ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/9364/20
провадження № 51-4982км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Поповченка Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Поповченка Тараса Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року апеляційну скаргу захисника Поповченка Т.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Поповченко Т.І.не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник стверджує, що апеляційний суд дійшов безпідставних висновків, що апеляційну скаргу він подав до Апеляційного суду міста Києва, оскільки її було фактично спрямовано до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва, який постановив судове рішення, що оскаржувалося.
Зазначає, що зазначення в його скарзі невірної назви суду є опискою, яка не може слугувати підставою для повернення апеляційної скарги.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників кримінального провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та прокурор вважали за необхідне задовольнити касаційну скаргу адвоката Поповченка Т. І. з підстав, зазначених в ній.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Предметом касаційного перегляду є ухвала Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року, якою апеляційну скаргу захисника Поповченка Т.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року повернуто особі, яка її подала.
Мотивуючи оскаржене рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд, посилаючись на пункт 3 частини 3 статті 399 КПК, дійшов висновку, що її подано до Апеляційного суду міста Києва, а враховуючи, що зазначений суд ліквідовано указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/82017 року, натомість правосуддя на даний час здійснює Київський апеляційний суд, вона не підлягає розгляду цим судом.
Однак з такими висновками апеляційного суду неможливо погодитися, враховуючи наступне.
Відповідно до положень статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Зазначені правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2, 17 статті 7 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Поповченко Т.І., не погоджуючись із ухваленим стосовно його підзахисного обвинувальним вироком суду, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, яку подав у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 395 КПК до Шевченківського районного суду міста Києва.
06 липня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва направив на адресу Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 разом із поданою його захисником апеляційною скаргою для її розгляду.
Згідно з приписами пункту 3 частини 3 статті 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщоне підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.
Як встановлено у ході касаційної процедури, суддя-доповідач, перевіряючи подану стороною захисту апеляційну скаргу на її відповідність вимогам частини 2 статті 396 КПК, припустився надмірного формалізму, внаслідок чого дійшов невмотивованих висновків про наявність підстав для повернення скарги захисника, визначених пунктом 3 частини 3 статті 399 цього Кодексу.
Саме по собі зазначення Поповченком Т.І. про подачу апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва не свідчить про неможливість розгляду такої скарги Київським апеляційним судом, створеним у відповідності до указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017, судова юрисдикція якого поширюється на Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Крім того, повернення апеляційної скарги за викладених обставин та, враховуючи наявність процесуальних механізмів, передбачених частиною 1 статті 399 КПК, ставить під загрозу виконання завдань кримінального судочинства, закріплених у статті 2 цього Кодексу.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово констатував, що суди мають уникати надмірного формалізму при прийнятті рішень, зокрема відмовляючи тим самим у доступі до правосуддя. Так, у рішенні у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року Європейський Суд акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що ставлення до передбачених законом вимог не має бути занадто формальним, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але й реальним.
У рішенні у справі "Dos Santos Calado проти Португалії" (заяви № 55997/14, 68143/16, 78841/16, 3706/17) від 31 березня 2020 року Європейський Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національний суд у двох справах, в яких було виявлене порушення, проявив надмірний формалізм в застосуванні законодавчих положень, які складають основу для його юрисдикції щодо розгляду апеляцій, та як наслідок, позбавив заявників їх права на доступ до суду, натомість міг рекомендувати заявникові виправити помилку, враховуючи, що підстава для апеляції була зрозумілою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про те, що апеляційна скарга Поповченка Т.І. не підлягає розгляду в цьому суді, а тому допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 438 КПК є підставою для його скасування.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та ухвалити обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд