1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 803/54/16

касаційне провадження № К/9901/25132/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі у тексті - Інспекція, Луцька ОДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Заверуха О.Б., Мікула О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Волмакс") до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0022391501,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волмакс" (надалі - ТОВ "ТКС "Молл - Маркет") звернулося до Луцького окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 0022391501.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги податкового законодавства, та, на його думку, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, його контрагент - ТОВ "Котлас", виконавши зобов`язання з поставки нафтопродуктів в адресу позивача, виписав податкові накладні 31.07.2015 №126 та №197, разом з тим, зазначає, що коли контрагент листом повідомив його, що надати податкові накладні складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних не має можливості, так як вони, згідно з отриманих квитанцій не були прийняті податковим органом, подав до податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну…" з копіями первинних документів, що підтверджували факт отримання таких товарів/послуг, а тому вважає, що заява із скаргою на такого продавця, подання якої передбачено пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є підставою для нарахування суми податку, що відноситься до податкового кредиту. Зважаючи на що оспорювані податкові повідомлення - рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.

У письмових запереченнях відповідач вказує на законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, під час перевірки зібрано достатньо обґрунтованих свідчень щодо неправомірного включення до податкового кредиту податку на додану вартість згідно з податкових накладних від 31.07.2015 №126 та №197 по контрагенту -ТОВ "Котлас", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Зважаючи на що, твердження позивача про правомірність нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документів є хибним, оскільки, законом чітко передбачено право на включення до податкового кредиту виключно сум, підтвердженням яких слугує саме податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а подання такої скарги зумовлює лише право на проведення позапланової перевірки недобросовісного контрагента. Відсутність реєстрації податкових накладних контрагента в Єдиному реєстрі податкових накладних виключає право позивача на податковий кредит за даними накладними у цьому податковому періоді, а тому, відповідач вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка Товариства була проведена у відповідності до положень статті 75 Податкового кодексу України, тоді як Товариство не спростувало зафіксованого Інспекцією в акті перевірки факту порушення законодавства, а саме того, що на день подачі податкової декларації позивачу достовірно було відомо про те, що податкові накладні від 31.07.2015 №126 та №197 не були зареєстровані контрагентом позивача належним чином, і позивач свідомо відніс зазначені в них суми до податкового кредиту, проте, віднесення сум до податкового кредиту по накладних, які не включенні до Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для відповідальності платника податків, оскільки вказане чітко передбачено нормами податкового законодавства. Суд не давав оцінку правомірності нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документів (та не давав їм оцінку), оскільки, вказане виходить за межі розгляду вказаної справи, не було предметом дослідження під час проведення камеральної перевірки, за результатами якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта камеральної перевірки та відповідно про наявність у контролюючого органу правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0022391501.

Не погоджуючись із рішенням Волинського окружного адміністративного суду Товариство подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постановою від 20.07.2015 Львівський апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0022391501.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що суду першої інстанції під час розгляду справи № 803/54/16 було відомо про наявність адміністративно-правового спору у справі №825/314/16, який був преюдиційним для даної справи, однак клопотання представника позивача про зупинення провадження в цій справі задоволено не було. Колегія суддів, зважаючи на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016, згідно з якою податкові накладні ТОВ "Котлас" від 31.07.2015 №126 на загальну суму 8 171 509, 68 грн, в т.ч. ПДВ 1 361 918, 28 грн та від 31.07.2015 № 196 на загальну суму 8 420 144, 38 грн, в т.ч. ПДВ 1 403 357, 40 грн, разом із іншими, вважаються зареєстрованими 15.08.2015 у Єдиному реєстрі податкових накладних, прийшла до висновку, що в даному випадку у позивача наявні усі підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Інспекція оскаржила рішення апеляційного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду згідно з даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 825/314/16 поставлено 21.03.2016, а набрало законної сили 18.07.2016, тоді як судом першої інстанції рішення було прийнято 25.02.2016. Тому, скаржник вважає, судом апеляційної інстанції протиправно зазначено, що даний факт був преюдиційним, оскільки, судом першої інстанції правомірно не досліджувалось і не могло досліджуватись рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, тому що на момент прийняття рішення останнього не існувало, а відтак суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду, дане рішення у справі № 825/314/16 може слугувати виключно нововиявленою обставиною для перегляду прийнятого судового рішення, але аж ніяк не підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а документи на які посилається позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, не могли бути враховані під час проведення перевірки.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу суду зазначив, що податковим органом не вірно зроблено правову оцінку положень Кодексу адміністративного судочинства України, без розуміння поняття "нововиявлена обставина" та того, що перегляд за нововиявленими обставинами стосується лише тих рішень, що які набрали законної сили. Крім того, Львівським апеляційним адміністративним судом вірно встановлено всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, дотримуючись принципу законності, оскільки ним під час розгляду справи враховано, що у ТОВ "Волмакс" наявні усі первинні документи, що підтверджують транспортування, зберігання, надходження та оприбуткування, подальшу реалізацію отриманого товару, тобто які свідчить про фактичний рух активів. Вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду законною, прийнятою на підставі всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Олендер І.Я.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Волмакс" за липень 2015 року.

