Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 388/1646/19
провадження № 61-3181св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року у складі судді Баранського Д. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В. О., про визнання договорів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власниками земельних ділянок площею 6,1480 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0274, і площею 5,7618 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0277, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 11 вересня 2019 року після смерті батька - ОСОБА_3, виданими приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н. В.
Вказувала, що 20 січня 2009 року між її батьком ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі, за умовами яких він передав в оренду ФОП ОСОБА_2 вищевказані земельні ділянки строком на 10 років. Ці договори оренди землі були зареєстровані 04 липня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за №№ 040937000032, 040937000031.
Однак при отримані свідоцтв про право на спадщину вона дізналась, що 11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 20 січня 2009 року, якими було продовжено строк дії цих договорів до 20 січня 2034 року.
Вказувала, що її батько ОСОБА_3 ці додаткові угоди непідписував, згоди на їх укладення не давав, нікого не уповноважував на укладення цих правочинів від його імені, а тому договори оренди землі від 20 січня 2009 року, укладені строком на 10 років, припинили свою дію. Крім того, при укладені договорів не були встановлені межі земельних ділянок у натурі, не було присвоєно кадастрових номерів земельним ділянкам як сформованим земельним ділянкам згідно із документацією землеустрою та орендар не сплачує орендну плату.
Після отримання свідоцтв про право на спадщину вона зверталася до ФОП ОСОБА_2 із заявою про небажання продовжувати подальші орендні правовідносини та повернення земельних ділянок, оскільки строк дії договорів оренди землі закінчився. Разом з тим, сторони не дійшли згоди щодо припинення орендних правовідносин.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними: додаткову угоду від 11 грудня 2018 року до договору оренди землі від 20 січня 2009 року, укладену між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2, та додаткову угоду від 11 грудня 2018 року до договору оренди землі від 20 січня 2009 року, укладену між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження своїх вимог щодо того, що ОСОБА_3 не підписував оспорювані додаткові угоди від 11 грудня 2018 року. Крім того, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення. Таким чином, у задоволенні вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору оренди землі необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини у справі, зокрема, що оспорювані додаткові угоди її батько ОСОБА_3 не підписував, оскільки підписи в обох додаткових угодах відрізняються, тому встановлення цих обставин не потребує спеціальних знань. Таким чином, договори оренди землі від 20 січня 2009 року припинили свою дію 04 червня 2019 року, при цьому орендар не вжив жодних заходів для поновлення дії цих договорів, тому ФОП ОСОБА_2 у порушення вимог договорів оренди землі не повернув їй спірні земельні ділянки після закінчення строку дії договорів.
Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 026827, виданого 25 квітня 2002 року на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 березня 2002 року № 167-р, був власником земельної ділянки площею 6,15 га та відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 013731, виданого 25 липня 2001 року на підставі рішення Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 липня 2001 року № 69, був власником земельної ділянки площею 5,76 га, які розташовані на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
20 січня 2009 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,15 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років.
Договір був зареєстрований у державному підприємстві "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040937000032.
20 січня 2009 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,76 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років.
Договір був зареєстрований у державному підприємстві "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040937000031.
11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 5,7618 га, згідно з якою сторонами було погоджено, що договір укладено строком на 25 років.
13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523398.
11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 6,1480 га, згідно з якою сторонами було погоджено, що договір укладено строком на 25 років.
13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523701.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н. В. та зареєстрованих у реєстрі за № 470 та № 471, стала власником земельних ділянок площею 6,1480 га і 5,7618 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.