Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 461/3997/17
провадження № 61-15887св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Центральне",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Цяцяки Р. П., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у червні 2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Центральне" (далі - ЛКП "Центральне"), про усунення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності мешканцям будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевих дверей, що встановлені на сходовій клітці між четвертим поверхом та мезоніном; забезпечення вільного доступу до усіх інженерних мереж для щорічного обслуговування димовентиляційних шахт, обстеження покрівлі будинку та припинення самовільного захоплення горища відповідачем і приведення його до попереднього стану за власні кошти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено, зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спільним сумісним майном - сходовою кліткою між четвертим поверхом та мезоніном, а також горищем будинку АДРЕСА_1 власникам квартир НОМЕР_1: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, шляхом демонтажу металевих дверей, що встановлені на сходовій клітці між четвертим поверхом та мезоніном; забезпечити вільний доступ до усіх інженерних мереж для щорічного обслуговування димовентиляційних шахт, обстеження покрівлі будинку та припинити самовільне захоплення горища відповідачем і привести його до попереднього стану за власні кошти.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року.
Від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 21 травня 2019 року подана до Львівського апеляційного суду заява про відмову від позову до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, ЛКП "Центральне", Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, ЛКП "Центральне", Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном, провадження у справі закрито. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року визнано нечинним.
Постановляючи ухвалу про прийняття відмови позивачів від позову, апеляційний суд керувався правилами статті 373 ЦПК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2
ОСОБА_2 19 серпня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_2 .
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_2 зазначає, що:
- у матеріалах справи відсутня заява від імені заявника про відмову від позову. Натомість матеріали справи містять заяву представника позивача ОСОБА_1 про відмову від позову, який не є представником ОСОБА_2 ;
- апеляційний суд не роз`яснював наслідки закриття провадження у справі, так як заявник не був присутнім у судовому засіданні 19 липня 2019 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_4 у жовтні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року без змін.
Верховний Суд врахував, що відзив не підписаний ОСОБА_4, а тому за правилами частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України такий відзив підлягає поверненню без розгляду особі, яка його подала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1
ОСОБА_1 22 серпня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 .
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що:
- не уповноважувала свого представника на подання заяви про відмову від позову, особисто також не зверталася із такою заявою;
- апеляційний суд не роз`яснював наслідки закриття провадження у справі, так як заявник не була присутньою у судовому засіданні 19 липня 2019 року;
- заява про відмову від позову містить підпис, відмінний від підпису позивача ОСОБА_2 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_4 у жовтні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року без змін.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами, що у її представника не було повноважень подавати заяву про відмову від позову, апеляційний суд з`ясовував повноваження представника позивача на вчинення таких дій. Вважає, що заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, містить підписи позивачів або повноважного представника. Відповідач стверджує, що апеляційний суд дотримався вимог процесуального закону під час вирішення питання про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивачів від позову.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у серпні 2019 року, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційних скарг перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу також передбачено пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частини друга, третя статті 206 ЦПК України).
Також обов`язок суду роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій передбачено пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
За правилами частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (частина друга статті 373 ЦПК України).
Відповідно до матеріалів справи апеляційний суд прийняв відмову позивачів від позову, яка викладена у заяві, поданій від імені ОСОБА_1 її адвокатом, а також містить підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ця заява не містить викладу інформації про те, що ОСОБА_2 відомі та зрозумілі наслідки вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову. У судовому засіданні 19 липня 2019 року ОСОБА_2 не брав участі, матеріали справи не містять доказів повідомлення цього позивача про розгляд справи 19 липня 2019 року, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції суд прийняв відмову усіх позивачів від позову, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши заяву позивачів про відмову від позову.
У зв`язку з наведеним обґрунтованим є висновок про те, що пояснення з приводу своєї заяви про відмову від позову ОСОБА_2 не надавав, суд йому наслідки вчинення такої процесуальної дії та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, не роз`яснив та не з`ясував наявність у нього дійсної волі та вільно сформованого прагнення, спрямованого на відмову від позову.
Таким чином, прийнявши відмову ОСОБА_2 від позову за відсутності відомостей про те, що подана заява відповідає його дійсній волі та є втіленням його волевиявлення, що цьому позивачу відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії, суд апеляційної інстанції не виконав процесуальний обов`язок, визначений частиною другою статті 206 ЦПК України, тому висновки про наявність підстав для прийняття відмови ОСОБА_2 від позову, закриття провадження у справі та визнання нечинним рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог цього позивача є передчасними.
Додатково Верховний Суд врахував, що ОСОБА_2 не уповноважував іншого позивача ОСОБА_1 та її адвоката на представництво його інтересів в суді, зокрема й на подання до суду від його імені заяви про відмову від позову.