ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2021 року
Київ
справа №440/1661/19
адміністративне провадження №К/9901/23965/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Чеснокової А. О. від 12.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лях О. П., суддів: Рєзнікової С. С., Калитки О. М. від 08.08.2019
у справі №440/1661/19
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 9-Ф від 26.03.2019 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 як особі з інвалідністю ІІІ групи з 08.02.2019, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року, та вжити заходів щодо її виплати.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 22.08.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 18.09.2019 та 27.09.2019 від відповідача та третьої особи відповідно надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 в період з грудня 1993 року по грудень 2018 року проходила військову службу та з 31.12.2018 звільнена в запас за підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за станом здоров`я, у військовому званні "підполковник".
7. В період з 15.05.2017 по 30.04.2018 позивач безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у м. Сєверодонецьку Луганської області, що підтверджується копією довідки №38/01-1-120 від 30.08.2018.
8. Згідно з витягом зі Свідоцтва про хворобу №312 за результатами огляду ОСОБА_1 медичною ВЛК прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії: захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
9. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 781893 від 12.02.2019 позивачу з 08.02.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності (вперше, до 15.02.2020), причина інвалідності - захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
10. У зв`язку з цим позивач звернулася через Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
11. За результатами розгляду матеріалів позивача Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області складено висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, від 19.02.2019.
12. На підставі вищезазначеного висновку відповідач прийняв наказ від 26.03.2019 № 9-ф "Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1".
13. Вважаючи своє право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, порушеним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем протиправно порушено його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги, яке підлягає захисту в судовому порядку.
15. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
16. Представник третьої особи заперечував щодо задоволення позовних вимог, виходячи з того, що згідно з довідкою МСЕК причина інвалідності ОСОБА_1 ("захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини") не співпадає із причиною інвалідності, яка дає право на виплату одноразової грошової допомоги у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб. Ураховуючи документи, надані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області дійшло висновку про те, що права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, ОСОБА_1 не має.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 6 Порядку 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. Проте позивачем надані документи, в яких зазначено що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Правові підстави вважати, що формулювання "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" застосоване у зв`язку з тим, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням нею обов`язків військової служби, відсутні.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами помилково не враховано, що формулювання "захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини" згідно з підпунктами "а", "ґ" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, приймається виключно, якщо це захворювання пов`язане із виконанням обов`язків військової служби. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії №312 від 07.12.2018 та рішення Луганської обласної МСЕК (довідка 12 ААА №781893) є належними та допустимими доказами, які підтверджують настання інвалідності у позивача саме внаслідок виконання обов`язків військової служби.
19. Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу заперечували щодо задоволення такої, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені судами на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки арґументам учасників справи; суди під час їх ухвалення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Частиною першою статті 18 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших законів.
24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
25. Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
26. Пунктом 4 частини другої зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
27. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
28. Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;
5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
29. Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
30. Пунктом 1 глави 4 розділу 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13.03.2018 №151 (далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (із змінами) (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Згідно з положеннями пункту 1 Порядку №975 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).
32. Пунктом 1 вказаного порядку встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
33. Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
34. Системний аналіз положення підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 дає змогу дійти висновку, що для призначення і виплати військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби) одноразової грошової допомоги необхідна наявність однієї із наступних умов: настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, або ж настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, або ж встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, або ж встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
35. Згідно з частиною сьомою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.05.2017 по 30.04.2018 позивач безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у м. Сєверодонецьку Луганської області.
37. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК № 781893 від 12.02.2019 позивачу з 08.02.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності (вперше, до 15.02.2020), причина інвалідності - захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
38. Формулювання для постанов військово-лікарських комісій про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визначені главою 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі також - Положення про ВЛК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
39. Згідно з підпунктом "ґ" пункту 21.5 Положення про ВЛК постанови ВЛК приймаються в формулюванні "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
40. Підпунктом "а" пункту 21.5 Положення про ВЛК перебачено, що постанови ВЛК приймаються в формулюванні "поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
41. У постанові від 15.11.2019 у справі №761/31180/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки поняття "захист Батьківщини" є синонімом "захисту Вітчизни", включає в себе захист незалежності та територіальної цілісності України, то позивач, як інвалід ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції має право на одноразову правову допомогу, яка повинна бути призначена та виплачена на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку.
42. Верховний Суд наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.
43. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства").
44. У пункті 25 рішення від 10.12.2009 у справі "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02) Європейський суд з прав людини нагадує, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.
45. Поняття ʼякість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).
46. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
47. У пунктах 50, 51 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).
48. Аналізуючи поняття "якість закону", Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" № 2440/07 зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
49. Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України", заява № 39766/05, пункт 51; "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України", заява № 33014/05, пункт 51, 52; "Свято-Михайлівська Парафія проти України", заява № 77703/01, пункт 115; "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; "Санді Таймс" проти Об`єднаного Королівства" (№ 1) ("SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); "Мелоун протии Об`єднаного Королівства" ("Malone v. The United Kingdom"), № 8691/79, пункт 66); "Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), заява № 12963/87, пункт 75; "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France), № 11801/85, пункт 27; "Ювіг проти Франції" (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
50. Зважаючи на вищевикладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, брала безпосередню участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що захворювання ОСОБА_1 не пов`язане з виконанням нею обов`язків військової служби, а відтак щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку.
51. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
52. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 351 КАС України, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд