ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2571/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідачів - 1 - Перцева Д.П.,
- 2 - Перцева Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз", Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1,
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Колесник Р.М.)
від 25.06.2020,
на додаткове рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Колесник Р.М.)
від 08.07.2020,
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Алданова С.О., судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.)
від 08.12.2020,
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Алданова С.О., судді - Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.)
від 11.01.2021,
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Київобленерго", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним в частині пункту четвертого порядку денного рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Київобленерго", що відбулись 15.07.2019.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2020 у задоволенні позову відмовлено, а додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2020 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Київобленерго" 49 886,00 грн та на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 44 886,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020 залишено без змін.
При цьому, судом апеляційної інстанції було змінено додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 та викладено його резолютивну частину в іншій редакції: " 1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" задовольнити частково. 2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. 3. В задоволенні решти вимог заяви відповідача-1 - відмовити. 4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" задовольнити частково. 5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Льва Толстого, будинок 57, ідентифікаційний код 37719067) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. 6. В задоволенні решти вимог заяви відповідача-2 - відмовити."
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 заяви ПрАТ "Київобленерго", ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Київобленерго" 18 000, 00 грн, а на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" - 23 580,00 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В задоволенні решти заяв відповідачів відмовлено.
08.02.2021 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
12.04.2021 до Верховного Суду надійшли заяви відповідачів, в яких останні вказали на необхідність прийняття судом касаційної інстанції додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції 14.04.2021. Також, на виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, надали попередні (орієнтовні) розрахунки суми цих судових витрат, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" складатимуть 16 000, 00 грн, а ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - 24 000, 00 грн. При цьому, в заявах вказали, що докази понесення таких витрат відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України нададуть впродовж п`яти з днів з моменту прийняття судом касаційної інстанції постанови.
В судовому засіданні 14.04.2021 відповідачі також заявили клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 14.04.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021.
При прийнятті постанови розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом касаційної інстанції не здійснювався.
19.04.2021 відповідачі подали до Верховного Суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, зокрема, копії актів надання послуг і рахунків на оплату № 49, № 50 від 14.04.2021, які були подані з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
27.04.2021 від позивача до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив відмовити у задоволенні заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду № 09/04-21 від 19.04.2021 щодо стягнення з нього 14 000, 00 грн судових витрат з наведених у поясненнях мотивів. Зокрема, зазначав: відповідні заяви відповідачів подані з пропуском строку для їх подання; договори про надання правової допомоги № 149-ДНГ від 13.11.2019, № 200-КОЕ від 22.10.2019 та акти виконаних робіт не є належними доказами у справі; покладення на позивача судових витрат за подання відзиві відповідачами є безпідставними, адже, вони не були прийнятті судом касаційної інстанції; визначення відповідачами вартості однієї години роботи адвоката у сумі 2 000, 00 грн не відповідає справедливій ринковій ціні; такі витрати не є співмірними зі складністю справи. Вказані пояснення за своєю суттю є запереченнями позивача щодо заявлених відповідачами до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника відповідачів, дослідивши доводи заяв відповідачів, додані до них документи, Верховний Суд вважає, що заяви відповідачів необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).
Водночас, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частинами 1-2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесено відповідачами у Верховному Суді, то необхідно зазначити таке.
У заяві від 19.04.2021 ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" просить суд касаційної інстанції стягнути з позивача на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 14 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді. На підтвердження понесення цих витрат посилається на договір про надання правової допомоги № 149-ДНГ від 13.11.2019, укладений між АО "Перший радник" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз", додаткову угоду № 149-ДНГ/2 від 18.11.2019 до договору № 149-ДНГ від 13.11.2019, акт наданих послуг та рахунок на оплату № 50 від 14.04.2021 (а.с. 109-115, т. 4; а.с. 222-223, т. 6).
З акту наданих послуг № 50 від 14.04.2021 вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" у суді касаційної інстанції на суму 14 000, 00 грн складаються з: здійснення адвокатом Перцевим Д.П. аналізу касаційної скарги ОСОБА_1, розробки загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта в межах касаційного провадження у справі № 911/2571/19 та погодження її з клієнтом, вартістю 4 000, 00 грн; підготовки та подання вказаним адвокатом відзиву на касаційну скаргу з додатками (6 сторінок) - 8 000, 00 грн; участь у судових засіданнях в рамках апеляційного провадження у справі № 911/2571/19 (14.04.2021- з 10:30 до 11:30) - 2 000, 00 грн.
"ДТЕК Київські регіональні електромережі" (до зміни найменування - ПрАТ "Київобленерго"), вказуючи у заяві про стягнення з позивача на його користь 16 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді, надав акт наданих послуг та рахунок на оплату № 49 від 14.04.2021 (а.с. 214-215, т. 6).
