства, яке у цій справі є лише третьою особою;
- позивач не довів, що нова редакція Статуту погіршує стан трудового колективу та порушує баланс партнерських відносин;
- законодавство не передбачає обов`язкову участь працівників в управлінні Підприємством, а КЗпП передбачає лише право працівників брати участь у такому управлінні.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
25. Ухвалою від 15.03.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 07.04.2021; ухвалою від 07.04.2021 - відклав розгляд справи на 28.04.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Чи має право трудовий колектив державного підприємства погоджувати (затверджувати) статут підприємства поряд з його власником (єдиним учасником)?
26. Суди попередніх інстанцій встановили, що Статут Підприємства у редакції 2011 року погоджено Профспілкою, тоді як Статут у редакції 2020 року затверджений наказом Міністерства без такого погодження.
27. Скаржник стверджує, що чинне законодавство України не зобов`язує Міністерство або Підприємство погоджувати Статут з трудовим колективом і не передбачає обов`язкову участь працівників в управлінні підприємствами, натомість надає їм право на це.
28. Також Міністерство стверджує, що норма щодо участі трудового колективу у затвердженні статуту державного підприємства була передбачена законодавством, яке вже втратило чинність.
29. Відповідно до ст. 62 ГК підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.
30. Згідно зі ст. 65 ГК управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.
31. Стаття 69 ГК передбачає, що питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров`я, гарантії обов`язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.
32. Відповідно до ст. 245 КЗпП працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.
33. У ст. 9 Закону "Про підприємства в Україні", який втратив чинність з 01.01.2004, передбачалося, що підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. На момент виникнення спірних відносин такої норми в законодавстві вже не існувало.
34. Водночас, в п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року встановлено, що Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу. Тобто, ця норма лишилася в Статуті і, відповідно, діє щодо Підприємства. Верховний Суд вважає, що ця норма не означає право трудового колективу погоджувати чи затверджувати статут виходячи з наступного.
35. Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
36. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління об`єктами державної власності: 1) приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; 2) ініціюють створення господарських структур, розробляють проекти їх установчих документів; 3) затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.
37. Згідно з пп. 21 п. 11 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 847) Міністерство утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства, затверджує положення про них (їх статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.
38. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства, лише Міністерство як вищий орган управління Підприємством має право затверджувати його статут та зміни до нього.
39. Суди попередніх інстанцій встановили, що відносини Підприємства та трудового колективу регулюються також Галузевою угодою та Колективним договором. Відповідно до ст. 1 Закону "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. У ст. 5 цього Закону встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
40. Галузева угода передбачає, що трудовий колектив бере участь у напрацюванні розділів статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин (п. 7.6).
41. Тобто, у Галузевій угоді передбачено не право погодження чи затвердження статуту Підприємства Профспілкою, а участь трудового колективу у напрацюванні відповідних розділів, що передбачає право Профспілки отримати проект статуту для обговорення у трудовому колективі і надати пропозиції щодо нього.
42. Таким чином, перед затвердженням статуту Підприємства Міністерство мало би провести консультації з трудовим колективом шляхом направлення проекту нової редакції статуту, отримання пропозицій, їх розгляду, відхилення чи прийняття, проведення переговорів з цих питань з Профспілкою як представником трудового колективу тощо.
43. Так, 30.11.2019 Підприємство передало проект Статуту на погодження до Профспілки. 06.01.2020 Профспілка повідомила Міністерство про те, що у зв`язку з оголошенням на Підприємстві простою з 19.12.2019, профспілковий комітет позбавлений можливості провести збори для обговорення цього проекту. У листі зауважено, що після закінчення обставин, які зумовили простій, запропонована редакція статуту буде винесена на обговорення трудового колективу.
44. Проте, не дочекавшись пропозицій від Профспілки, Міністерство 14.01.2020 затвердило нову редакцію Статуту Підприємства.
45. Оскільки Підприємство вже розпочало таку процедуру консультацій щодо нової редакції Статуту шляхом направлення Профспілці його проекту, то позивач мав законні очікування щодо її логічного завершення після усунення перешкод, які носили об`єктивний характер (запропонована редакція статуту мала бути винесена на обговорення трудового колективу після закінчення обставин, що зумовили простій).
46. Відповідно до ст. 1 Закону "Про соціальний діалог в Україні" соціальний діалог це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
47. У п. 1.7 Колективного договору передбачено, що у процесі реалізації угоди сторони зобов`язуються прагнути знаходити шляхи до взаєморозуміння та конструктивного співробітництва, визнавати та поважати права іншої сторони, сумлінно виконувати права іншої сторони та виконувати взяті на себе обов`язки.
48. Таким чином, Підприємство та Міністерство у процесі затвердження нової редакції Статуту без його обговорення з трудовим колективом порушило додаткові гарантії залучення трудового колективу у питання управління Підприємством, передбачені Галузевою угодою, Колективним договором та Статутом Підприємства у редакції 2011 року.
49. Водночас, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що ні чинне законодавство, ані Галузева угода чи Колективний договір не передбачають право трудового колективу або Профспілки затверджувати чи погоджувати статут Підприємства. Законодавство передбачає різні форми участі трудового колективу у питаннях управління підприємством, але такої форми як затвердження чи погодження статуту підприємства чинне законодавство не містить.
50. Верховний Суд наголошує, що оскільки право на управління державним підприємством має його засновник (власник) - держава в особі міністерства, а трудовий колектив державного підприємства чи його профспілка не є таким засновником (учасником), то немає правових підстав для погодження (затвердження) ним статуту підприємства поряд з його власником (єдиним учасником). Таким чином, рішення щодо включення або не включення пропозицій трудового колективу до Статуту має ухвалювати саме Міністерство як орган, уповноважений виконувати функції держави з управління Підприємством.
51. Таким чином, оспорюваний Статут був затверджений уповноваженим органом, але без проведення обговорення з трудовим колективом.
52. Водночас, права позивача можна вважати порушеними тільки у випадку, якщо нова редакція Статуту, яка не була обговорена з трудовим колективом, суттєво змінила, звузила гарантії та права трудового колективу, передбачені Галузевою угодою, Колективним договором та Статутом Підприємства у редакції 2011 року.
53. Тобто, порушення прав трудового колективу можливе лише у випадку прийняття нової редакції Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з трудовим колективом (Профспілкою) в частині положень, які стосуються певного кола питань, передбачених чинною редакцією Статуту, Галузевою угодою та Колективним договором.
54. Тому, для з`ясування питання про те, чи порушило права трудового колективу прийняття нової редакції Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з Профспілкою, необхідно дослідити коло питань, щодо яких такі зміни вносилися. Самого факту прийняття Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з трудовим колективом (Профспілкою) недостатньо для висновку про наявність порушеного права останнього.