ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 823/739/16
адміністративне провадження № К/9901/21233/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя - Бабич А. М.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 (колегія суддів у складі: Степанюка А. Г., Епель О. В., Шурка О. І.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Черкаська ОДА), де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Міністерство юстиції України, Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила:
- скасувати розпорядження голови Черкаської ОДА від 17.05.2016 № 106-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій, харчової та переробної промисловості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА;
- поновити її на державній службі в Управлінні агропромислового розвитку Черкаської ОДА;
- стягнути з Черкаської ОДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.05.2016 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивачки із займаної посади є порушенням конституційних прав, оскільки при прийнятті спірного наказу не враховані приписи статті 64 Конституції України щодо неможливості обмеження конституційних прав і свобод людини. Крім того, зазначає, що спірним наказом її звільнено під час перебування у відпустці по догляду за дитиною. Також ОСОБА_1 посилається на прийняття відповідачем розпорядження про її звільнення з порушенням чинного законодавства. На думку позивачки, відповідач припинив державну службу за відсутності правових підстав, з порушенням вимог закону, оскільки на час звернення до суду департамент, в якому вона перебувала на державній службі, перейменовано в управління, отже ОСОБА_1 вважає, що має бути поновлена в цьому управлінні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2016, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачка була обізнана про початок проведення щодо неї перевірки, однак в установлений строк не забезпечила подання заяви про те, що до неї застосовуються чи не застосовуються заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади", що є безумовною підставою для звільнення із займаної посади незалежно від перебування особи у відпустці по догляду за дитиною.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що вищевказані постанови судів попередніх інстанцій було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 812/1727/15.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.
Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Від Управління агропромислового розвитку Черкаської ОДА відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного від 10.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 у період з 16.06.2010 по 10.09.2013 обіймала посаду голови Золотоніської районної державної адміністрації та згідно розпорядження голови Черкаської ОДА від 10.09.2013 № 179-к призначена на посаду директора Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.
Розпорядженням голови Черкаської ОДА від 20.08.2014 № 142-к ОСОБА_1 переведено на посаду першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА.
На підставі наказу Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА від 15.10.2014 № 83-к ОСОБА_1 надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 10.10.2014 по 12.02.2015.
Відповідно до наказу Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА від 13.02.2015 № 2-в ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки з 13.02.2015 по 06.03.2015.
Згідно з наказом Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА від 10.03.2015 № 15-к ОСОБА_1 надано соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.03.2015 по 17.12.2017.
Розпорядженням голови Черкаської ОДА від 27.02.2015 № 27-к на виконання вимог Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563, Плану проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 1025-р, вирішено провести перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" щодо осіб, звільнення яких належить до повноважень голови обласної державної адміністрації, зокрема, заступників керівників структурних підрозділів - з 15.06.2015. Пунктом 4 вказаного розпорядження приписано керівникам структурних підрозділів апарату облдержадміністрації забезпечити ознайомлення працівників, у тому числі тих, які відсутні на роботі (знаходяться, зокрема, у відпустці по догляду за дитиною) із цим розпорядженням. Згідно пункту 5 розпорядження працівникам, зазначеним у пункті 1 цього розпорядження, у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки подати до управління кадрового і правового забезпечення апарату облдержадміністрації власноручно написану заяву про те, що до них застосовуються або не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо них за формою згідно з додатком 1 або 2.
Указане розпорядження було опубліковане на офіційному сайті Черкаської ОДА. Крім того, повідомлення про початок перевірки від 15.06.2015 № 11-04/193 направлено на адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена в особовій справі ОСОБА_1 . Однак конверт повернувся відправнику 16.07.2015 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Розпорядженням голови Черкаської ОДА від 17.05.2016 № 106-к припинено ОСОБА_1 державну службу та звільнено її з посади першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", пункт 8 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (стаття 9 Конституції України).
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 8 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Ці норми збережені у статті 6 КАС України і в редакції, чинній з 15.12.2017.
16.10.2014 набрав чинності Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади".
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Приписами статті 4 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.
Відповідно до статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 8 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна служба припиняється у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 10.09.2020 встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 812/1727/15.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За сталою практикою Європейського суду з прав людини поняття приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. пункт 25 "C. проти Бельгії" від 7 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. пункт 61 рішення Суду у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. пункт 29 рішення Суду у справі "Niemietz проти Німеччини" від 16.12.1992. Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. пункт 47 рішення Суду у справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи №№ 55480/00 та 59330/00, ECHR 2004) і пункти 22-25 рішення Суду у справі "Bigaeva проти Греції" від 28.05.2009 (справа 26713/05)). Окрім того, було встановлено, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. пункти 43-48 рішення у справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19.10.2010 (справа № 20999/04)). З рештою, у статті 8 Конвенції йдеться про захист честі та репутації як частину права на повагу до приватного життя (див. пункт 35 рішення у справі "Pfeifer проти Австрії" від 15.11.2007 (справа № 12556/03) та пункти 63, 64 рішення у справі "A. проти Норвегії" від 09.04.2009 (справа № 28070/06), пункт 165 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та пункт 52 рішення у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14.10.2010).