За результатами проведення камеральної перевірки складено акт від 25.09.2015 №4224/15.1/39467871, згідно з висновками якого встановлено, що позивачем в порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 глави 2 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 розділу V, п.198.6 ст.198 та п.200.1 200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) несвоєчасно подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року та включено до податкового кредиту податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) в сумі 2 296 669, 00 грн з контрагентом ТОВ "Котлас" по податкових накладних від 31.07.2015 №126 та №197, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року на суму 2 394 878, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаними в акті перевірки, 02.10.2015 ТОВ "Волмакс" до Луцької ОДПІ було подано заперечення №325 із обґрунтуванням правомірності відображення податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року за операціями з ТОВ "Котлас", проте, листом від 09.10.2015 №18156/10/03-18-15-01 Інспекція повідомила про відсутність підстав для задоволення.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ 21.10.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0022391501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 592 317, 00 грн, в тому числі, за основним платежем у сумі 2 394 878, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 197 439, 00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що Інспекцією під час дослідження та аналізу даних податкової звітності платника податків з податку на додану вартість за звітний період липень 2015 року (а саме: податкова декларація з ПДВ за липень 2015 року, реєстр від 28.08.2015 №9180031087 встановлено, що Товариство включило до складу податкового кредиту за липень 2015 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 361 918, 28 грн згідно з податкової накладної від 31.07.2015 №126 та у розмірі 934 751, 05 грн згідно з податкової накладної від 31.07.2015 №197, виписані контрагентом - постачальником ТОВ "Котлас", які на дати перевірки не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із такими висновками Інспекції Товариство оскаржувало в адміністративному порядку прийняте податкове повідомлення-рішення, до Головного управління ДФС у Волинській області та до Державної фіскальної служби України. Рішеннями від 20.11.2015 №7257/10/03-20-10-03-06 та від 21.12.2015 №27274/6/99-99-10-01-01-25, у задоволенні скарг було відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Волмакс" є роздрібна торгівлі пальним. Для здійснення господарської діяльності ТзОВ "Волмакс" використовує вісім автозаправних станцій орендованих у ТОВ "Петрол-Гарант" на підставі договору оренди від 05.01.2015 №01-01- 15 та у ПАТ "Авіас Плюс" на підставі договору оренди від 05.01.2015 №15-001.

Так, ТОВ "Волмакс" (за текстом договорів - Покупець) та ТОВ "Котлас" (за текстом договорів - Постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.07.2015 №КТ-0196 та від 21.07.2015 №КТ-0267, за умовами яких протягом липня 2015 року здійснювались поставки нафтопродуктів позивачеві за місцем розташування автозаправних станцій.

Відповідно до умов вказаних договорів Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплати нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно з умов договору. Номенклатура, кількість, ціна Товару, строк поставки визначалися у Додаткових угодах до договору.

Водночас, відповідно до укладених Додаткових угод до вказаних договорів від 01.07.2015 №150731000000042 та від 21.07.2015 №150731000000113, постачальник - ТОВ "Котлас", зобов`язався поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.07.2015 товар, загальною вартістю 13 780 015, 96 грн, у тому числі ПДВ у сумі 2 296 669,33 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджені докази надані позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів між ним та ТОВ "Котлас", згідно з якими останнє поставило позивачеві нафтопродукти загальною вартістю 13 780 015, 96 грн, а саме: акти приймання - передачі нафтопродуктів від 31.07.2015 №150731000000042 та від 31.07.2015 №150731000000113 відповідно, підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Згідно з умовами вказаних договорів поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах ЕХW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Крім того, матеріали справи містять копію договору зберігання від 05.01.2015 укладеного ТОВ "Волмакс" (Поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач), за умовами якого Зберігач зобов`язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавецем. Договором передбачено, що Зберігач має право здійснювати відпуск Товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою поклажодавця.

Встановлено у ході апеляційного розгляду справи, що обставини використання резервуарів нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" та факт отримання нафтопродуктів від ТОВ "Котлас" підтверджено позивачем, наданим ним актом №07244 приймання- передачі наданих послуг згідно з договором зберігання від 05.01.2015 №4487, актом приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання від 31.07.2015, актом повернення зі зберігання нафтопродуктів від 31.07.2015, що оформленні у відповідності до вимог законодавства, а також виписаною та внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних податковою накладною від 31.07.2015 №244, та здійсненою оплатою згідно з долучених копій платіжних доручень від 13.10.2015 №429 та від 05.11.2015 №487.

Судом встановлено, що перевезення нафтопродуктів з вказаних вище нафтобаз, де зберігались придбані нафтопродукти, до автозаправних станцій, через які проводилась їх реалізація, здійснювалося контрагентами - ТОВ "Рісол" та ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджено позивачем наданими копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми №1-ТТН за липень 2015 року.

Надано правову оцінку судом і обставинам за наслідками укладеного 20.01.2015 між ТОВ "Рісол" (Перевізник) і ТОВ "Волмакс

................
Перейти до повного тексту