Постанова
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 713/16/12
провадження № 51-4841ск20
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Анісімов Г.М., розглянувши касаційну скаргу захисника Темнохудової Зої Володимирівни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року щодо останнього,
встановив:
Захисник Темнохудова З.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Постановою судді Верховного Суду від 03 березня 2021 року, на підставі ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (далі - КПК 1960 року) відмовлено у витребуванні справи щодо ОСОБА_1 з огляду на те, що у касаційній скарзі наявні суперечності, які не дають змоги встановити яке судове рішення оскаржується. Так, у вступній частині касаційної скарги захисника зазначено, що вона подана на вирок Хустського районного суду від 02 травня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, а в змісті мотивувальної частини, де обґрунтовуються підстави до витребування справи, та вимогах касаційної скарги йдеться про скасування вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року та ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2018 року.
Водночас, не навівши належного обґрунтування, з огляду на приписи статей 370 - 372 КПК 1960 року, захисник просить скасувати оскаржені судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, при тому, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди з встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та оцінкою доказів з точки зору їх достовірності та належності, де істотність порушень вимог кримінально-процесуального закону обґрунтовується неповнотою судового розгляду, що не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень судом касаційної інстанції.
Крім того, доводи касаційної скарги захисника щодо наявності, на її думку, підстав відповідно до ст. 6 КПК 1960 року для закриття справи щодо ОСОБА_1 не узгоджуються
з вимогами про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.
В недотримання приписів ст. 387 КПК 1960 року, захисником до касаційної скарги не додано копій оскаржених судових рішень.
На виконання постанови судді Верховного Суду від 03 березня 2021 року, в межах визначеного ст. 388 КПК 1960 року строку, захисник Темнохудова З.В. подала нову касаційну скаргу, однак недоліків, вказаних в зазначеній вище постанові Верховного Суду, не усунула. За своїм змістом нова касаційна скарга є ідентичною раніше поданій і відрізняється від неї двома реченнями, де захисник стверджує про те, що судами не застосовано кримінальний закон, який підлягає застосуванню, та здійснено неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, зокрема ст. 65, 67, 75 КПК, тобто наводить суперечливі за своїм внутрішнім змістом міркування про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, де не зазначає якого саме, через неправильне тлумачення норм процесуального закону.
Як і в попередньо поданій касаційній скарзі вказано, що вона подана на вирок Хустського районного суду від 02 травня 2018 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, а в мотивувальній та резолютивній частинах йдеться про скасування вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року та ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2018 року. Водночас належного обґрунтування вимоги про скасування оскаржених судових рішень, з огляду на положення статей 370 - 372 КПК 1960 року, захисником не наведено.
До касаційної скарги захисник додає не копію судового рішення, а роздруковану з Єдиного реєстру судових рішень ухвалу апеляційного суду, де вказана знеособлена інформація про учасників судового розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. 388 КПК 1960 року, Суддя