У пунктах 310-315 рішення у справі "Полях та інші проти України" (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17.10.2019), досліджуючи питання щодо пропорційності звільнення заявника з посади у зв`язку з неподанням заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", зауважив на такому: "Четвертого заявника звільнили та застосували до нього обмежувальні заходи, передбачені Законом "Про очищення влади", через подання ним заяви про незастосування до нього Закону "Про очищення влади" із чотириденним запізненням (див. пункти 30 і 34). <....>. Якщо передбачені Законом "Про очищення влади" заходи були застосовані до заявника лише через подання заяви з чотириденним запізненням, навіть якщо в іншому випадку ці заходи до нього не були би застосовні, Суд не може зрозуміти, як такі серйозні заходи могли вважатися пропорційними тривіальному характеру проступку заявника. Ні національні суди, ні Уряд жодним чином цього не пояснили. Особливість ситуації заявника полягала у тому, що на момент закінчення строку для подання заяви він хворів. Жодних аргументів, що затримка та подання ним заяви наступного дня після виписки з лікарні спричинили які-небудь проблеми у контексті загальної перевірки, наведено не було. Суть відповідної заяви полягала у тому, що посадова особа повідомляла, застосовувалися до неї обмежувальні заходи, передбачені Законом "Про очищення влади", чи ні (див. пункт 77). Проте у цій справі ніколи не робилося припущення про існування невідомих фактів у кар`єрі четвертого заявника, які могли би бути виявлені в його заяві. Безперечно єдиною можливою підставою для застосування Закону "Про очищення влади" було те, що у 2010-2014 роках він працював у податковій службі, і про це було добре відомо його роботодавцю, якому була подана заява, самій податковій службі. У цьому розумінні у цій справі обов`язок подати заяву відрізнявся від ситуацій, коли такий обов`язок мав на меті викриття певних потенційно прихованих фактів, таких як таємна співпраця зі службами безпеки колишніх тоталітарних режимів <...>. Тому Суд не може зрозуміти, як застосування такого серйозного обмежувального заходу через незначну затримку у поданні такої технічної заяви могло вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".
У підсумку Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників (пункти 323, 324 вказаного рішення).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем із-за неподання позивачем у встановлений термін заяви про поширення або непоширення на неї заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади".
Водночас, застосування такого заходу, як звільнення зі служби з підстави, передбаченої абзацом першим частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади", не є ані пропорційним, ані необхідним у демократичному суспільстві, та створює передумови для порушення з боку України міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 813/655/18, від 03.06.2020 у справі № 812/1727/15, від 29.07.2020 у справі № 820/5016/15
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до розпорядження голови Черкаської ОДА від 17.05.2016 № 106-к ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено її з посади першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 8 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу".
Підставою для видання спірного розпорядження була доповідна записка першого заступника голови обласної державної адміністрації, в якій зазначено, що відповідно до Закону України "Про очищення влади" та на виконання розпорядження обласної державної адміністрації від 27.02.2015 № 27-к "Про організацію проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" здійснено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_1, першого заступника директора Департаменту - начальника управління економіки, розвитку сільських територій та інвестицій Департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА. За результатами перевірки матеріалів особової справи ОСОБА_1 встановлено, що до неї застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", зокрема у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 вона сукупно понад рік обіймала посаду голови Золотоніської районної державної адміністрації (з 15.06.2010 по 09.09.2013).
Тобто, ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 8 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", а не з підстави, передбаченої абзацом першим частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади".
Отже, зміст обставин, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях, дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання звільнення позивача з посади у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади, та помилково вважали встановленими обставинами звільнення позивача через неподання нею заяви про те, що до неї застосовуються чи не застосовуються заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади".
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
А відтак, суд касаційної інстанції позбавлений можливості сформувати висновки щодо протиправності чи правомірності спірного розпорядження.
За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
В той же час, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції під час прийняття ними судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки ні змісту позовних вимог, ні правовим підставам звернення до суду та пов`язаними з цим фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки, з урахуванням в тому числі частини п`ятої статті 242 КАС України.