ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2021 року
Київ
справа №240/6583/20
адміністративне провадження №К/9901/203/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3358 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (головуючий суддя - Черноліхов С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., суддя - Драчук Т.О. Полотнянка Ю.П.) у справі №240/6583/20, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
позивач 29.04.2020 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- виконати протиправною бездіяльність військової частини А 3358 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із встановленням для обчислення індексації базового місяця січень 2014 року в загальній сумі 40 538,27 грн;
- зобов`язати військову частину А 3358 нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 13.01.2020 по день подання позовної заяви шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч вимогам Конституції України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", відповідачем у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення. Також позивач зауважує, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації цін набув право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати і компенсації втрати частини доходів, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст судового рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А3358 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 3358 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язано військову частину А 3358 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в період проходження позивачем військової служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексація його грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, однак відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Доводи відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, суди визнали необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів. Також суди відхилили доводи відповідача про відсутності фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, адже відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації, то судами вказано, що оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання строків повного проведення розрахунку при звільненні з військової служби, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).Суди установили, що на час розгляду справи відповідачем не виплачено позивачу індексацію за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, тобто з позивачем не проведено остаточного фактичного розрахунку при звільненні. Суди дійшли висновку, що навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачеві сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги про стягнення таких сум задоволенню не підлягають. Стосовно вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суди зазначили, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, суди дійшли висновку, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
04 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В решті оскаржувані судові рішення позивач просив залишити без змін.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, що сформував Верховний Суд за аналогічною справою №240/11882/19 стосовно нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а також неузгодження висновків судів із практикою Верховного Суду, викладеною у справах №808/2122/18, №825/598/17, №826/9793/18, №823/615/16 стосовно стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації.
Відповідачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено про безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій безпідставно визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3358 в частині не нарахування індексації грошового забезпечення позивача, оскільки вважає, що підстави для такого нарахування були відсутні. Вказує, що при звільненні з позивачем був проведених повний розрахунок, що виключає можливість стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначає, що основною умовою виплати компенсації втрати частини доходів є виплата заборгованості, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у судових рішеннях у справах №№200/11292/19-а, 134/89/16-а, №134/87/16-а, №140/1547/19.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А 3358 від 13 січня 2020 року № 7 майора ОСОБА_1, начальника відділення зберігання автомобільної техніки бази зберігання автомобільної техніки, звільненого наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 24 грудня 2019 року № 42 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "б", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13 січня 2020 року.
Судом встановлено, що в період проходження позивачем військової служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексація його грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.
У березні 2020 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
У своїй довідці № 625 від 03 квітня 2020 року командир військової частини А 3358 вказав, що з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 вказаної статті Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
В силу приписів статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом положень частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частин 3-5 статті 4 Закону №1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі частинами 1, 2, 6 статті 5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з пунктом 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Положеннями пункту 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина 2 статті 117 КЗпП України).
Згідно із статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.