ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3904/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" - Тертицький В.О., адвокат (ордер від 16.04.2021 ВІ №1039531),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІУМ ГРУП" - Іванова Н.С., адвокат (ордер від 12.02.2021 АА №1066507), Матвейчук В.М., директор (паспорт СТ 382647, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІУМ ГРУП"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (колегія суддів: Філінюк І.Г.(головуючий), Бєляновський В.В., Богатир К.В.)
зі справи № 916/3904/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" (далі - ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ")
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІУМ ГРУП" (далі - ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП")
про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення 2 317 776, 87 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням поданої заяви від 12.05.2020 про зміну підстав позову) до ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП", в якому просило суд:
- розірвати договір на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 №1912/18, укладений ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" та ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" в частині вже наданих послуг, які повинні були бути виконані в майбутньому;
- зобов`язати ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" повернути у попередній стан частини приміщення ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", яка частково була встановлена за умовами договору на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 №1912/18 (провести демонтаж продукції);
- зобов`язати ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" повернути на розрахунковий рахунок ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" кошти у розмірі 1 777 436,25 грн. в т.ч. ПДВ, які були сплачені на підставі договору на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 №1912/18;
- стягнути з відповідача пеню у розмірі 540 340,62 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем встановлених договором від 19.12.2018 №1912/18 зобов`язань в частині своєчасного та якісного виконання робіт, а саме, відповідачем у визначений строк не виконані умови договору в частині встановлення відповідної конструкції. При цьому, на виконання умов договору, позивачем було здійснено передоплату в розмірі 1 777 436, 25 грн., між тим відповідач до моменту звернення з позовом не завершив виконання прийнятих на себе зобов`язань, жодних повідомлень від відповідача, стосовно затримки виконання своїх зобов`язань за договором до позивача не надходило, тоді як останній неодноразово звертався з письмовими та усними зверненнями для можливості вирішення питання в досудовому порядку. Крім того, як вказував позивач, 27.06.2019, після проведення монтажу конструкції, його представниками були виявлені недоліки в роботі встановленого відповідачем обладнання, внаслідок яких зазначена конструкція почала працювати з перебоями та взагалі не працювала. Позивач стверджував, що в шкоду власним фінансовим інтересам за проханням відповідача для налагодження нормальної працездатності обладнання було виділено окреме приміщення для розміщення обладнання по забезпеченню роботи конструкції, що не було передбачено умовами договору, проте необхідні роботи по налагодженню продукції (конструкції) відповідачем не були виконані, що стало причиною звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2020 зі справи № 916/3904/19 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на його недоведеність. Стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову: розірвано договір на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 № 1912/18, укладений ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" та ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" в частині вже наданих послуг, які повинні були бути виконані в майбутньому; зобов`язано ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" повернути у попередній стан частини приміщення ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", яка частково була встановлена за умовами договору на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 № 1912/18 (провести демонтаж продукції); зобов`язано ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" повернути на розрахунковий рахунок ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" кошти у розмірі 1 777 436,25 грн. в т.ч. ПДВ, які були сплачені на підставі договору на виготовлення та монтаж від 19.12.2018 № 1912/18; стягнуто з відповідача пеню у розмірі 540 340,62 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви (38 608,65 грн.) та апеляційної скарги (57 912,97 грн.).
