Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
судова справа № 520/1470/18
провадження № 51-5588км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Іноземцева О. В. (у режимі відеоконференції),
захисника Пояркова В. О. (у режимі відеоконференції),
захисника Селезньова О. В. (у режимі відеоконференції),
представника ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042
від 27 січня 2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки
АДРЕСА_2, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_4, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
за касаційними скаргами з доповненнями представника ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницького І. В. та директора ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимова В. В. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, затверджено угоди від 18 січня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області і обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції від 5 квітня
2001 року); (ч. 3 ст. 27 ОСОБА_2 ), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року); ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України (у редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим їм остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
з позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом
у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
4590 грн.
Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна;
Цим вироком клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації
до речових доказів у кримінальному провадженні - задоволено. Застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться
на земельній ділянці загальною площею 16 276,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - І; АЗС - ІІ; сховища - ІІІ; дренажної ємкості - IV; огорожі - номер 1 - 7, 28; споруди - номер 8 - 27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, шляхом їх звернення на користь держави.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції встановлено, що Особою 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, приблизно у 2011 році за попередньою змовою з Особою 3, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами, досудове розслідування щодо яких проводиться в іншому кримінальному провадженні, організовано злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, фіктивного підприємництва, організації підроблення службовими особами первинних фінансово-господарських документів, використання завідомо підроблених документів, легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі.
Для здійснення цієї діяльності були залучені, окрім інших осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, співробітники ТОВ "Лагуна-Рені" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вони повинні були виготовляти підроблені документи щодо фіктивного випуску через ТОВ "Лагуна-Рені" нафтопродуктів за межі митної території України.
При цьому майно ТОВ "Лагуна-Рені" використовувалось як єдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як її учасниками, виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
У результаті вказаних злочинних дій членами злочинної організації, створеної Особою 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, до якої входила організована ОСОБА_2 група у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, спричинено державі значних збитків у виді несплати митних платежів.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі директор ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимов В. В., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд
у Ренійському районному суді Одеської області. Вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення правил територіальної підсудності, оскільки, на його думку, справа мала розглядатись у Ренійському районному суді Одеської області - за місцем фактичного вчинення злочинів, що залишилось поза увагою апеляційного суду та є істотним порушенням, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано спеціальну конфіскацію до речових доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки така конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, яким, на думку директора, є ТОВ "Скарбниця Бессарабії". Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції було порушено ст. 28 КПК України щодо розумності строків здійснення процесуальних дій, не надіслано учасникам провадження копій поданих доповнень до апеляційної скарги ТОВ "Скарбниця Бессарабії" та в порушення ч. 3 ст. 404 КПК України не досліджено докази, які стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, а саме звіт провідного експерта Вараниці В. В.
У касаційній скарзі з доповненнями представник ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницький І. В., вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення правил територіальної підсудності, оскільки, на його думку, справа мала розглядатись за місцем вчинення злочинів та місцезнаходженням майна, щодо якого вирішувалось питання про спеціальну конфіскацію, а саме у Ренійському районному суді Одеської області. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши по суті клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, яке не було предметом угоди, стосується прав та законних інтересів іншої особи, зокрема, власника (ТОВ "Лагуна-Рені"), який не є стороною угоди, вийшов за межі розгляду, встановлені ст. 474 КПК України. Також вважає, що розгляд клопотання про застосування спеціальної конфіскації відбувся не у тому кримінальному провадженні, оскільки питання про її застосування не поставало із формулювання обвинувачення. До того ж такий розгляд відбувся без залучення власника майна - ТОВ "Лагуна-Рені", у чому вбачає істотні порушення процесуального закону. Крім того, вказує на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 96-1, 96-2 КК України, зважаючи на те, що злочини, інкриміновані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були вчинені в період з 2012 року по лютий 2014 року, а норма щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до майна інших осіб, відмінних від обвинуваченого, набула чинності лише 11 жовтня 2015 року. Зазначене, на думку представника ТОВ "Лагуна-Рені", у порушення ст. 419 КПК України залишилось поза увагою апеляційного суду, який прийняте рішення належним чином не мотивував та відповідей на доводи апеляційної скарги не надав. Також вважає, що апеляційним судом не було в повному обсязі досліджено надані документи про встановлення власника майна, щодо якого вирішувалось питання про застосування спеціальної конфіскації, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Крім того, представник ТОВ "Лагуна-Рені", посилаючись на те, що статутний капітал Товариства був придбаний іноземною компанією "Бівен Інвестментс Лтд", яка в розумінні статті 1 (7) Європейської енергетичної хартії є іноземним інвестором, а корпоративні права у статутному капіталі Товариства - інвестиціями, вказує на те, що згідно із ст. 3 Закону України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Також вказує на допущені судами істотні порушення кримінального процесуального закону, які убачає у тому, що при застосуванні спеціальної конфіскації без вирішення залишилось питання про виплату компенсації іноземному інвестору Товариства, інвестиції якого було експропрійовано.
