ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 732/760/19
провадження № 51-245км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Матюшева О.В.,
захисник Савицький І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Савицького І.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270110000059, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що апеляційний суд не врахував вказівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року, щодо дослідження доказів у провадженні з урахуванням того, що засуджений та його захисник просили їх оцінити по-іншому, та щодо перевірки всіх доводів апеляційних скарг. Допущені апеляційним судом порушення завадили ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у цьому кримінальному провадженні з викладенням у ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Зазначає, що ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не усунуто істотних суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з одного боку, та засудженого і потерпілого - з іншого, не надано цьому жодної правової оцінки всупереч вимогам ст.374 КПК України, не наведено обґрунтувань та мотивів неврахування показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданих безпосередньо в суді апеляційної інстанції, які спростовують пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України. Вирок суду та матеріали кримінального провадження не містять жодних показань, документів і підтвердження недостовірності їх показань, наданих безпосередньо в судовому засіданні, як це передбачено ч.2 ст.96 КПК України.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції не був допитаний потерпілий, а його показання не були предметом перевірки у вироку апеляційної інстанції в питанні доведення винуватості засудженого, однак апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_5, який був допитаний у суді першої інстанції та пояснив суду, що про всі обставини вчиненого злочину йому докладно розповів батько ОСОБА_6 . Таким чином, апеляційний суд визнав допустимим доказом показання із чужих слів потерпілого ОСОБА_5 .
Вважає, що висновок судової товарознавчої експертизи №153 від 26 лютого 2019 року, на який посилались суди, жодним чином не вказує на причетність засудженого до інкримінованих йому злочинів і не є доказом його вини, а лише встановлює вартість понесеної матеріальної шкоди потерпілим, та заява про вчинення злочину також не вказує на причетність ОСОБА_1 до інкримінованих злочинів, оскільки потерпілий звернувся до Городнянського відділення поліції та просив провести перевірку факту крадіжки телевізора з будинку, розташованого на АДРЕСА_2, і не містить жодних вказівок про вчинення злочину саме ОСОБА_1 .
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не зараховано в строк відбування покарання перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 05 червня 2020 року по 09 червня 2020 року, оскільки постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року було скасовано та звільнено ОСОБА_1 з-під варти, вирок Городянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року не набрав законної сили, а ОСОБА_1 продовжував перебувати попередньо ув`язненим за місцем відбування покарання ДУ "Райківська виправна колонія(№73)" до 09 червня 2020 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки емальованої каструлі та виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки лещат.
За цим вироком ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки;
- ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання.
ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки;
- ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2018 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
У решті вирок суду залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу захисника Савицького І.О. задоволено частково. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Звільнено ОСОБА_1 з-під варти.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Савицького І.О. залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Деркача Я.В. задоволено частково.
Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі за:
- ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - на строк 3 роки;
- ч.3 ст.185 КК України - на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Городнянського районного суду від 27 лютого 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 16 год. 30 хв. 04 червня 2019 року по 4 червня 2020 року.
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 лютого 2019 року приблизно о 17:00, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розбив віконне скло, відчинив замок вхідних дверей зсередини та проник до жилого будинку на АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти телевізор "Samsung" вартістю 739,38 грн та цифровий ефірний приймач "НD" вартістю 320 грн, загальною вартістю 1059,38 грн, що належать ОСОБА_5, однак не зміг вчинити всіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця, оскільки був викритий ОСОБА_6
4 лютого 2019 року приблизно о 17:30 ОСОБА_1 через раніше розбите віконне скло відчинив вхідні двері та проник до будинку на АДРЕСА_2, звідки таємно, повторно викрав телевізор "Samsung" вартістю 739,38 грн та цифровий ефірний приймач "НD" вартістю 320 грн, які належать ОСОБА_5, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1059,38 грн.
Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України не було оскаржено.
Позиції учасників судового провадження
Захисник касаційну скаргу в інтересах засудженого підтримав, просив задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до засудженого ОСОБА_1 не має.
Мотиви Суду
Щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Водночас касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи були додержані судами першої та апеляційної інстанцій положення кримінального процесуального закону, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Отже обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Суд не вбачає підстав у цій справі відступати від сформульованих раніше висновків Верховного Суду щодо дотримання стандарту доведення винуватості, викладених у постановах від 12 червня 2018 року (справа № 712/13361/15), від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к) та від 20 лютого 2020 року (справа № 360/2303/17).
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій засуджений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнавав, у поданій в його інтересах захисником апеляційній скарзі зазначав про свою непричетність до вчинення крадіжки та замаху на неї, а також вказав на відсутність у справі належних та допустимих доказів, які би доводили його винуватість.
Апеляційний суд під час нового судового розгляду погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, дослідивши і проаналізувавши показання самого засудженого, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також заяву про вчинення злочину від 09 лютого 2019 року, висновок судової товарознавчої експертизи №153 від 26 лютого 2019 року та протокол огляду місця поді від 09 лютого 2019 року.
Однак у ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій засуджений ОСОБА_1, заперечував свою вину та вказував, що 04 лютого 2019 року у вечірній час він на прохання ОСОБА_6 знайти покупця на телевізор зателефонував знайомому таксисту ОСОБА_4 та запропонував купити вказаний телевізор, на що останній погодився. На подвір`ї ОСОБА_2 вони перевіряли справність телевізора.
Що стосується показань свідків, на які суд послався як на доказ доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то вони не підтверджують його винуватість.
Так, свідок ОСОБА_2 зазначила, що 04 лютого 2019 року ОСОБА_6 просив її та ОСОБА_1 допомогти йому знайти покупця на телевізор та тюнер. ОСОБА_1 зателефонував знайомому, який приїхав до неї на автомобілі та перевіряв справність телевізора в її будинку. Наступного дня приїхав син ОСОБА_6 - потерпілий ОСОБА_5, який запросив її до будинку та вимагав повернути телевізор та тюнер. Свідок повідомила, що ОСОБА_6 сам просив її та ОСОБА_1 продати вказані речі, сам виносив їх з будинку, але в присутності її та сина ОСОБА_5 останній заперечував, що дозволяв продати майно.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_6 особисто просив ОСОБА_2 продати телевізор та тюнер. Вказані речі він передавав сам та просив на виручені кошти придбати йому спиртне. Ці речі він передав ОСОБА_1, який продав їх своєму знайомому. Перед продажем телевізор занесли до будинку ОСОБА_2, де перевіряли його справність.
Свідок ОСОБА_4 повідомив, що 04 лютого 2019 року йому зателефонував ОСОБА_1 та запропонував придбати телевізор і тюнер, на що він погодився. Він під`їхав до приватного будинку, розташованого на АДРЕСА_2, де його зустрів ОСОБА_1 з невідомим йому чоловіком та повідомив, що майно не крадене. На його прохання вони зайшли до будинку, біля якого чекав ОСОБА_1, та перевірили справність телевізора, і він віддав ОСОБА_1 грошові кошти.
Таким чином, показання вказаних свідків, на які під час нового розгляду послався апеляційний суд, не є доказом доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а навпаки, доводять його невинуватість.
Також є обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про те, що зазначені в судових рішеннях письмові докази, а саме заява ОСОБА_5 про вчинення злочину від 09 лютого 2019 року до Городнянського відділення поліції, висновок судової товарознавчої експертизи №153 від 26 лютого 2019 року не вказують на причетність ОСОБА_1 до інкримінованих злочинів і не є доказом його вини, оскільки в заяві ОСОБА_5 просив провести перевірку за фактом крадіжки телевізора марки "Самсунг" з будинку, розташованого на АДРЕСА_2, в ній немає жодних вказівок на вчинення злочину саме ОСОБА_1, а висновок судової товарознавчої експертизи лише встановлює вартість понесеної матеріальної шкоди потерпілим.
Дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 09 лютого 2019 року, також не підтверджують факт вчинення крадіжки саме засудженим.