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано з посиланням на доведеність позивачем заявлених ним позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 15.02.2021 ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати, як таке, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Крім того, ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" у касаційній скарзі просить стягнути з позивача 150 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених із розглядом справи у Верховному Суді, а також 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених із розглядом справи в апеляційному господарському суді.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник у якості підстав касаційного подання вказує на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 28.01.2021 зі справи № 916/3904/19 неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування законного рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2020, а саме:
- щодо вимоги про розірвання договору, суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу, другу статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків про застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про необхідність розірвання договору через наявність істотного порушення відповідачем його умов (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- щодо вимоги про зобов`язання повернути 1 777 436,25 грн. передоплати, апеляційний господарський суд не врахував висновків Верховного Суду про застосування приписів статті 653, статті 1212 та глави 83 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 906/47/19, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку, що правові підстави для примушування замовника оплачувати роботу, виконану підрядником, що не відповідає умовам договору підряду, у цьому випадку відсутні, а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню частина перша статті 1212 ЦК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- щодо вимоги про приведення приміщення позивача у попередній стан апеляційний господарський суд неправильно застосував положення пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки жодним чином не мотивував необхідність та можливість застосування у спірних правовідносинах такого радикального способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, висновок Верховного Суду про застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- щодо вимоги про стягнення пені суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин першої, третьої статті 549, статей 610, 611 ЦК України та статей 230, 232 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, оскільки дійшов невірного висновку про порушення відповідачем строку виконання робіт, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача щодо стягнення пені (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, зокрема, про її законність та обґрунтованість, дотримання судом апеляційної інстанції у розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
22.04.2021 ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" приймало участь у розгляді касаційної скарги зі справи в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021.
22.04.2021 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд: визнати поважними причини пропуску на подачу відзиву; поновити позивачу строк на подачу відзиву; прийняти відзив на касаційну скаргу; залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін. Крім того, у поданому відзиві позивач вказує про те, що він не згоден з розміром (150 000 грн.) витрат на оплату послуг адвоката у Верховному Суді, які заявлені відповідачем, вважає такі витрати явно завищеними, які не відповідають критеріям визначеним у частині четвертій статті 126 ГПК України, а також не підтверджені належними та допустимими доказами (вважає наданий відповідачем касовий ордер від 12.02.2021 № 01/21 підробленим, враховуючи діючі обмеження щодо здійснення готівкових розрахунків відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 ), тому просить Суд, у разі задоволення касаційної скарги, зменшити їх розмір до нуля.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду, оскільки як вбачається ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 13.04.2021, тому з урахуванням приписів статті 165 ГПК України, строк на подання відзиву позивачем не був пропущений (останній день на подання відзиву є 28.04.2021), відповідно відзив приймається та залучається до справи.
22.04.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.04.2021.
29.04.2021 ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" приймало участь у розгляді касаційної скарги зі справи в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2018 ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" (надалі - Замовник) та ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" (надалі - Виконавець) укладено договір № 1912/18, (далі - Договір) відповідно до якого Виконавець за дорученням Замовника і відповідно до його замовлень зобов`язується виконувати наступні роботи: виготовлення з власних матеріалів та монтаж конструкцій із Аква - панелей - 1шт. (далі - Продукція), а Замовник зобов`язується оплачувати матеріали, роботу Виконавця та приймати виконані роботи в порядку та строки, встановлені умовами даного Договору.
Під Продукцією розуміється конструкція, зовнішній вигляд якої зафіксований та погоджений сторонами в Додатку № 2 до даного Договору.
У відповідності до пункту 1.2 Договору, перелік послуг, що мають бути надані Виконавцем Замовнику, вартість, порядок і строки їх оплати визначаються в відповідному додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.
Умовами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний забезпечити якість та своєчасність виготовлення Продукції Замовнику у відповідності з умовами даного Договору й додатків до нього.
У підпункті 2.1.5 пункту 2.1 Договору, сторонами було узгоджено, що у випадку настання обставин, здатних вплинути на терміни поставки комплектуючих для виготовлення Продукції, Виконавець зобов`язаний проінформувати про це Замовника та повідомити про те, що не по його вині, термін виготовлення Продукції буде продовжено (визначається термін згідно з поставкою комплектуючих).
Положенням підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору, Замовник зобов`язаний в одноденний строк з моменту підписання даного Договору призначити відповідальну особу, якій буде доручене узгодження з Виконавцем усіх питань, що виникають в процесі виконання даного Договору, консультування та координація.
Згідно з підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно оплатити передплату та залишок по роботі з виготовлення Продукції Виконавцю в порядку передбаченому у пунктах 3.2, 3.3. даного Договору.
Порядок оплати визначається у кожному випадку окремо і вказується у додатках до даного Договору. Остаточний розрахунок проводиться Замовником перед моментом здачі робіт та запуску Продукції ( пункти 3.2 та 3.3 Договору).
Так, за умовами підпункту 2.2.5 пункту 2.2 Договору, Замовник зобов`язаний не пізніше (п`яти) робочих днів з моменту одержання від Виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт підписати акт та направити його на адресу Виконавця.
Замовник зобов`язується перевіряти хід та якість робіт, не втручаючись у господарську діяльність Виконавця, своєчасно вказувати Виконавцю на недоліки і давати рекомендації. В тому випадку, коли рекомендації робились не вчасно і ця несвоєчасність привела до додаткових витрат зі сторони Виконавця, оплачувати додаткові витрати в порядку, встановленому умовами Договору (підпункт 2.2.6 пункту 2.2 Договору).
Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Договору, Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку порушення Виконавцем строків виконання робіт, неналежного виконання робіт та монтажу Продукції, розрахувавшись з Виконавцем за фактично виконану роботу.
У пункті 4.2 Договору передбачено, що об`єкт вважається зданим, коли Замовник оплатив 100% вартості матеріалів, робіт та послуг, а Виконавець виготовив та встановив продукцію належним чином. Приймання-передача продукції оформляється відповідним актом виконаних робіт. З цього моменту дійсний Договір вважається повністю виконаним, а право власності на продукцію Виконавця переходить до Замовника. В разі, коли по якій не будь причині Виконавець не повністю здав (встановив) продукцію, або не в повному обсязі здійснив роботи, або коли Замовник не повністю розрахувався за виконані роботи, ними складається акт з переліком зауважень з зазначенням їх вартості, де фіксуються строки погашення заборгованості та виправлення недоліків. В цьому випадку вся остаточна сума, на яку виконані фактичні роботи підлягають оплаті в момент оформлення відповідного акту.
Сторонами узгоджено, що у випадку порушення термінів надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню виходячи із розрахунку 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочки (пункт 5.3 Договору).
Згідно з пунктом 5.7 Договору, якщо порушення Замовником строків виконання своїх зобов`язань за Договором унеможливлює виготовлення Виконавцем виробу в узгоджений термін, останній має право перенести строки виконання своїх зобов`язань па період, який погоджується із Замовником. Якщо порушення Замовником строків виконання своїх зобов`язань за Договором не призвело до неможливості надання Виконавцем готової Продукції в узгоджений термін, останній має право відстрочити термін відповідно до строку порушення Замовника.
У відповідності до пункту 6.1 Договору, даний договір вступає в силу після його підписання та отримання передоплати передбаченої умовами відповідного Додатку до Договору.
Положенням пункту 6.3 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано в будь-який час, за згодою сторін, при умові проведення всіх взаєморозрахунків між сторонами і підписанні акту виконаних робіт.
У пункті 6.4 Договору зазначено, що будь-яка з сторін може розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону письмово за 10 (десять) календарних днів.
У випадку, якщо Договір буде розірвано за ініціативою Замовника після отримання оплати Виконавцеві робіт, кошти, сплачені за виготовлення та монтаж Продукції повертаються Замовнику, за виключенням фактично виконаних робіт, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати розірвання Договору (підпункт 6.4.1 Договору).
Відповідно до пункту 6.5 Договору, будь-які зміни до даного договору чинні тільки в випадку їх письмового оформлення та підписання двома сторонами.
Сторонами укладено Додаток № 2 до Договору, відповідно до якого узгоджено зовнішній вигляд продукції та відповідний перелік обладнання для Аква конструкцій.
У Додатку № 1 до Договору, на виконання пункту 1.2. Договору, сторонами погоджено, що Замовник замовляє, а Виконавець зобов`язується виготовити конструкцію із Аква-панелей: 30, 7 м кв., з терміном виконання - 4 місяці та вартістю 2 369 915грн.
Протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання даного Договору, Замовник зобов`язаний сплатити на користь Виконавця 75% вартості робіт, вказаної в пункті 1 даного Додатку (пункт 3 Додатку №1).
Судами також встановлено що :
- в матеріалах справи наявний лист - звернення директора ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" від 20.12.2018, з якого вбачається, що останній просив ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", у зв`язку з поставкою матеріалів з Європи та за затриманням розмитнення матеріалів на кордоні, провести передплату згідно з Договором до 27.12.2018 року. ( а.с. 118, 1 том);
- на виконання умов Договору та Додатку №1 до нього, 03.01.2019 позивачем було перераховано відповідачу передоплату у сумі 1 777 436, 25 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 02.01.2019 № 5063 (а.с. 15, 1 том);
- 20.02.2019 відповідач направив на затвердження позивачу конструктив та візуалізацію Продукції, з повідомленням про запланований запуск робіт по каркасам з 25.02.2019; позивач надав відповідь на вказаний лист 11.03.2019, а саме технічні рекомендації по конструктиву (а.с. 127, 1 том);
- 13.05.2019 відповідач направив позивачу електронний лист, в якому повідомив, що зміна позивачем місця розміщення обладнання, зумовили додаткові технічні роботи, згідно з переліком вказаному у листі та внесення суттєвих змін, на що відповідач втратив час до одного місяця. Крім того, враховуючи зазначені обставини, у відповідача виникла необхідність у заміні компресорів, з початку розробляти та здійснювати підбір складових. При цьому, оскільки підібрані компресори не знаходяться в Україні, відповідачем було замовлено в іншій країні, строк поставки яких - 30.05.2019. Відповідачем було зазначено, що фактично роботи ним виконані, за виключенням поставки компресорів, попереднього збору та їх тестування. (а.с.148, том 1). Відповідач вважає цей лист повідомленням про продовження строків виконання робіт;
- 14.05.2019 позивачем направлено відповідачу претензію, в якій повідомлено, що станом на 14.05.2019 Виконавцем не виконані умови Договору, Продукція не виготовлена та не змонтована, у зв`язку з чим позивач вимагав, зокрема, сплатити пеню в розмірі 26 069,07 грн. за прострочення виконання робіт (а.с.16-17, том 1);
- 17.05.2020 надав відповідь на претензію, в якій зазначив, що оскільки оплата від позивача надійшла із запізненням, йому довелось отримувати основні комплектуючі для виготовлення Продукції у іншої компанії, а саме у ТОВ "Авер-Тех" із відповідною зміною термінів та умов по доставці. На підтвердження зазначеного, відповідач надав відповідь ТОВ "Авер-Тех", здійснену на його запит, де останнє повідомляло, що поставка до складу матеріалів відбулась 15.03.2019. Водночас, відповідач повідомив позивача, що до додаткових затримок призвели, зокрема зміна умов зі сторони саме Замовника по розміщенню обладнання, затвердження ним конструктиву в 20-денний термін та зроблені правки в процесі, коли виріб і конструктив був в роботі, що зумовило продовження термінів виготовлення Продукції. Відповідач, з посиланням на підпункт 2.1.5 Договору, наголошував про те, що така ситуація виникла не з його вини, про що останній повідомив позивача (а.с.123-125,том 1);
- 22.05.2019 ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" направило лист ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", в якому серед іншого, просило визначити години режиму роботи в приміщенні, зазначив, що розпочне роботи після демонтажу стекла, а також повідомив про необхідність виділити підсобне приміщення для розміщення матеріалів. Також в даному листі відповідач повідомив, що у зв`язку з специфікою роботи ТРЦ, а також зовнішнім виглядом місця монтажу, в нього є пропозиція використовувати електричний підйомник з можливістю підйому на 12 метрів, а також, що монтажні роботи, підключення та запуск можуть зайняти 4-5 днів (а.с. 149, том 1); у відповідь, позивач в листі від 22.05.2019 повідомив, що: режим роботи в приміщенні починається з 23:00 до 8:00 год; забезпечення відповідача риштуванням не оговорювалось сторонами, лише мова йшла про закриття конструкції під час монтажу рекламними банерами, але оскільки відповідачем повідомлено, що строк монтажу займе 5 днів, то від ідеї з банерами відмовились; щодо демонтажу скла, позивач вказав про обов`язок відповідача найняти субпідрядну організацію, яка буде нести гарантійне зобов`язання перед останнім (а.с.150, том 1);
- 24.06.2019 ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" направило ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" акт наданих послуг, а саме: виготовлення з власних матеріалів та монтаж конструкцій із Аква - панелей на суму 2 369 915 грн та акт наданих послуг на додаткові послуги згідно з Договором: візуалізації та креслення на суму 72 120 грн. Між тим позивачем вказані акти підписані не були;
- також в матеріалах справи наявна претензія ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" від 01.07.2019, в якій позивач повідомляв, що 27.06.2019 ним був здійснений огляд Продукції, встановленої відповідачем, за результатом якої виявлені наступні недоліки: не працює верхня панель управління, мають не естетичний вигляд місця для підводу комунікацій та кріплення металевих стійок в бетону плиту, різних кольорів та нещільно прилягають декоративні накладки до металевої конструкції, елементи кріплення та світлодіодні стрічки проглядаються між декоративних накладок та Аква - панелей, не виставлені в торець Аква - панелей світлодіодні стрічки, не мають захисного покриття (не пофарбовані) фрезеровані вузли кріплення металоконструкції до ліфтової шахти, неповністю заповнені Аква - панелі, Аква - панелі працюють з перериванням, оскільки виключаються компресори, неякісно здійснено монтаж електричної та гідравлічної частини обладнання. Вказані недоліки позивач вимагав усунути до 05.07.2019, при цьому просив надати документацію з копіями сертифікатів відповідності матеріалів, що використовувались Виконавцем при виготовлені продукції та її монтажу. Серед іншого, ним було зазначено, що до усунення недоліків, він не має змоги підписати акти виконаних робіт та оплатити залишок вартості виконаних робіт. (а.с. 18-28, том 1);
- 02.07.2019 ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" звернулось до ФОП Матвейчук М.Ю., який, на підставі наявного в матеріалах справи договору від 10.01.2019 № 1001-19 виготовляв конструктив та візуалізацію конструкції, щодо роз`яснення ситуації яка склалася з позивачем (а.с.113, том 1);
- у відповідь на звернення ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП", 03.07.2019 ФОП Матвейчук М.Ю. повідомив, що креслення розробляли згідно з дотриманням всіх технічних норм, виріб робочий та функціонуючий, продукція повністю відповідає вимогам якості, а також інженерним стандартам. (а.с. 117, том 1);
- в матеріалах справи також наявна доповідна записка інженера ТОВ "ІМПЕРІУМ ГРУП" Цапенко О.І., який зазначав, що конструкція з Аква - панелей змонтована та функціонує згідно з технічними нормами та стандартами, конструкція виготовлялась по узгодженим кресленням із Замовником. Крім того, стверджував, що перед початком монтажних робіт пройшли інструктаж в інженерної служби ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" щодо підключень конструкції, все обладнання підключене згідно з вимогами ТЦ "Сіті-центр" (а.с. 120, том 1);
- 03.07.2019 відповідач направив відповідь позивачу на претензію від 01.07.2019, в якій зокрема вказував на те, що верхня панель працює. Між тим, оскільки позивачем не надано технічного приміщення, обладнання підбиралось виходячи з нових умов по встановленню панелей. Оскільки висота продукції становить 14 метрів, специфіка роботи обладнання наступна: робота 2-3 години, зупинка 20 хвилин. Також, відповідач стверджував, що Замовник не повідомив про зміну розташування обладнання, в зв`язку з чим було прийнято рішення змінити конструктив з розміщенням обладнання під панелями, який було Замовником затверджено. Крім того, відповідач повідомляв про здійснення робіт по усуненню недоліків. При цьому, щодо елементів кріплення вказував на неможливість його змінити, оскільки це технічний вузол конструкції, він скритний, його не видно з лицьового боку. Панелі заповнені повністю, однак рівень води в панелях підбирається відповідно до аєрації, залежно від режиму роботи, рівень води в панелях може підніматись або спускатись. (а.с.144, том 1);
- 15.07.2019 відповідачем на електрону адресу позивача направлені сертифікати якості на матеріали, які застосовувались при виготовленні конструкції. (а.с.151, том 1);
- 23.08.2019 відповідач звернувся з листом до позивача з пропозицією по розміщенню обладнання для забезпечення нормальної аєрації Аква - панелі в зоні коридору або технічного приміщення.(а.с. 145, том 1), на що у відповідь 29.08.2019 ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" повідомило, що керівництвом узгоджено розміщення компресора в технічному коридорі мінус перший поверх (а.с. 146, том 1);
- 04.09.2019 відповідач направив лист позивачу, в якому повідомив, що для реалізації встановлення обладнання необхідно сформувати технічне приміщення із стінами та дверима (а.с. 147, том 1);
- 27.11.2019 відповідач направив позивачу претензію, в якій повідомив, що виріб змонтований та в робочому стані з 24.06.2019, а всі недоліки, які були описані ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" в претензії від 01.07.2019 виконані в повному об`ємі та з належною якістю. Між тим відповідач зазначав, що недоліки, які описані в претензії виникли з вини саме ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", оскільки: технічне приміщення не було виділене для обладнання, а всі домовленості усної форми між представниками обох компаній були проігноровані позивачем, відповідачем за власні кошти було виготовлено бокову шафу для обладнання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що оскільки відповідач порушив умови укладеного Договору, у визначений строк відповідну Продукцію не встановив, виявлені недоліки не зміг усунути в повному обсязі, у зв`язку з чим Продукція належним чином не функціонує, тому вважає, що є всі підстави для розірвання укладеного Договору, повернення здійсненої позивачем передоплати, стягнення з відповідача пені та зобов`язання останнього повернути у попередній стан частини приміщення позивача, тобто, провести демонтаж Продукції.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору, зобов`язання відповідача вчинити дії (проведення демонтажу Продукції) та стягнення 2 317 776, 87 грн. (пені та попередньої оплати Продукції).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, врахував позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та позиції Верховного Суду викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17 та від 15.05.2019 у справі № 913/422/18 та пославшись на них у рішенні правильно зазначив, що оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною другою статті 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Так, оцінивши умови укладеного між сторонами Договору, а також доводи позивача щодо істотного порушення відповідачем умов Договору при його виконанні (зупинення роботи Продукції на 20 хв. є істотним порушенням умов договору, який неможливо усунути), місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору, оскільки сторони при його укладанні не погоджували режим роботи Продукції, тому позивач не довів суду існування таких порушень. При цьому, дослідивши надані сторонами докази, місцевий господарський суду зазначив про неможливість встановити наявність шкоди, завданої позивачу таким порушенням, як зупинення роботи Продукції на 20 хв., та її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині повернення в повному обсязі сплаченої ним передоплати (1 777 439,25 грн.) та зобов`язання відповідача привести у попередній стан частини приміщення, тобто, здійснити демонтаж Продукції (відповідної конструкції), суд першої інстанції виходив, зокрема з позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, вказавши, що договірний характер спірний правовідносин унеможливлює застосування судом до них положень глави 83 ЦК України. Разом з тим, місцевий господарський суд встановив, що передоплата перерахована позивачем на виконання умов укладеного Договору, у зв`язку з чим дійшов висновку, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України. Судом першої інстанції також враховано, що матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось позивачем стосовно виконання відповідачем певного обсягу робіт за Договором, що також унеможливлює його розірвання, а повернення відповідачем сплаченої передоплати умовами Договору не передбачено. З урахуванням встановлених обставин справи у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України, як правової підстави для повернення Виконавцем Замовнику передоплати (авансу), за наявності не розірваного договору. Оскільки вимога позивача про зобов`язання відповідача привести приміщення у попередній стан (демонтаж відповідної конструкції) є похідною від вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору, у задоволенні такої вимоги суд першої інстанції також відмовив. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції, дослідивши всю надану переписку між сторонами, врахувавши умови підпункту 2.1.5 пункту 2.1 Договору, встановив, що на підставі зазначеного пункту Договору відбулося продовження терміну виготовлення Продукції, оскільки відповідачем вчасно повідомлено позивача про існування відповідної обставини, яка вплинула на терміни поставки комплектуючих для виготовлення Продукції (необхідність у заміні компресорів), вказана обставина виникла не з вини відповідача, а отже не відбулося порушення строків виконання робіт відповідачем, що виключає застосування до останнього як пункту 5.3 Договору так і положень статті 230 Господарського кодексу України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про повне задоволення позову, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції зазначивши, зокрема, що: відповідач підтвердив неможливість усунення такого недоліку, як перерви в роботі конструкції на 20 хвилин; сторони в Договорі не погоджували режим роботи Продукції та не передбачили зупинення роботи Продукції; відповідач допустив у роботі істотні недоліки та відступи від умов укладеного Договору; встановлена