ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11152/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Яцкевіч Т.Л.,
відповідача - Головачевої О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Баранов Д.О.)
від 18.12.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Дідиченко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 10.02.2021,
у справі за позовом Дочірнього підприємства "Умань-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"
про стягнення 1 246 320,49 грн,
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2019 року ДП "Умань-Агро" звернулося з позовом до ТОВ "Агрохолдинг Руно" про стягнення 997 000 грн боргу, 178 640,55 грн пені, 28 844,71 грн 3% річних та 57 040,23 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) №532 від 22.07.2017 щодо сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 205,00 грн. Позов ДП "Умань-Агро" задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 981 795,00 грн основного боргу, 178 585,92 грн пені, 28 680,82 грн 3% річних та 42 487,40 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції встановив, що період оренди техніки (двох комбайнів з екіпажем) тривав з 24.07.2017 по 19.08.2017, а загальна сума орендної плати за період її використання склала 1 566 000,00 грн, яка була сплачена відповідачем частково та з порушенням встановлених строків, що і зумовило виникнення боргу та нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову, прийнято у цій частині нове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 910/11152/19 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд прийняв та дослідив долучені відповідачем на стадії апеляційного перегляду додаткові докази, внаслідок чого встановив, що у період оренди мала місце технічна несправність техніки, а тому ТОВ "Агрохолдинг Руно" не могло використовувати техніку за призначенням, що за умовами договору оренди є підставою для звільнення відповідача від орендної плати.
Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що всупереч вимогам господарського процесуального закону суд апеляційної інстанції не обґрунтував в чому полягає винятковість випадку неподання відповідачем до місцевого суду доказів щодо технічної несправності орендованої техніки.
За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 залишено без змін.
У лютому 2021 року ТОВ "Агрохолдинг Руно" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 3 статті 269 ГПК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2020 у справі №916/2187/18. Також скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №910/17743/18. Стверджує, що судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин справи та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено статті 13, 86, частину 5 статті 236 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 22.07.2017 між ДП "Умань-Агро" (орендодавець) та ТОВ "Агрохолдинг Руно" (орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
Відповідно до п. 1.2 договору ідентифікаційні ознаки техніки та персональні дані екіпажу, в розрізі кожної одиниці техніки, відображаються в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.
Додатком № 1 до договору визначено перелік техніки, що надається в оренду згідно з договором оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, найменування сільськогосподарської техніки: комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер YDGО11115), державний номерний знак НОМЕР_1, та комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно з п. 1.4 договору управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням проводиться екіпажем орендодавця, причому екіпаж не припиняє трудових відносин з орендодавцем та не вступає у трудові відносини з орендарем.
Відповідно до розділу 2 договору орендар зобов`язується використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням в межах провадження сільськогосподарської діяльності. Техніка орендується орендарем з метою збирання врожаю. Мінімальний обсяг послуг становить 400 га на 1 комбайн.
За умовами розділу 3 договору техніка передається орендодавцем і приймається орендарем в термін до 22.07.2017, якщо інший строк не обумовлений сторонами, за місцезнаходженням орендаря (п. 3.1 договору). Строк оренди за договором встановлюється до 21.08.2017 (п. 3.6 договору), передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками, (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.5. договору передбачено, що техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених відповідачем позивачеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, та розраховується, виходячи з 29 000,00 грн, у тому числі ПДВ, за одну добу оренди однієї одиниці техніки.
Згідно з п. 4.2 договору орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після обробки кожних 200 га.
Виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь позивача. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку. Орендар має здійснити попередню оплату в розмірі 174 000,00 грн протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надходження техніки, на підставі виставленого позивачем рахунку (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 4.9 договору остаточний розрахунок за цим договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом трьох календарних днів повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі.
На виконання умов вказаного договору 24.07.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі техніки за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, згідно додатку № 1 до договору оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, а саме: комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний №YDGO11115), д.н.з. НОМЕР_4, екіпаж ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний №YCGO07915), д.н.з. НОМЕР_5, екіпаж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
19.08.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі техніки за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, з якого вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв зі строкового платного користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом з обслуговуючим персоналом, згідно з додатком № 1 до договору оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажем) № 532 від 22.07.2017, а саме: комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний №YDGO11115), д.н.з. НОМЕР_4, екіпаж ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний №YCGO07915), д.н.з. НОМЕР_5, екіпаж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
31.07.2017 між позивачем та відповідачем складений та підписаний акт виконання робіт (надання послуг) №84, відповідно до якого позивачем були проведені роботи (виконані послуги) за 4,365 діб на суму 126 585,00 грн.
05.09.2017 між позивачем та відповідачем складений та підписаний акт виконання робіт (надання послуг) №100, відповідно до якого позивачем були проведені роботи (виконані послуги) за 15,78 діб на суму 457 620,00 грн.
