Постанова
Іменем України
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 382/1128/19
провадження № 51-5130 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора
Червінської М.П., Подоляка М.С.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Овчаренко К.Є. на вирок Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Обуховичі Іванківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Суд визнав доведеним, що 30 квітня 2019 року приблизно о 02:00 ОСОБА_1 незаконно проник до будинку на АДРЕСА_1, де, застосувавши до ОСОБА_2 насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, відкрито заволодів її золотими сережками вартістю 6188 грн. Надалі засуджений здав викрадене майно до ломбарду в м. Києві.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК.
4. Сторона захисту вважає, що винуватості засудженого не доведено поза розумним сумнівом, а вирок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях і недопустимих доказах.
5. На переконання захисника, недопустимими доказами є протоколи слідчих експериментів за участю засудженого та потерпілої, оскільки ці процесуальні документи не містять відомостей про понятих, у них не зафіксовано маршруту пересування учасників, під час проведення слідчих експериментів слідча задавала навідні питання. До початку проведення слідчої дії учасникам не роз`яснено їхніх прав і обов`язків, а потерпіла ОСОБА_2 не попереджена про відповідальність за надання неправдивих показань. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні незаконно послався на показання потерпілої, яку не було допитано в судовому засіданні.
6. Захисник стверджує, що судами не спростовано версії сторони захисту про причетність свідка ОСОБА_3 до заволодіння майном потерпілої.
7. На думку захисника, апеляційний суд в ухвалі належним чином не спростував доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, чим порушив вимоги статті 419 КПК, а також не дослідив усіх доказів, про які заявлялось клопотання.
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників касаційного розгляду
9. Захисник та засуджений направили Суду заяви, в яких підтримали доводи скарги та просили здійснити касаційний розгляд без їх участі.
10. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
12. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
15. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
16. В основу обвинувального вироку місцевий суд обґрунтовано поклав протоколи та відеозаписи слідчих експериментів за участю засудженого та потерпілої, а також показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, суд оцінив інші наявні у справі письмові докази, зокрема протоколи слідчих дій, зміст яких детально відображено у вироку.
17. Сторона захисту стверджує, що результати слідчих експериментів слід визнати недопустимими доказами лише через певні недоліки в заповненні граф протоколів.
18. Суд уже вирішував питання допустимості результатів слідчих експериментів і визнав можливим їх використання за певних умов. Зокрема, якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.[1]
19. Усупереч посиланням захисника в протоколі слідчого експерименту від 01 травня 2019 року вказано анкетні дані понятих із зазначенням місця їх проживання. Відсутність у протоколі від 07 травня 2019 року підпису потерпілої ОСОБА_2 в графі попередження про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
20. Що стосується інших критеріїв, які можуть позначитися на допустимості слідчих експериментів, то захист не навів жодних доводів. Крім того, засуджений визнав, що давав саме такі показання без тиску з боку представників органів розслідування. Він посилався на інші мотиви надання, за його твердженням, неправдивих показань, однак ці мотиви не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо допустимості цих доказів.
21. З огляду на те, що потерпіла є людиною похилого віку, інвалідом першої групи у зв`язку з ампутацією нижніх кінцівок, вона заявила про розгляд справи за її відсутності, тому не була допитана в судовому засіданні. Суд вважає, що за обставин цієї справи рішення суду проводити судовий розгляд без її участі є виправданим. Крім того, потерпіла особа може самостійно прийняти рішення щодо участі в судовому розгляді, і в цьому випадку її небажання брати участь у розгляді було висловлено в ясній і недвозначній формі.
22. Щодо порушення права засудженого на справедливий судовий розгляд через неможливість піддати потерпілу перехресному допиту Суд зазначає наступне. Потерпіла у своїх показаннях під час слідчого експерименту не вказувала на засудженого як на особу, яка здійснила її пограбування. Її показання зводилися до вказівки на час події та обставини її вчинення. Ці показання вона підтвердила у своїй заяві до суду, коли просила розглядати справу за її відсутності. Таким чином, її показання не були вирішальними для встановлення винуватості засудженого.
23. Як випливає з касаційної скарги і позиції під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, сторона захисту не заперечувала факту викрадення в потерпілої золотих сережок, однак наполягала на тому, що до цього причетна цивільна дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на показання останньої в судовому засіданні.
24. Суд першої інстанції ретельно перевірив цю версію сторони захисту і обґрунтовано визнав її такою, що спростовується іншими доказами у справі, навівши їх детальний аналіз у вироку.
25. Підстав для сумніву в обґрунтованості такого висновку суду, зробленого на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які оцінено відповідно до статей 17 та 94 КПК, Судом не встановлено .
26. Отже, суд упродовж розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та доведеності винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
27. Встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, вчиненого засудженим, отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 2 статті 186 КК.
28. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які майже повністю повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає приписам статті 419 КПК.
29. Таким чином, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Березанського міського суду Київської області від 19 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.