Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 343/1577/18
провадження № 61-4595св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - заступник начальника відділу Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Карбівська Лілія Миронівна,
стягувач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмовогопровадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника відділу Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВДВС) Карбівської Л. М. при виконанні виконавчого провадження з примусового виконання рішення Долинського районного суду від 30 липня 2010 року у справі № 2-799/2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно.
Скарга обґрунтована тим, що на підставі вказаного судового рішення з нього на користь ОСОБА_2 з серпня 2010 року примусово проводилося стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Також він додатково брав участь в утриманні сина в грошовій та натуральній формах.
У травні 2014 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до відповідного відділу державної виконавчої служби із заявою про повернення їй виконавчого листа, на підставі чого 23 травня 2014 року старший державний виконавець ВДВС винесла постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, примусове виконання судового рішення припинено.
Однак, 12 червня 2018 року заступник начальника ВДВС Карбівська Л. М. за заявою представника за довіреністю Король Н. Р. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 02 серпня 2010 року на підставі рішення Долинського районного суду від 30 липня 2010 року у справі № 2-799/2010.
17 серпня 2018 року ОСОБА_1 вручено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за цим виконавчим листом, згідно з яким розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2015 року до червня 2018 року становить 35 406,50 грн.
Заявник не погоджується із вказаним розрахунком та зазначає, що на момент повернення стягувачу виконавчого документа заборгованості зі сплати аліментів у нього не було. У період з червня 2014 року до червня 2018 року ОСОБА_1 здійснював грошове та матеріальне утримання сина за домовленістю зі стягувачем. Після ненадання ним згоди на виїзд дитини за кордон на постійне проживання, ОСОБА_2 звернулся до органів державної виконавчої служби про стягнення з ОСОБА_1 аліментів за минулий час.
Оскільки до 2018 року ОСОБА_2 безпідставно не пред`являла виконавчий документ до виконання, державний виконавець неправомірно нарахувала йому заборгованість зі сплати аліментів за минулий час, з чим заявник не погоджується.
Заявник зазначив, що не ухилявся від сплати аліментів у період з червня 2014 року до червня 2018 року, був працевлаштований та постійно проживав із сім`єю в Долинському районі Івано-Франківської області. Водночас стягувач ОСОБА_2, отримавши згоду ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд сина за кордон, всупереч законодавству, виїхала з сином на проживання в Іспанію, позбавивши заявника можливості брати участь у вихованні дитини та піклуванні про неї.
Просив визнати неправомірними дії заступника начальника ВДВС Карбівської Л. М. при виконання виконавчого провадження № 56577923 в частині складення нею розрахунку зі сплати аліментів станом на 17 серпня 201 8 року в розмірі 35 406,50 грн на підставі виконавчого листа № 2-799, виданого 02 серпня 2010 року Долинським районним судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії заступника начальника ВДВС Карбівської Л. М. при виконанні виконавчого провадження № 56577923 у частині складення нею розрахунку зі сплати аліментів станом на 17 серпня 2018 року в сумі 35 406,50 грн згідно з виконавчим листом № 2-799, виданим 02 серпня 2010 року на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2010 року у справі № 2-799/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягнення аліментів за минулий час за виконавчим листом є правом, а не обов`язком державного виконавця. У кожному конкретному випадку, приймаючи рішення про стягнення аліментів за минулий час, державний виконавець зобов`язаний з`ясовувати фактичні обставини справи, в тому числі причини непред`явлення виконавчого листа до виконання, можливість його пред`явлення, ухилення боржника від сплати аліментів чи сплату боржником аліментів добровільно, перебування боржника у розшуку. Заступник начальника ВДВС Карбівська Л. М., приймаючи рішення про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 02 серпня 2010 року № 2-799 та складаючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за минулий час, не викликала сторін виконавчого провадження з метою отримання інформації щодо виникнення заборгованості зі сплати аліментів та підстав її нарахування. Вказане свідчить про недотримання державним виконавцем при нарахуванні ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів вимог частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неупередженого, ефективного, своєчасного, і в повному обсязі вчнення виконавчих дій, порушивши принцип рівності сторін, не врахувавши та перевіривши позицію заявника. Державний виконавець належним чином не повідомила сторін виконавчого провадження про нараховану заборгованість, оскільки зі змісту супровідного листа про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що вказану постанову направлено на адреси боржника та стягувача, за якими останні ніколи не проживали.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року ухвалу Долинського районного суду від 20 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника ВДВС Карбівської Л. М. при виконанні виконавчого провадження № 56577923 в частині складення нею розрахунку зі сплати аліментів в сумі 35 406,50 грн згідно з виконавчим листом № 2-799, виданим 02 серпня 2010 року на підставі рішення Долинського районного суду від 30 липня 2010 року у справі № 2-799/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що здійснюючи розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів за 2015-2018 роки державний виконавець діяла в межах повноважень, наданих йому законом, та на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів. Незгода боржника зі здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості за аліментами є підставою для його звернення до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості чи з позовом до суду, не є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними. Боржник не довів належними, допустимими та достатніми доказами те, що з його боку не було вчинено жодних дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів та бажання брати участь у вихованні сина, сплати аліментів на утримання дитини за період з червня 2014 року до червня 2018 року та повідомлення державного виконавця про отримуванні ним доходи. Доводи заявника про допущенні державним виконавцем неточності щодо адрес сторін виконавчого проваження у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12 червня 2018 року та дати внесення в реєстр цієї постанови, не можуть свідчити про незаконність вказаної постанови та не спростовують правомірність складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що заявник не ухилявся від сплати аліментів у період з червня 2014 року до червня 2018 року та виконував свої батьківські обов`язки у спосіб, визначений за домовленістю зі стягувачем, доказом чого є не пред`явлення стягувачем у цей період виконавчого документа до виконання.
За відсутності у матеріалах справи доказів ухилення боржника від сплати аліментів на утримання дитини, необґрунтованими й безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції, що державний виконавець, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за 2015-2018 роки, діяв у межах повноважень, наданих законом.
Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що державний виконавець 13 червня 2018 року неодноразово виносила постанови про відкриття виконавчого провадження № 56577923, які нею ж скасовувалися згідно з витягом з АСВП, що свідчить про те, що 12 червня 2018 року не було прийняте рішення про відкриття виконавчого провадження, та зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12 червня 2018 року недостовірної інформації щодо адрес місця реєстрації (проживання) боржника та стягувача є безумновою підставою для скасування цієї постанови.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи заявника щодо протиправної неупередженості державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, оскільки державний виконавець пропонувала боржнику надати згоду на виїзд сина на постійне проживання за кордон взамін на відмову стягувача від примусового стягнення із боржника аліментів на утримання сина.
Відмовивши у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції уважно не дослідив вимоги скарги та не врахував, що саме дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості з аліментів, а не його розрахунок, оскаржені заявником, тому неправильними є висновки суду апеляційної інстанції про можливість заявника у разі незгоди із розрахованою державним виконавецм сумою заборгованості зі сплати аліментів звернутися до державного виконавця із заявою про перерахунок чи з позовом до суду.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував, що стягувач, отримавши тимчасовий дозвіл на виїзд дитини за кордон, у 2014 році, виїхала разом із сином в Іспанію, де до цього часу проживає з дитиною, позбавивши заявника права брати участь у вихованні сина, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_2 через адвоката Бобра А. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року - без змін.
Зазначила, що доводи касаційної скарги безпідставні, необґрунтовані та неправомірні, оскільки заявником обрано неправильний спосіб захисту порушених, на думку заявника, прав.
Підставою звернення до суду зі скаргою стало нарахування державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів за минулий час, а саме: за період з червня 2015 року до червня 2018 року.
Розмір заборгованості за аліментами розраховується державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" та Сімейного кодексу України (далі - СК України), а в разі виникнення спору - судом. Отже, визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу) та щомісячне обчислення розміру заборгованості належить до компетенції виконавця.
Оскільки заявник не погоджується із розміром заборгованості зі сплати аліментів, то належним способом захисту його прав є подання позову про перерахунок цієї заборгованості. Предʼявленню такого позову він може звернутися до державного виконавця із відповідною заявою про проведення перерахунку заборгованості.
Заявник не звертався ні до державного виконавця, ні до суду із заявою (позовом) про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. Тобто сума заборгованості ним не оспорювалася. Також заявник не звертався до суду із позовом про відстрочення або розстрочення сплати заборгованості за аліментами, про повне або часткове звільнення його від її сплати.
Дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості за минулий період відповідають статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", статтям 194, 195, 197 СК України.
Доводи касаційної скарги щодо виконання батьківських обов`язків у період з 2014 року до 2018 року спростовуються тими фактами, що заявник з моменту припинення фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 2010 році жодним чином не бере участі у вихованні дитини, матеріальному забезпеченні, не цікавиться життям сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, ніколи не реалізовував права на безперешкодне спілкування з дитиною, тобто самоусунувся від виконання законних батьківських обов`язків, передбачених статтями 141, 150 СК України. Твердження про участь заявника у вихованні та забезпечені сина вигадані та не підтверджені жодними доказами.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Долинського районного суду від 30 липня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 14 червня 2010 року до повноліття дитини.
02 серпня 2010 року Долинським районним судом видано виконавчий лист № 2-799 на виконання вказаного судового рішення, звернений стягувачем до виконання.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Матійців В. О. від 23 травня 2014 року виконавчий лист № 2-799, виданий Долинським районним судом 02 серпня 2010 року, повернено стягувачу на її письмову вимогу.
11 червня 2018 року представник стягувача за довіреністю ОСОБА_5 звернулася до ВДВС із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання та здійснення перерахунку заборгованості з аліментів за останні три роки.
Постановою заступника начальника ВДВС Карбівської Л. М. від 12 червня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Згідно з копією довідки КП "Вигодський ККП" від 19 липня 2018 року № 466 про склад сім`ї ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_6, донькою дружини ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 .
Відповідно до копії довідки від 19 липня 2018 року № 4 ОСОБА_1 з 11 липня 2013 року працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, та займає посаду менеджер (управитель) зі збуту, а також отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи внаслідок загального захворювання, про що свідчить копія довідки Відділу пенсійного забезпечення м. Долина Управління пенсійного фонду України від 20 липня 2018 року.
Із копії розрахунку зі сплати аліментів суди встановили, що сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 червня 2018 року становить 35 406,50 грн. Розрахунок заборгованості здійснений за період з червня 2015 року до червня 2018 року.