31.01.2018 позивачем складений та підписаний акт виконання робіт (надання послуг) №9, відповідно до якого позивачем були проведені роботи (виконані послуги) за 33,855 діб на суму 981 795,00 грн. Зазначений акт не підписаний відповідачем.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 140 від 26.02.2018, №377 від 29.10.2018 з вимогами погашення заборгованості за договором, а також направляв останньому для підписання акт виконання робіт (надання послуг) від 31.01.2018 №9 на суму 981 795,00 грн.
Претензії були отримані відповідачем 12.03.2018 та 01.11.2018, проте зазначений акт виконання робіт (надання послуг) ним підписаний не був.
У період з серпня 2017 року по листопад 2018 року відповідач здійснив оплату за договором в загальній сумі 569 000,00 грн.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанції та не заперечувалося сторонами, 24.07.2017 уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі техніки за договором, відповідно до якого позивач надав відповідачу в оренду обумовлену договором техніку, чим зі свого боку виконав умови договору.
В порядку та на умовах, визначених договором, 19.08.2017 відповідач повернув техніку позивачу за актом приймання-передачі.
Відтак, загальний строк оренди техніки склав 27 календарних днів (з 24.07.2017 по 19.08.2017).
Відповідно до п. 4.1 орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послу, та розраховується, виходячи з 29 000,00 грн, у тому числі ПДВ, за одну добу оренди однієї одиниці техніки.
Таким чином, сума орендної плати за користування технікою відповідно до умов договору становить 1 566 000,00 грн.
Відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за договором в сумі 174 000, 00 грн платіжними дорученнями № 7831723 від 03.08.2017 на суму 100 000,00 грн та № 7831884 від 11.08.2017 на суму 74 000,00 грн, що відповідає розміру попередньої оплати за п. 4.4 договору.
Окрім того відповідачем сплачено 395 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 78338338 від 07.02.2018 на суму 5 000, 00 грн, № 7833925 від 15.02.2018 на суму 10 000,00 грн, № 258609 від 14.03.2018 на суму 10 000,00 грн, № 258691 від 15.03.2018 на суму 10 000,00 грн, № 258715 від 16.03.2018 на суму 10 000,00 грн, № 7834117 від 23.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 7834180 від 29.03.2018 на суму 10 000, 00 грн, № 258926 від 13.04.2018 на суму 10 000,00 грн, № 7834326 від 17.04.2018 на 20 000,00 грн, № 5846686 від 20.04.2018 на суму 40 000,00 грн, № 7834397 від 24.04.2018 на суму 20 000,00 грн, № 7834489 від 03.05.2018 на суму 30 000,00 грн, № 7834546 від 04.05.2018 на суму 100 000,00 грн, № 7834606 від 05.05.2018 на суму 30 000,00 грн, № 7834705 від 23.05.2018 на суму 25 000,00 грн, № 6029698 від 25.05.2018 на суму 25 000,00 грн, № 6030240 від 21.11.2018 на суму 10 000,00 грн, № 6030286 від 27.11.2018 на суму 10 000,00 грн та № 6030343 від 30.11.2018 на суму 10 000,00 грн.
Проте, відповідач в порушення зобов`язань орендну плату орендарю за фактичний строк оренди об`єкта оренди здійснив лише частково, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 997 000,00 грн.
У п. 4.2 договору передбачено, що орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після обробки кожних 200 Га.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) № 84 від 31.07.2017 та № 100 від 05.09.2017 на загальну суму 584 205,00 грн, які є підставою для сплати орендної плати відповідно до п. 4.4 договору. Підписання вказаних актів відповідачем не заперечуються.
27.02.2018 ДП "Умань-Агро" було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 140, в якому позивач просив відповідача погасити заборгованість та підписати акт виконаних робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2018 на суму 981 795, 00 грн.
Отримання відповідачем вказаної вимоги про сплату орендної плати та акта № 9 від 31.01.2018 підтверджується відміткою про отримання та штампом відділення поштового зв`язку в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 12.03.2018. Але акт виконаних робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2018 відповідачем не підписаний. Письмової відмови від підписання акта позивачем не отримано.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було надано докази часткового погашення заборгованості - платіжне доручення № 604902472 від 17.12.2019 на суму 15 205, 00 грн з призначенням платежу - оплата за послуги оренди техніки згідно з договором № 532 від 22.07.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки предмет спору (стягнення в сумі 15 205,00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 15 205,00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, а також те, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання з оплати орендних платежів та не спростував заявлених позовних вимог, висновок судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 981 795, 00 грн є правильним.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення оплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від розміру заборгованості за кожний день прострочення оплати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з ТОВ "Агрохолдинг Руно" пені, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки суми позовних вимог в цій частині.
Враховуючи встановлені судами порушення відповідачем строків оплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 487, 40 грн інфляційних збитків, 28 680,82 грн 3% річних та 178 585,92 грн пені є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та касаційної скарги відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем не надавалися послуги за актом № 9 від 31.01.2018 через несправність орендованої техніки.
