ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-642/10/1470
адміністративне провадження № К/9901/41496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у складі судді: Біоносенка В.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л. у справі № 2а-642/10/1470 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про стягнення заборгованості, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Миколаєві звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік в розмірі 1261000,00 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позовні вимоги було задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (код ЄДРПОУ 23399393) заборгованість в сумі 1261000 грн на користь Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго"), зареєстровано в якості юридичної особи 30.04.1999 та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій ДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС.
У листопаді 2009 року позивачем здійснено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, у ході якої встановлено, що відповідач в порушення ч. 1 ст. 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не перерахував до Державного бюджету частину прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 в розмірі 1261000,00 грн, про що складено Акт № 1162/39/23399396 від 13.11.2009.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що з урахуванням встановленого Додатком № 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", здійснення органами державної податкової служби контролю за сплатою чистого прибутку до Державного бюджету України, позивачем на підставі Звіту відповідача про фінансові результати за 2008 рік обраховано частину чистого прибутку, що підлягає сплаті в розмірі 1261000,00 грн. Виходячи з наведеного, суди вказали, що позовні вимоги СДПІ обґрунтовані, а сума 1261000,00 грн підлягає стягненню з ПАТ "Миколаївобленерго" до Державного бюджету України, оскільки такий обов`язок прямо встановлено ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що дія Постанови КМУ №315 від 08.04.2009 на нього не розповсюджується так як у статутному фонді відсутні корпоративні права держави. Скаржник зауважує, що НАК "Енергетична компанія України" у 2008 році згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.03.2008 за №123 належало до сфери управління Мінпаливенерго, яке здійснювало повноваження з управління корпоративними правами держави та було власником 100 відсотків акцій стосовно НАК "Енергетична компанія України". У свою чергу, відповідно до постанови КМУ від 22.04.2004 за №794 до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України" було передано пакет акцій ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", що становило 70 відсотків від загального статутного фонду. Крім того, відповідач указує, що акт перевірки не підписаний жодною посадовою особою.
Позивачем не було подано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
За змістом частини 7 статті 59, частини 1 статті 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, поїв) яких знаходиться у власності господарських товариств, частка держави в яких складає не менше 50 відсотків (крім дочірніх компаній та підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), сплачують до 1 червня 2009 року безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" сплачує до 1 червня 2009 року дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки, безпосередньо Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" у розмірі частки (акцій, паїв) Компанії у його статутному фонді. Також, господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), сплачують до 1 червня 2009 року до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
У разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 1 червня 2009 року, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 червня 2009 року.
За правилами Постанови КМУ від 08.04.2009 №315 "Про затвердження базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами господарської діяльності товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у 2008 році", базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовуються на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, у 2008 році становить 15%.
Згідно з приписами "Порядку складання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) чистий прибуток (доход) розраховується відповідно до значення рядка 220 звіту про фінансові результати.
Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 60 згаданого Закону, віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій.
Проте, колегія суддів вказує, що не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб`єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб`єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб`єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Верховного Суду, зокрема, у постанові від 01.03.2018 (справа №К/9901/2796/18).
Відповідач указує, що НАК "Енергетична компанія України" у 2008 році згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.03.2008 за №123 належало до сфери управління Мінпаливенерго, яке здійснювало повноваження з управління корпоративними правами держави та було власником 100 відсотків акцій стосовно НАК "Енергетична компанія України". У свою чергу, відповідно до постанови КМУ від 22.04.2004 за №794 до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України" було передано пакет акцій ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", що становило 70 відсотків від загального статутного фонду.
Натомість, на переконання судової колегії, позивач, як суб`єкт владних повноважень, в порядку частини 2 статті 77 КАС України вказані обставини не спростував та не надав суду належних та допустимих доказів про те, чи передача пакета акцій відповідача до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України" обумовила відсутність/наявність державної частки у статутному фонді позивача.
Вказані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам відповідача та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Крім того, Суд вказує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України було зупинено виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до приписів ст.375 КАС України Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Разом з тим, оскільки Судом за результатами розгляду касаційної скарги відповідача були скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Суд вказує на відсутність підстав для поновлення виконання вказаних рішень судів.
З огляду на наведене, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,