Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/1706/16
провадження № 61-1908св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Панас О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що 25 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4087. Умови, порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати оформлюються додатковими угодами до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємними частинами цього договору.
25 квітня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № ВL4087/ ВL4087-KL+, відповідно до якої банк встановив ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 150 000,00 доларів США, а позичальник прийняв та зобов`язався належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді. Строк повернення кредитного ліміту сторони визначили 01 квітня 2028 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що виникли з Додаткової угоди № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року між кредитором та ОСОБА_2 25 квітня 2008 року було укладено договір поруки № 4087/1.
Відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання перед банком.
03 червня 2015 року відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надіслані досудові вимоги щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором у сумі 66 243,24 доларів США, з яких: 56 016,15 доларів США прострочена заборгованість, 5 054,45 доларів США - відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, та 5 172,67 доларів США штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань.
Відповідачі вказаних вимог не виконали, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з позовом, в якому просив суд: стягнутисолідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість по додатковій угоді № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року в загальній сумі 83 409,55 дол. США, яка складається з заборгованості по сумі кредиту 56 016,15 доларів США, відсотків 124,59 доларів США, пені 27 268,81 доларів США.
Короткий зміст судових рішень
РішеннямРівненського міського суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк", заборгованість по додатковій угоді № BL4087/BL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL4087 від 25 квітня 2008 року в сумі 61 070,60 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що банк пред`явив позов до поручителя у межах шестимісячного строку після пред`явлення досудової вимоги. Після направлення відповідачам письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, тому позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором.За вказаних обставин стягненню підлягає 56 016,15 дол. США - простроченої заборгованості за кредитом, 5 054,45 дол. США - відсотки за користування кредитним коштами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.
У квітні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд оскаржувану постанову скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до підпункту 3.1.1 Генерального договору позивач має право аналізувати кредитоспроможність третьої особи, таким чином, перед пролонгацією ліміту кредитної лінії на наступні 12 місяців,банк зобов`язаний був перевірити фінансовий стан ОСОБА_1, однак банк цього не зробив. У рішенні від 15 вересня 2016 року у справі № 569/7201/16-ц було встановлено, що фінансовий стан фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 погіршився. ОСОБА_1 не мав будь-яких доходів з 14 квітня 2006 року до 22 вересня 2015 року крім доходів від здійснення підприємницької діяльності. Враховуючи те, що фінансовий стан ОСОБА_1 погіршися в жовтні 2010 року, відповідно до пункту 3.2 кредитного договору ліміт кредитної лінії не був автоматично пролонгований 31 травня 2011 року і відповідно до пункту 2.2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути всю суму кредиту 31 травня 2011 року. Таким чином, строк кредитування по додатковій угоді від 25 квітня 2008 року до Генерального договору від 25 квітня 2008 року сплив 31 травня 2011 року, відповідно банк не мав права нараховувати проценти та неустойку після 31 травня 2011 року. Відповідно порука припинилась 01 грудня 2011 року.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до ОСОБА_1 із вимогою про сплату процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, позовна заява не містить вимоги про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів 27 268,81 доларів США підвищених відсотків, при цьому в позові зазначено, що розрахунок підвищених відсотків додається. Проте, матеріали справи не містять вказаного розрахунку.
Банк мав право пред`явити позов до ОСОБА_2 лише до 01 жовтня 2015 року, оскільки першу досудову вимогу банк направляв 30 березня 2015 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив АТ "Універсал Банк" на касаційну скаргу мотивовано тим, що твердження ОСОБА_1 про обов`язок банку перевіряти фінансовий стан позичальника не відповідають фактичним обставинам справи та укладеним між сторонами договором, яким лише передбачено право, а не обов`язок банку перевіряти фінансовий стан позичальника ОСОБА_1, а не ФОП ОСОБА_1 . Загалом доводи касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки встановленим доказам.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL4087 ( а.с.4-7).
Згідно п. 1.1.1 Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього Договору оформлюються додатковою угодою до цього Договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору.
На підтвердження своїх зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року сторони 25 квітня 2008 року уклали Додаткову угоду № ВL4087/ ВL4087-KL+, відповідно до якої банк встановив ліміт позичальнику за Кредитною лінією в сумі 150 000,00 доларів США, а Позичальник прийняв та зобов`язався належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.
Відповідно до п. 3.4 Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року позичальник зобов`язується: п. 3.4.1 дотримуватись цільового використання кредитних коштів за цілями, зазначеними в Індивідуальних угодах, п. 3.4.2. У строк, визначений цим договором та окремими Індивідуальними угодами, виконати свої зобов`язанню по своєчасному поверненню заборгованості Позичальника перед Банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги на рахунок Банку відповідно до умов цього договору та Індивідуальних угод, що є невід`ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.3 Додаткової угоди № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року погашення грошових зобов`язань позичальника повинно здійснюватись наступним чином: другого робочого дня кожного поточного місяця мають бути сплачені проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов Генерального договору та цієї Індивідуальної угоди, не пізніше 01 квітня 2028 року позичальник зобов`язується погасити всю суму кредиту, наданого в межах вищевказаного ліміту кредитної лінії, згідно умов Генерального договору та даної Індивідуальної угоди (а.с.8).
За користування кредитними коштами, відповідно до п. 5.1 Додаткової угоди ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року у межах встановленого строку кредитування встановлена процентна ставка в розмірі 14 % річних. Згідно з п. 5.2. Додаткової угоди № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року за користування кредитними коштами понад строк кредитування, встановлений Генеральним договором/індивідуальною угодою Банк додатково нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.
Відповідно до п. 3.2 Додаткової угоди передбачено, що кожні 12 місяців від дати встановлення ліміту кредитної лінії банк має право переглядати такий ліміт та відповідно зменшити його та/або призупинити надання кредитних коштів або збільшити ліміт кредитної лінії в односторонньому порядку.
Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що виникли з Додаткової угоди № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року між кредитором та ОСОБА_2 25 квітня 2008 року було укладено договір поруки № 4087/1, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з Додаткової угоди № ВL4087/ ВL4087-KL+ від 25 квітня 2008 року, укладеної між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому ( а.с.12-13).
Згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель засвідчив, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору і він погоджується з ними.
Відповідно до п. 1.4. Договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Згідно п. 1.3. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за Основним Договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного Договору.
Згідно п. 6.1 Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4087 від 25 квітня 2008 року банк, керуючись чинним законодавством України, зокрема ст. 611 ЦК України, має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань, серед іншого у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за цим Договором.
03 червня 2015 року банком відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надіслані вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 243,24 дол. США, з яких: 56 016,15 дол. США прострочена заборгованість, 5 054,45 дол. США - відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, та 5 172,67 дол. США штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань, про отримання якого підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення №5306 009819 5 та № 35306 0009817 9 від 12 червня 2015 року, яке було отримане 09 червня 2015 року ОСОБА_1, та ОСОБА_2 . За вказаними вимогами банк вимагав від позичальників, з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги ( а.с.201,202).
Відповідач ОСОБА_1 з часу виникнення заборгованості частково вносив платежі в 2012, 2013 2014 роках.
Рішенням Рівненського міського суду від 15 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - відмовлено ( а.с.68-69).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що банк пред`явив позов до поручителя у межах шестимісячного строку після пред`явлення досудової вимоги. Після направлення відповідачам письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, тому позивач втратив можливість нарахувати відсотки за кредитним договором. За вказаних обставин стягненню підлягає 56 016,15 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом та 5 054,45 дол. США - відсотки нараховані за користування кредитним коштами.
Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаними висновками з огляду на наступне.