Зазначає про те, що генеральним директором ТОВ "Агрохолдинг Руно" на підставі наказу № 2 від 10.12.2019 було доручено провести службове розслідування щодо заборгованості, підтвердження фактів надання послуг, а також щодо перевірки фактів оплати за надані послуги за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів.
Після проведення службового розслідування ТОВ "Агрохолдинг Руно" було встановлено, що передана сільськогосподарська техніка: комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер YDGО11115), державний номерний знак НОМЕР_1 з 28.07.2017 по 13.08.2017 та комбайн CASE Axial Flow 5130 (серійний номер НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 з 31.07.2017 по 15.08.2017 перебували у неробочому стані, про що позивача було повідомлено відповідними претензіями.
На підтвердження наведених обставин відповідачем надано до суду апеляційної інстанції акт №28/07 про виявлену технічну несправність від 28.07.2017, акт про технічну несправність №2/08 від 02.08.2017, претензію від 28.07.2017, докази направлення претензії та акта на адресу позивача, акт №31/07 про виявлену технічну несправність від 31.07.2017, акт №4/08 про технічну несправність від 04.08.2017, претензію від 31.07.2017.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В підтвердження неможливості подання доказів до суду першої інстанції відповідач посилався на те, що службове розслідування щодо факту наявності заборгованості, підтвердження надання послуг, а також щодо перевірки оплати за надані послуги за договором тривало з 11.12.2019 по 18.12.2019, тоді як рішення суду першої інстанції було ухвалено 18.12.2019. Апелянт зазначає, що генеральний директор ТОВ "Агрохолдинг Руно" не був обізнаний про наявність вказаних документів та не мав можливості подати до суду першої інстанції вказані вище докази, оскільки про них дізнався лише після службового розслідування 19.12.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача приймав участь у підготовчому засіданні у місцевому суді та скористався своїм правом на подання відзиву на позов, у якому виклав свої заперечення, проте не долучив до відзиву відповідних доказів, на які він посилається в апеляційній скарзі. Зокрема, відповідач у відзиві на позов не посилався на те, що орендована техніка у період з 28.07.2017 по 13.08.2017 та з 31.07.2017 по 15.08.2017 перебувала у неробочому стані.
Крім того, відповідач не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів у встановлений судом строк в порядку частини 4 статті 80 ГПК України.
Проведення службового розслідування на підставі наказу генерального директора від 10.12.2019 (через тривалий час після спливу строку оренди), за результатами якого були виявлені відповідні документи, пов`язано виключно з волевиявленням керівника відповідача, який здійснює управління господарською діяльністю товариства, і повинен бути обізнаний про стан господарської діяльності юридичної особи.
Таким чином, Північний апеляційний господарський суду дійшов правильних висновків, що ТОВ "Агрохолдинг Руно" не було доведено неможливості подання доказів перебування орендованої техніки у неробочому стані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Стосовно тверджень скаржника, що орендні послуги за актом № 9 від 31 січня 2018 року на суму 981 795, 00 грн надані не були оскільки орендована техніка перебувала у неробочому стані колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У пункті 6.1 договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом трьох календарних днів повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі.
В порядку та на умовах, визначених договором, 19.08.2017 відповідач повернув техніку позивачу за актом приймання-передачі від 19.08.2017, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
В пункті 2 вказаного акту зазначено, що орендодавець в присутності орендаря перевірив справність, кількість та комплектність техніки. Техніка знаходиться в справному технічному стані, явні недоліки сторонами при огляді не виявлені.
Тобто, актом станом на 19.08.2017 відповідач підтвердив справність техніки, переданої в оренду.
У п. 3.4 договору сторони погодили, що у разі проведення поточного або капітального ремонту техніки в період дії цього договору термін проведення такого ремонту в строк оренди за цим договором не включається, орендна плати за такий строк не нараховується і не сплачується. Дата початку і закінчення проведення ремонту відображається сторонами у відповідних актах.
Проте, до суду відповідачем не було надано двосторонні акти на проведення ремонту техніки як того вимагає п. 3.4 договору. Відсутні в матеріалах справи інші докази проведення ремонтних робіт, якими могли б бути акти приймання-передачі виконаних робіт, накладні з придбання запчастин, тощо.
У зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач виконав свої зобов`язання за договором оренди № 532 від 22.07.2017 належним чином, а обставини перебування орендованої техніки у неробочому стані та її ремонт відповідачем не доведено.
Верховний Суд відхиляє аргументи ТОВ "Агрохолдинг Руно", що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 3 статті 269 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, оскільки у вказаній постанові касаційний суд вказав про обов`язок апеляційного суду дослідити можливість подання доказів до місцевого суду. Оскаржуваною у справі постановою підтверджується вчинення таких дій апеляційним судом. Застосування частини 3 статті 269 ГПК України апеляційним судом при вирішенні питання про прийняття нових доказів від відповідача у апеляційному провадженні відповідає висновкам Верховного Суду, які буди викладені у постанові від 18 листопада 2020 року при перегляді саме цієї справи № 910/11152/19.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд