ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3314/19
адміністративне провадження № К/9901/32307/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (суддя: Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С., Калитка О.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,
в с т а н о в и в :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.03.2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідає усім вимогам, наведеним у пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі -ПК України), а, відтак, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку щодо наявності підстав для його скасування. Також наголошує, що платник податків, який вважає порушеним порядок та відсутніми підстави до призначення податкової перевірки має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, у випадку ж допуску таких осіб до проведення перевірки, предметом судового розгляду можуть бути лише виявлені нею порушення. Наголошує, що в даному випадку допуск до перевірки відбувся і наказ як такий, що прийнятий в межах закону і компетенції, - реалізований, а тому не може бути самостійним предметом судового розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.
За приписами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, а також те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 березня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання норм обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносини з працівниками (найманими особами), на підставі п.п.20.1.2, п.п.20.1.4, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, винесено наказ №2146 від 25.03.2019 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".
25 березня 2019 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано направлення на проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 №786, 785, 788, 787.
27 березня 2019 року уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, для проведення фактичної перевірки. Однак, ФОП ОСОБА_1 відмовилась від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки, про що було складено відповідний акт від 27.03.2019 №1974/20-40-13-05/ НОМЕР_1 .
За наслідками проведеної перевірки складено Акт "Про результати фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань здійснення контролю за дотриманням норм законодавства регулювання норм обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період з 01.01.2018 року по дату завершення перевірки" від 05.04.2019 №1104/20-40-13-05-08/ НОМЕР_2 .
Вважаючи таку перевірку такою, що призначена з порушенням визначеного законом порядку, а також наголошуючи на тому, що допуск посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки фактично не відбувся, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного наказу, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок, в тому числі й фактичних, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України. При чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 ПК України.
Тобто, фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.
Як з`ясували суди попередніх інстанцій правовою підставою для призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в оскаржуваному наказі відповідачем було вказано підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту Перейти до повного тексту