відповідачем Продукція не функціонує; відповідний акт виконаних робіт позивачем не підписано; відповідачем порушено встановлені Договором строки виконання робіт, тому наявні всі підстави для розірвання укладеного між сторонами Договору та зобов`язання відповідача повернути позивачу здійснену ним суму попередньої передоплати. Задовольняючи позовні вимоги в частині приведення у попередній стан частини приміщень шляхом демонтажу відповідної встановленої конструкції, апеляційний господарський суд, з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини, зазначив що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський Суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказав, що у зв`язку з розірвання укладеного між сторонами Договору для відновлення порушеного права позивача необхідне саме відновити становище, яке існувало до порушення, а саме повернути в попередній стан частини приміщень шляхом демонтажу відповідної конструкції з Аква - панелей, яка була встановлена відповідачем. Оскільки вимога позивача про розірвання Договору підлягає задоволенню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правова підстава отримання відповідачем попередньої передплати вартості робіт відпала, тому вимогу щодо повернення коштів в розмірі 1 777 436,25 грн., які були сплачені на підставі Договору слід також задовольнити. Крім того, апеляційний господарський суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача розміру нарахованої ним пені, з посиланням на те, що позивач у строки встановлені Договором здійснив передплату Продукції (75% від вартості робіт), а відповідач, в свою чергу, порушив строк виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, тому вимоги стосовно стягнення пені є правомірними та обґрунтованими. Разом з тим, апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції, що наявне в справі листування слід розцінювати як належне інформування щодо продовження термінів виготовлення Продукції Замовником, що узгоджується з підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору, оскільки дійшов висновку, що відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо продовження строків чи погодження нових строків виконання ним зобов`язань за Договору, тому строки виконаних відповідачем робіт не відповідають умовам Договору.
Переглянувши судове рішення попередньої інстанції у касаційному порядку, на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Так, касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, як вважає скаржник, апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 28.01.2021 у справі № 916/3904/19 неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування законного рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2020.
Касаційну скаргу мотивовано:
- стосовно вимоги про розірвання договору, суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу, другу статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків про застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про необхідність розірвання договору через наявність істотного порушення відповідачем його умов (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- стосовно вимоги про зобов`язання повернути 1 777 436,25 грн. передоплати, апеляційний господарський суд не врахував висновків Верховного Суду про застосування приписів статті 653, статті 1212 та глави 83 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 906/47/19, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку, що правові підстави для примушування замовника оплачувати роботу, виконану підрядником, що не відповідає умовам договору підряду, у цьому випадку відсутні, а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню частина перша статті 1212 ЦК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- стосовно вимоги про приведення приміщення позивача у попередній стан апеляційний господарський суд неправильно застосував положення пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки жодним чином не мотивував необхідність та можливість застосування у спірних правовідносинах такого радикального способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, висновок Верховного Суду про застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- щодо вимоги про стягнення пені суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин першої, третьої статті 549, статей 610, 611 ЦК України та статей 230, 232 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.07.2019 у справі № 911/1563/18 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, оскільки дійшов невірного висновку про порушення відповідачем строку виконання робіт, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача щодо стягнення пені (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Стосовно викладеного, Суд зазначає таке.
Щодо вимог про розірвання Договору.
За доводами касаційної скарги, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу та другу статті 651 ЦК України без урахування висновків про застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у перелічених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду та постанові Верховного Суду України, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Так, за загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, що кореспондується з приписами статті 188 Господарським кодексом України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору (Наведена правова позиція викладена також і у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 на яку посилався скаржник).
Отже, розглядаючи відповідну справу та застосовуючи частину другу статті 651 ЦК України підлягають встановленню судом та доказуванню позивачем (враховуючи принцип змагальності в господарському процесі) обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача, зокрема щодо існування саме істотного порушення договору та якими доказами таке істотне порушення підтверджується; суду належало перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Касаційний господарський суд звертає увагу на існування сталої практики Верховного суду (в тому числі викладених в постановах наведених скаржником) відносно критеріїв визначення "істотного порушення" при застосуванні положень статей 651 та 652 ЦК України, які встановлюють підстави зміни або розірвання договору, а також на те, що вони є загальними для усіх майнових правовідносин, а, отже, вказані висновки повинні враховуватись судами під час вирішення аналогічних спорів (Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/1655/18).
У справі, що розглядається, позивач зазначав, що виявлені ним недоліки, зокрема, зупинення роботи Продукції на 20 хв. є істотним порушенням умов Договору, яке неможливо усунути, а відтак Договір підлягає розірванню.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку укладеному Договору та Додаткам до нього, врахувавши наведену вище практику Верховного Суду та Верховного Суду України, зокрема, з посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, від 15.05.2019 у справі № 913/422/18, а також положення норм законодавства, що регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які передбачали б можливість розірвання укладеного Договору з підстав, заявлених позивачем у позові та які б свідчили про істотність порушення відповідачем умов Договору в розумінні частини другої статті 652 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги те що :
- в Договорі та в Додатках до нього сторонами не погоджено режим роботи Продукції, а відтак позивачем не доведено існування істотних порушень відповідачем умов договору при його виконанні;
- положенням пункту 6.3 Договору передбачено, що Договір може бути розірвано в будь-який час, за згодою сторін, при умові проведення всіх взаєморозрахунків між сторонами і підписанні акту виконаних робіт ;
- у пункті 6.4 Договору зазначено, що будь-яка з сторін може розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону письмово за 10 (десять) календарних днів;
- у випадку, якщо Договір буде розірвано за ініціативою Замовника після отримання оплати Виконавцеві робіт, кошти, сплачені за виготовлення та монтаж Продукції повертаються Замовнику, за виключенням фактично виконаних робіт, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати розірвання Договору (підпункт 6.4.1 Договору);
- в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією розірвати Договір;
- суд не має можливості встановити наявність шкоди завданої цим порушенням ТОВ "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ", її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частинами першою - третьою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга).
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції не врахував наведені вище висновки, а також не дослідив всі обставини даної справи, не здійснив повної оцінки укладеного Договору. Крім того, апеляційним господарським судом не встановлено, що позивачу завдана будь-яка шкода, розмір якої не дозволяє йому отримати очікуване при укладенні Договору, а також те, що позивач не зможе використати результати Договору.
Таким чином, Суд вважає слушними доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу, другу статті 651 ЦК України (стосовно розірвання Договору) без урахування висновків про застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених в тому числі у наведених скаржником постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, тому Суд погоджується з доводами касаційної скарги в цій частині.