Крім того, представник ТОВ "Лагуна-Рені" подав клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, пославшись на положення ч. 5 ст. 434-1 КПК України. Вважає, що існує виключна правова проблема у питанні виникнення, припинення, відновлення права власності, необхідності (чи відсутності такої потреби) вчинення будь-яких дій для відновлення права власності після визнання правочину недійсним, порядку передачі майна і його реєстрації як безхазяйного.
На касаційні скарги директора ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимова В. В. та представника ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницького І. В. прокурор подав заперечення,
в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Захисники Іноземцев О. В., Поярков В. О. та Селезньов О. В., вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просили залишити їх без зміни.
Представник ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Кузьменко В. В. просив скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Мотиви Суду:
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених
у касаційних скаргах.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За статтею 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, у судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Доводи у касаційних скаргах директора ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимова В. В. та представника ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницького І. В. про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Так, найтяжчим кримінальним правопорушенням, інкримінованим ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є передбачене ч. 1 ст. 255 КК України за кваліфікуючою ознакою - участь у злочинній організації.
Вказаний злочин є закінченим з моменту надання особою згоди на участь у такій організації.
Як убачається з обвинувального акту, у липні 2013 року ОСОБА_8 за вказівкою Особи 3, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з відома і згоди Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з метою залучення до керівництва окремим підрозділом злочинної організації та доведення злочинного плану Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, зустрівся з бухгалтером, на той час ТОВ "Лагуна-Рені", ОСОБА_2 на території Київського району міста Одеси, а саме біля банку АБ "Південний", за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1 та запропонував їй взяти під своє керівництво діяльність ТОВ "Лагуна-Рені" та сприяти організації розширення діяльності злочинної організації Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, шляхом організації на ТОВ "Лагуна-Рені" фіктивного вивозу нафтопродуктів за межі митної території України, які будуть надходити в режимі реекспорт з ПАТ "Одеський НПЗ".
Саме за вказаною адресою ОСОБА_2 була надана згода на участь
у злочинній організації Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, а також на створення організованої злочинної групи з числа працівників ТОВ "Лагуна-Рені", які шляхом виготовленням підроблених документів про вивезення з території України нафтопродуктів, мали забезпечувати прикриття незаконної діяльності злочинної організації щодо реалізації на території України нафтопродуктів без сплати обов`язкових податків, митних платежів та зборів.
З огляду на наведене, місцем вчинення найтяжчого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, є територія Київського району м. Одеси, тому територіальна підсудність кримінального провадження визначена правильно.
Що стосується доводів у поданих касаційних скаргах щодо незаконності оскаржених судових рішень у частині застосування спеціальної конфіскації, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Спеціальна конфіскація згідно з вимогами ст. 96-1 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у судовому засіданні, де вирішувалось питання про затвердження угод, укладених між ним і обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року, заявив клопотання про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів
у цьому кримінальному провадженні, а саме цілісного майнового комплексу
по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею
16 276,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_5, та складових частин, розташованих за цією ж адресою, шляхом їх звернення на користь держави.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора, зазначив, що вказане майно було придбане Особою 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, через компанію-нерезидента "Бівен Інвестментс Лтд", яка є засновником ТОВ "Лагуна-Рені", майно якого використовувалось як єдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як її учасниками, виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення про застосування спеціальної конфіскації суд послався на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 лютого 2018 року, згідно якого відомості про право власності
на вказане майно відсутні.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши в апеляційному порядку вирок
від 26 лютого 2018 року, дійшов висновку про правильність рішення місцевого суду щодо задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до цілісного майнового комплексу.
При цьому апеляційний суд зазначив, що вказане майно, яке ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як учасники злочинної організації використовували виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України, було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та на нього накладено арешт з метою збереження речових доказів.
Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, після фактичного зупинення діяльності ТОВ "Лагуна-Рені" 21 грудня 2016 року за результатами проведених електронних торгів, майно Товариства - цілісний майновий комплекс придбано ТОВ "Скарбниця Бессарабії".
Державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори
20 січня 2017 року видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яким на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна
від 29 грудня 2016 року посвідчено, що ТОВ "Скарбниця Бессарабії" належить право власності на вказане майно.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року у справі
№ 916/24/17 позов представника ТОВ "Лагуна-Рені" задоволено, визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ "Лагуна--Рені".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2017 року рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено.
Утім, постановою Вищого господарського суду України 05 грудня 2017 року касаційні скарги прокуратури області та ТОВ "Лагуна-Рені" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2017 року скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року залишено в силі.
На підставі рішення Вищого господарського суду України від 05 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2018 року внесено відомості про скасування права власності ТОВ "Скарбниця Бессарабії" на вищевказане майно.
Таким чином, апеляційний суд, беручи до уваги те, що станом на час ухвалення вироку та на час розгляду поданих апеляційних скарг на цей вирок згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на вказане майно відсутні, дійшов висновку про те, що у суду першої інстанції були всі підстави згідно ч. 9 ст. 100 КПК України для застосування спеціальної конфіскації до вказаного майна.
Однак з такою позицією колегія суддів касаційного суду не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункт 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності
на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Вищенаведена правова позиція була сформульована у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 у справі
№ 925/1121/17, від 17 квітня 2019 у справі № 916/675/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Таким чином, з огляду на викладене, сама лише відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про власника майна, щодо якого було заявлено клопотання про його спеціальну конфіскацію, не свідчить про те, що майно взагалі не має власника та є безхазяйним.
Встановлення власника майна напряму пов`язане із можливістю застосування спеціальної конфіскації до такого майна.
Однак, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів в апеляційних скаргах представників ТОВ "Лагуна-Рені" і ТОВ "Скарбниця Бессарабії" щодо необхідності при вирішенні питання про можливість застосування спеціальної конфіскації до майна встановлення його власника.
Крім того, поза увагою апеляційного суду лишились доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 96-1, 96-2 КК України, зважаючи на те, що злочини, інкриміновані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були вчинені в період з 2012 року по лютий 2014 року, а норма щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до майна інших осіб, відмінних від обвинуваченого, набула чинності лише 11 жовтня 2015 року. На вказані доводи суд апеляційної інстанції взагалі відповідей всупереч положенням ст. 419 КПК України у постановленій ухвалі не надав.
Окрім вказаного, як убачається зі змісту апеляційних скарг, як представник
ТОВ "Лагуна-Рені", так і представник ТОВ "Скарбниця Бессарабії" вказували на порушення принципу доступу до правосуддя, допущене судом першої інстанції, який безпідставно під час вирішення питання про застосування спеціальної конфіскації не залучив до справи вказані Товариства.
З матеріалів провадження та оскарженої ухвали вбачається, що апеляційний суд переглядав вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами представників ТОВ "Лагуна-Рені" та ТОВ "Скарбниця Бессарабії".
В обґрунтування свого права на оскарження вироку суду представники зазначених товариств, як видно зі змісту їхніх скарг, послались на пункт 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК України.
Відповідно до вказаної норми право на апеляційне оскарження мають фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Таким чином, апеляційний суд, відкривши апеляційне провадження
за апеляційними скаргами представників ТОВ "Лагуна-Рені" і ТОВ "Скарбниця Бессарабії" та розглянувши їх, визнав, що вирок стосується їх інтересів.
При цьому суд апеляційної інстанції не надав жодної відповіді на доводи в апеляційній скарзі Сільницького І. В. щодо безпідставного незалучення до участі у справі представника ТОВ "Лагуна-Рені" судом першої інстанції при вирішенні клопотання про застосування спеціальної конфіскації до вищевказаного майна, залишивши при цьому без уваги посилання у вироку на те, що майно цього Товариства використовувалось як єдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації під час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Крім того, в обґрунтування незаконності оскарженого вироку представник ТОВ "Скарбниця Бессарабії" у своїй апеляційній скарзі також посилався на обмеження в доступі до правосуддя з огляду на вищевикладене, на що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України відповідей на вказані доводи в постановленому рішенні не надав.
З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що рішення апеляційного суду через порушення вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, зазначені в поданих апеляційних скаргах представників ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницького І. В. та директора ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимова В. В., оцінити кожний доказ із точки зору узгодженості та взаємозв`язку, належності, допустимості, та на підставі сукупності таких доказів ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
За таких обставин касаційні скарги представників ТОВ "Лагуна-Рені" Сільницького І. В. та директора ТОВ "Скарбниця Бессарабії" Герасимова В. В. підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
З приводу заявленого клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає виключної правої проблеми у цьому кримінальному провадженні у розумінні ч. 5 ст. 434-1 КПК України, а отже підстави для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд