Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/19532/19
провадження № 61-13709св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
заявниця - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Малиновська державна нотаріальна контора у м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовногопровадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марцюхи Володимира Вікторовича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд встановити факт родинних відносин між нею та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . При зверненні до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_2, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи випливає, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, отже, вбачається спір про право.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2020 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява не містить доводів щодо наявності чи відсутності спадкоємців ОСОБА_2, заявниця замовчує відомості про всіх спадкоємців ОСОБА_2, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спору про право та залишив заяву без розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марцюха В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту родинних відносин задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність спору про право. Заявниця є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 на підтвердження чого вона надала відповідні докази, які суди не врахували. Суд першої інстанції не допитав заявлених у справі свідків та на порушення частини першої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), залишаючи заяву без розгляду, не зазначив заінтересованих осіб, не роз`яснив їм, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України, неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 25 вересня 2019 року у справі № 280/1535/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 640/9847/19.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду після їх перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір, після чого заявниця звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 необхідно для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті останньої, а із заяви вбачається спір про право.
Верховний Суд не погоджується з цими висновками з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_2 та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21).
Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що заявниця не надала документів, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на викладене не звернув уваги та помилково залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, не врахувавши, що висновок про наявність спору про право у цій справі ґрунтуються на припущеннях.
Суди попередніх інстанцій також не врахували визначеного порядку розгляду справ окремого провадження, відповідно до якого під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (стаття 294 ЦПК України).