ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа №129/1691/16-а
адміністративне провадження №К/9901/8923/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 (судді - Курко О.П., Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії Липовецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років;
-зобов`язати провести йому перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), у розмірі 90% з розміру визначеного в довідці прокуратури Вінницькій області №18/173 від 02.06.2016 у межах строку позовної давності з 07.12.2015.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06.10.2009 позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
07.06.2016 позивач звернувся до Липовецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури Вінницькій області №18/173 від 02.06.2016.
Листом від 15.06.2016 №14 відповідач повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницькій області №18/173 від 02.06.2016 з посиланням на те, що п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та у зв`язку із не прийняттям Кабінетом Міністрів України нормативних документів, які передбачають порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 14.10.2014).
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.07.2016 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Вінницької області №18/178 від 02.06.2016.
Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі здійснити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії, з 07.06.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (Закон від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції 25.09.2008 року) в розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Вінницькій області №18/178 від 02.06.2016, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати перерахованою сумою пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.07.2016 скасовано та прийнято нову, якою у позові відмовлено.
15.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 за виключними обставинами.
В обґрунтування даної заяви посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, що, на його думку, є підставою для перегляду постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 за виключними обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України, не були визнані неконституційними, останні підлягали застосуванню відповідачем.
Враховуючи викладне, суд дійшов висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 не може змінювати правове регулювання правовідносин, оскільки такі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Крім того, суд дійшов висновку, що рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
З ухвалою суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 скасувати, а постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.07.2016 залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 не впливає на спірні правовідносини, оскільки з 13.12.2019 - дати ухвалення рішення Конституційного Суду України, неконституційна редакція частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VІІ втратили чинність, і до спірних правовідносин підлягає застосуванню її первинна редакція, незалежно від часу втрати чинності неконституційної її редакції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.