ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/21122/20
адміністративне провадження № К/9901/35290/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/21122/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування рішення від 12 серпня 2020 року №15436-р/пк-пз, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, ухвалену суддею Костенком Д.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
УСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (далі - позивач, ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК України), у якому просило:
1.1. визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 12 серпня 2020 року №15436-р/пк-пз;
1.2. зобов`язати відповідача розглянути по суті скаргу позивача від 12 серпня 2020 року №UA-2020-06-12-000485-а (вих. від 05 серпня 2020 року №1583).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
3. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у цій справі є незгода позивача із рішенням АМК України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель (далі - Колегія) у зв`язку з недотриманням процедури закупівлі через невідповідність вимогам тендерної документації та, відповідно, визнання переможцем торгів іншої особи. З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини справи, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства, оскільки у цьому випадку за результатами проведеної публічної закупівлі 21 серпня 2020 року (до винесення спірного рішення) Замовником (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") укладено договір про надання послуги №01/2020-ХАЕС/11-124-01-20-12468 з Інженерно-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ременерго". При цьому, до таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 травня 2020 року у справі № 826/10147/18 та від 14 травня 2020 року у справі № 640/10608/19.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
4. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС", у якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №640/21122/20 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не вірно визначив предметну юрисдикцію спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Крім того, скаржник вважає, що висновки Верховного Суду, на які посилався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не є застосовними до спірних у цій справі правовідносин, оскільки правовідносини, щодо яких Верховний Суд висловив свою позицію у постановах від 07 травня 2020 року у справі №826/10147/18 та від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17, відмінні від правовідносин у цій справі. Натомість, суд апеляційної інстанції, на переконання позивача, не застосував відповідні висновки Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у справах, предметом судового контролю у яких є правомірність рішень Колегії про залишення без розгляду скарг, які наведені у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 826/25152/15, від 03 червня 2020 року у справі №826/12714/15, від 24 липня 2020 року у справі № 826/16481/16, від 30 жовтня 2020 року у справі № 826/114/18, від 26 березня 2020 року у справі №826/8041/18. Зазначає, що у наведених судових рішеннях Верховний Суд дотримувався позиції, що зазначені спори підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №640/21122/20.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
8. 13 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 640/21122/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На переконання відповідача, суди попередніх інстанцій, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №918/843/17, дійшли помилкового висновку, що даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин. Звертає увагу, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, у якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про спрямованість позову на захист прав у сфері господарських правовідносин, стосувалася спору між суб`єктом господарювання та організатором торгів (замовником), предметом спору було рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури закупівлі (Замовника). Відтак, на думку відповідача, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили АМК України з організатором процедури закупівлі, у наслідок чого дійшли помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Установлені судами фактичні обставини справи
9. Рішенням від 12 серпня 2020 року №15436-р/пу-пз відповідач залишив без розгляду скаргу позивача від 07 серпня 2020 року №UA-2020-06-12-000485-а.с1 щодо порушення Замовником закупівлі (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") порядку проведення процедури закупівлі №UA-2020-06-12-000485-a (ДБН А2.2-3:2014. "Ремонт півмуфт ротора генератора ТВВ-1000-2МУЗ та збудника БВД-4000-3000У3 енергоблоку №2").
10. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України "ProZorro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-06-12-000485-a), переможцем закупівлі №UA-2020-06-12-000485-a визначено Інженерно-виробниче підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ременерго" (код ЄДРПОУ 13810114).
11. Повідомлення Замовника закупівлі про намір укласти договір з переможцем закупівлі оприлюднене на офіційному порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України "ProZorro" 04 серпня 2020 року о 14:50 год.
12. За результатами проведеної публічної закупівлі 21 серпня 2020 року Замовником (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") укладено договір про надання послуги №01/2020-ХАЕС/11-124-01-20-12468 з Інженерно-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ременерго".
13. Не погодившись з рішенням від 12 серпня 2020 року №15436-р/пу-пз, позивач звернувся до суду із цим позовом, в обґрунтування якого вказував, що висновки відповідача про невідповідність його скарги вимогам частини першої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та щодо наявності підстав для залишення такої скарги без розгляду не відповідають законодавству та наявними у справі доказами. Зазначив, що нерозмістивши повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах позивача як учасника закупівлі №UA-2020-06-12-000485-a, що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі", Замовник закупівлі (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") грубо порушив порядок проведення процедури закупівель.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є підсудність адміністративним судам справ у спорах щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих в процедурах публічних закупівель, після того, як між замовником і учасником вже укладено господарські договори за результатами проведеної процедури закупівлі.
16. Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
18. Відмовляючи у відкритті провадження, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує приватно-правовий спір, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
19. З таким висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
20. У пунктах 1, 2 та 3 частини першої статті 4 КАС України визначено, що: адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
21. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
22. За змістом частини першої статті 27 КАС України адміністративні справи, зокрема, з приводу оскарження рішень АМК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом АМК України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
23. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
24. Пунктом 7 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
25. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
26. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
28. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
29. Наведене законодавче регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).
30. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
31. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані спеціальним Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 922-VIII).
32. Статтею 1 Закону № 922-VIII визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
33. Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" 26 листопада 1993 року № 3659-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 3659-XII) у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК України має повноваження, зокрема, здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі"
34. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 13 Закону № 3659-XII виключно до компетенції Антимонопольного комітету України належать, зокрема, утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимонопольного комітету України.
35. Згідно з частиною першою статті 18 Закон № 922-VIII АМК України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.
Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії (колегій) Антимонопольного комітету України повинен мати вищу юридичну освіту.
36. Частинами двадцять третьою та двадцять четвертою статті 18 Закону № 922-VIII передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.
Право на оскарження не обмежує права суб`єкта оскарження звернення до суду без попереднього звернення до органу оскарження.
37. З позовом у цій справі позивач звернувся у зв`язку із незгодою з рішенням АМК України в особі Колегія, яким залишено без розгляду скаргу позивача від 07 серпня 2020 року №UA-2020-06-12-000485-а.с1 щодо порушення замовником закупівлі (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") порядку проведення процедури закупівлі №UA-2020-06-12-000485-a (ДБН А2.2-3:2014. "Ремонт півмуфт ротора генератора ТВВ-1000-2МУЗ та збудника БВД-4000-3000У3 енергоблоку №2").
38. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами проведеної публічної закупівлі 21 серпня 2020 року (до винесення спірного рішення) Замовником (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ХАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") укладено договір про надання послуги №01/2020-ХАЕС/11-124-01-20-12468 з Інженерно-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ременерго" (переможцем торгів), а отже, цей позов спрямований саме на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір між учасниками цієї справи не є спором у сфері публічно-правових відносин, а тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
39. При цьому, вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій керувалися правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, наведеним Верховного Суду у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 826/10147/18.
40. Проте, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.
41. Так, слід звернути увагу, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17 полягала у тому, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
42. В той же час у справі № 918/843/17 позивач (ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг") був учасником закупівлі, а відповідач (Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації) - замовником. Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався спору між суб`єктом господарювання та організатором торгів (замовниками), предметом якого було рішення саме організатора процедури закупівлі (замовника).
43. Разом з тим, предметом оскарження у справі, що розглядається, є рішення АМК України в особі Колегії, а не рішення організатора процедури закупівлі.
44. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що спори між суб`єктами господарювання та АМК України як суб`єктом владних повноважень, які виникають внаслідок винесення останнім владного управлінського рішення за наслідком розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, спрямовані саме на захист публічно-правових відносин. Такі спори безпосередньо не стосуються відносин, які пов`язані з обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом економічної конкуренції, тощо, що унеможливлює їх розгляд у порядку господарського судочинства.
45. При цьому, факт укладення договору між замовником та переможцем торгів за наслідком процедури публічних закупівель не впливає на повноваження органів АМК України щодо розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Відтак, після укладення господарського договору між замовником і учасником торгів за результатами проведеної процедури закупівлі, спір щодо оскарження рішення органів АМК України, яке прийняте за наслідками розгляду скарги учасника торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, не набуває характеру приватно-правового та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
46. Тобто, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17 у межах спірних правовідносин не є релевантними.
47. За такого правового регулювання та наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спори щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.
48. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 02 грудня 2019 року у справі № 910/8183/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/8208/19, від 31 березня 2021 року у справі № 640/18475/20.
49. У контексті наведеного слід також зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного у постанові від 26 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19, правовідносин у якій є подібними, правовідносинам у цій справі, дійшов висновку про належність розгляду спорів щодо оскарження рішень органів АМК України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель у порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.
50. Крім того, у наведеній постанові Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в у постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/10147/18 та від 14 травня 2020 року у справі №640/10608/19, який полягав у тому, що у випадках, коли предметом спору є незгода суб`єкта господарювання з рішенням АМК України в особі Колегії, у зв`язку з недотриманням процедури закупівлі через невідповідність вимогам тендерної документації та, відповідно, визнання переможцем торгів, і на момент оскарження рішення Колегії АМК України між замовником та одним із учасників публічних закупівель укладено договір за наслідками цієї процедури, позов є спрямованим на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
51. Колегія суддів акцентує увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
52. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.