Також зазначив, що надання цих послуг "ДТЕК Київські регіональні електромережі" у суді касаційної інстанції підтверджується договором про надання правової допомоги № 200-КОЕ від 22.10.2019, укладеним між АО "Перший радник" та ПрАТ "Київобленерго", додатковою угодою № 200-КОЕ/1 від 01.11.2019 до договору № 200-КОЕ від 22.10.2019, які наявні в матеріалах справи (а.с. 80-89, т. 4).
З акту наданих послуг № 49 від 14.04.2021 вбачається, що адвокатом Перцевим Д.П. надано "ДТЕК Київські регіональні електромережі" такі послуги у суді касаційної інстанції: аналіз касаційної скарги ОСОБА_1, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта в межах касаційного провадження у справі № 911/2571/19 та погодження її з клієнтом, вартістю 4 000, 00 грн; підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу з додатками (14 сторінок)- 10 000, 00 грн; участь у судових засіданнях в рамках апеляційного провадження у справі № 911/2571/19 (14.04.2021 - з 10:30 до 11:30) - 2 000, 00 грн.
Дослідивши надані відповідачами докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії IФ № 001256 від 26.01.2018 адвоката Перцева Д.П., договори про надання правової допомоги № 149-ДНГ від 13.11.2019, № 200-КОЕ від 22.10.2019, додаткові угоди № 149-ДНГ/2 від 18.11.2019, № 200-КОЕ/1 від 01.11.2019 до цих договорів, акти наданих послуг і рахунки на оплату № 49, № 50 від 14.04.2021), врахувавши заперечення позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення витрат в частині підготовки та подання відзивів на касаційну скаргу з додатками на позивача з огляду на те, що ці відзиви не були прийняті Верховним Судом до уваги, адже надані з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі від 22.03.2021; також суд касаційної інстанції не стягує з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу за участь у судових засіданнях в рамках апеляційного провадження у справі № 911/2571/19, адже, розгляд цієї справи 14.04.2021 здійснювався Верховним Судом у межах касаційного, а не апеляційного провадження, як зазначено у актах наданих послуг № 49, № 50 від 14.04.2021.
Верховний Суд, встановивши, що наданими відповідачами доказами підтверджується понесення ними витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 4 000, 00 грн (кожного з відповідачів), витрати у цій сумі є обґрунтованими, співрозмірними із складністю справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, на що вказав і Європейський суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", врахувавши вимоги ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" по 4000, 00 грн кожному витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Щодо доводів позивача про те, що договори про надання правової допомоги № 149-ДНГ від 13.11.2019, № 200-КОЕ від 22.10.2019 та акти виконаних робіт не є належними доказами у справі, то вони є безпідставними і зводяться до нічим не підтверджених припущень позивача.
Щодо аргументів позивача про завищення відповідачами вартості однієї години роботи адвоката, то необхідно зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням сторін в договорі (що було погоджено у договорах правової допомоги № 149-ДНГ від 13.11.2019, № 200-КОЕ від 22.10.2019), а суд не вправі втручатись у визначений в правочині розмір, а лише наділений повноваженнями оцінки заявлених до стягнення сум витрат на професійну правничу допомогу на предмет відповідності їх критеріям, унормованим чинним процесуальним законом.
Також недоречними є посилання позивача на те, що відповідачами було пропущено строк, встановлений ст. ст. 129, 221 ГПК України, на надання до суду касаційної інстанції заяв про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).
Разом з цим, згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (ст. 218, ч. 7 ст. 270 ГПК України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом ст. 301 ГПК України, не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами 12.04.2021, тобто до судового засідання у справі і прийняття Верховним Судом постанови від 14.04.2021, було подано заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. У заявах також був наведений орієнтований розрахунок цих витрат згідно з ст. 124 ГПК України та вказано про подання відповідачами доказів на підтвердження понесення цих витрат у Верховному Суді після винесення постанови у справі відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України. Вказані заяви були прийняті судом та призначені до розгляду на 21.04.2021. Також і у судовому засіданні 14.04.2021 відповідачі зазначали про надання суду доказів понесення вказаних судових витрат відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Верховним Судом було прийнято постанову 14.04.2021, а відповідачами надано докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції - 19.04.2021, тобто на п`ятий день з дня винесення судом постанови, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.
З огляду на вище вказане, Верховний Суд не вбачає підстав для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції з підстав недотримання відповідачами строку, встановленого ст. 129 ГПК України, на подання відповідних заяв.
Позивач в поясненнях помилково ототожнює строк на подання відзиву, який встановлюється в ухвалі суду, з строком на подання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу і на надання доказів на їх підтвердження відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, які не є тотожними. Пропущення відповідачами строку на подання відзиву не є підставою для відмови у здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що такі заяви були подані разом з відзивами, які не прийняті судом.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд