Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 677/1391/17
провадження № 51-744км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
потерпілої ОСОБА_2,
захисника Сидорука Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240170000136, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Волиця Друга Красилівського району Хмельницької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 травня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Також цим же вироком вирішено долю цивільного позову у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 березня
2017 року приблизно о 15:00, перебуваючи в с. Волиця Друга Красилівського району Хмельницької області, на вул. Центральній, біля зупинки громадського автотранспорту, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, умисно, наніс один удар правою ногою в область правої скроневої ділянки голови ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесні ушкодження, що належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 270 000 грн, на кожну дитину.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїх касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 просять скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначені особи посилаються на те, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивують тим, що суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, його постзлочинну поведінку, спрямовану на залагодження своєї провини, думку потерпілої сторони щодо визначення засудженому покарання, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні йому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та потерпілої не надходило.
У судовому засіданні засуджений, його захисник та потерпіла підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника, потерпілої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засудженого та потерпілої не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1, кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та рішення суду в частині вирішення цивільного позову в касаційних скаргах засудженого та потерпілої не оспорюються.
Стосовно доводів касаційних скарг засудженого та потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Положеннями ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Під час розгляду кримінального провадження, зокрема за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому, та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання, та призначення покарання, яке ОСОБА_1 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, зокрема його молодий вік, конкретні обставини вчинення злочину, характер дій засудженого, наслідки діяння.
Доводи в касаційних скаргах засудженого та потерпілої про неврахування апеляційним судом при скасуванні вироку районного суду в частині призначення покарання обставин, які його пом`якшують, позитивно характеризують особу засудженого, його постзлочинну поведінку, направлену на залагодження своєї провини, думки потерпілої сторони щодо призначення ОСОБА_1, обґрунтованими визнати не можна.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував дані, які характеризують особу винного,усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, молодий вік, небажання настання тяжких наслідків, зокрема смерті потерпілого, постзлочинну поведінку засудженого, спрямовану на залагодження своєї провини, а саме часткове відшкодування потерпілій стороні завданих збитків, а також позицію потерпілої щодо призначення засудженому покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.Ці обставини обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення злочину, характер дій засудженого, наслідки діяння, суд обґрунтовано призначив засудженому покарання, яке він має відбувати реально, із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.Висновок суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді реального позбавлення волі належно вмотивований.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєння злочину, зокрема того, що злочин було вчинено засудженим у стані алкогольного сп`яніння, характеру дій засудженого та способу вчинення кримінального правопорушення, а саме: нанесення одного умисного удару ногою в область правої скроневої ділянки голови потерпілого, непоправних наслідків вчиненого - смерть потерпілого ОСОБА_3 у якого залишилось двоє неповнолітніх дітей, а також того, що засуджений частково відшкодував потерпілій стороні завдані збитки, не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що позиція потерпілої сторони щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
Отже, рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.
Крім цього, колегія суддів враховує позицію потерпілої сторони, викладену у поданих заявах, щодо визначення ОСОБА_1 виду та розміру покарання, однак вона не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним
ст. ст. 50, 65, 69 КК України.
Доводи касаційних скарг засудженого та потерпілої, а також матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційні скарги засудженого та потерпілої має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд