Постанова
Іменем України
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 154/3667/19
провадження № 61-15002св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Володимир-Волинська міська рада Волинської області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 травня 2020 року у складі судді Лященка О. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Володимир-Волинської міської ради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому просили визнати недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради від 28 квітня 2017 року № 17/18 про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,068 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений позов мотивували тим, що рішенням Володимир-Волинської міської ради від 28 квітня 2017 року № 17/18 було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,680 га для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Зазначене рішення не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_3 не мала права на приватизацію земельної ділянки площею 0,068 га і такими діями порушено їх право на користування житловим будинком та земельною ділянкою.
Їм на праві власності належать житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0618 га із цільовим призначенням - для обслуговування вказаного житлового будинку.
ОСОБА_3 є сусідкою і їй на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вони разом з відповідачем мали спільний проїзд до своїх будинків із
АДРЕСА_1 рішенням від 28 квітня 2017 року передала зазначений проїзд у власність ОСОБА_3, яка встановила огорожу на проїзді, чим перекрила їм заїзд до будинку.
Міська рада на численні звернення щодо порушення їхніх прав не виявила порушень законодавства.
Відповідач ОСОБА_3 мала право на приватизацію тільки 0,06 га, оскільки за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2016 року набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та набула право на земельну ділянку площею 0,06 га у межах, які були встановлені у 1959 році.
Згідно з листом Володимир-Волинського міськвиконкому від 05 березня 2018 року рішення міської ради від 28 квітня 2017 року № 17/18 було прийняте на підставі технічної документації, виготовленої у 2016 році для ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які були попередніми власниками житлового будинку.
У технічній документації площу земельної ділянки з невідомих причин збільшили із 0,06 га до 0,068 га, безпідставно включили проїзд площею 0,008 га, який міська рада ніколи не надавала їм у користування. Технічну документацію не погоджено із сусідніми власниками та землекористувачами. У акті погодження меж відсутня дата його складання і не зазначено площі земельної ділянки. Акт приймання-передачі межових знаків також не містить дати його складання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачами не надано належних та допустимих доказів будь-яких порушень при прийнятті Володимир-Волинською міською радою рішення від 28 квітня 2017 року № 17/18, а також не доведено порушення прав позивачів чи позбавлення їх права використовувати приватизовану ОСОБА_3 земельну ділянку за цільовим призначенням.
Постановою Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 травня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки районного суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 травня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 мала право на користування земельною ділянкою лише тільки площею 0,06 га, яка була надана на підставі рішення Володимир-Волинського міськвиконкому від 19 березня 1959 року № 91 для будівництва її житлового будинку. Це рішення є єдиним правовстановлюючим документом, який встановлює право на приватизацію земельної ділянки. Міська рада безпідставно передала у приватну власність ОСОБА_3 дорогу площею 0,008 га, яка не була надана у користування для обслуговування житлового будинку і на якій був спільний проїзд до житлових будинків позивачів та відповідача ОСОБА_3 .
Технічна документація із землеустрою, на підставі якої була проведена приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 не містить рішення Володимир-Волинського міськвиконкому від 19 березня 1959 року № 91 про надання земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва житлового будинку.
Суд безпідставно прийняв як правовстановлюючий документ технічну документацію із землеустрою для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,068 га.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що права позивачів не порушені, оскільки вона має можливість зробити заїзд до свого будинку в іншому місці.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20 січня 2021 року до Верховного Суду від Володимир-Волинської міської ради Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що помилковими є доводи касаційної скарги про те, що при виготовленні технічної документації було порушено вимоги статті 55 Закону України "Про землеустрій" та пункту 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, в яких зазначено, що технічної документації із землеустрою додається документ, який посвідчує право на користування цією земельною ділянкою.
В даному випадку мало місце розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, вимога щодо долучення до неї копії документа, що посвідчує право на земельну ділянку не застосовується.
У складі технічної документації є акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, в якому, зокрема є погодження позивача ОСОБА_1 .
Оспорюване рішення було прийнято 27 квітня 2017 року, а ОСОБА_2 набула право власності на 42/100 частин житлового будинку за договором дарування від 31 липня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Рішення міської ради про безоплатну передачу земельної ділянки ОСОБА_3, яка придбала житловий будинок у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймалося вже до зареєстрованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
25 січня 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лесик С. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що рішення міської ради про безоплатну передачу земельної ділянки ОСОБА_3, яка придбала у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймалося вже до зареєстрованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Під час розгляду справи не було надано доказів, які б підтверджували факт існування права користування спільним проїздом до житлових будинків позивачів.
У складі технічної документації є акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, в якому, зокрема є погодження ОСОБА_1, а позивач ОСОБА_2 набула право власності на 42/100 частин житлового будинку за договором дарування лише 31 липня 2017 року.
Отже, ОСОБА_1 згідно з актом погодження меж погодила передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, а ОСОБА_2 стала власником житлового будинку вже після передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3, тому твердження позивача про порушення її прав є безпідставними та необґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Володимир-Волинського міського суду Волинської області.
12 січня 2021 року справа № 154/3667/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішення виконкому Володимир-Волинської міської ради від 19 березня 1959 № 91 ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку під індивідуальне будівництво по АДРЕСА_2, загальною площею 600 кв. м.
ОСОБА_6 не було виготовлено землевпорядної документації, а тому вказана земельна ділянка не була сформована.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0680 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0710200000:003:7171.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2016 року продали у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 82,1 кв. м.
Рішенням Володимир-Волинської міськради від 28 квітня 2014 року № 17/18 вирішено затвердити технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земель житлової і громадської забудови у місті Володимир-Волинський із земель комунальної власності згідно з додатком 1. Передати у власність громадянам земельні ділянки, зазначені в пункті 1. Зареєструвати право власності на земельні ділянки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В додатку № 1 до рішення Володимир-Волинської міськради № 17/18 від 28 квітня 2014 року Список громадян, яким затверджується технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок із земель комунальної власності, які знаходяться у їхньому користуванні, у власність, вказана землекористувач ОСОБА_3, місце надання земельної ділянки - АДРЕСА_1, кадастровий № 0710200000:01:003:7171, площа - 680 кв. м, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблена за замовленням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 містить: завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); пояснювальну записку; заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 ; копії паспортів заявників; копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих на ім`я заявників; копія технічного паспорту; план меж земельної ділянки за результатами кадастрової зйомки; ситуаційна схема земельної ділянки; план меж земельної ділянки; кадастровий план зовнішніх меж земельної ділянки; акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання та відповідає п. 2.8. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376.
Як зазначено в Завданні на складання технічної ОСОБА_4 та ОСОБА_5, "кінцевим результатом робіт є встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками".
Судами також встановлено те, що у складі цієї технічної документації є акт погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, в якому, зокрема є погодження позивача ОСОБА_1 .
Оспорюване позивачами рішення Володимир-Волинської міської ради було прийняте 28 квітня 2017 року, а позивач ОСОБА_2 набула право власності на 42/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за договором дарування від 31 липня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто на час прийняття оспорюваного рішення не була співвласником житлового будинку і не мала права користування земельною ділянкою.
Також судами встановлено та не заперечувалося сторонами те, що житловий будинок позивачів безпосередньо межує із проїжджою частиною, вони мають безперешкодний доступ до власного житлового будинку, що підтверджується долученою копією кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки, переданої у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому зазначено, що відстань від А до Б є землями загального користування ( АДРЕСА_1 ).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.