Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 645/5845/18
провадження № 61-12304св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії,
тертя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії на постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії, третя особа - ОСОБА_2, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 31 серпня 2018 року № 139/к про його звільнення з посади завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії, поновивши його на зазначеній посаді;
- стягнути з НДІ мікрографії на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 03 березня 2012 року він був прийнятий на посаду начальника відділу розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії.
01 березня 2015 року його переведено на посаду завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО.
Наказом від 31 серпня 2018 року № 139/к його звільнено із займаної посади у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.
Вважає, що відповідач грубо порушив вимоги законодавства під час прийняття наказу від 21 червня 2018 року № 22-о/д "Про ліквідацію структурного підрозділу", відділ досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО, завідувачем якого він був, фактично не був ліквідований, а лише відбулися зміни внутрішньої (організаційної структури) НДІ мікрографії.
Посилаючись на те, що його звільнення є незаконним та безпідставним, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм КЗпП України. Доказів протилежного позивач не надав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 31 серпня 2018 року № 139/к про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії та поновлено ОСОБА_1 на зазначеній посаді. Стягнуто з Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 189 817 грн 32 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії не виконав вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України щодо надання пропозиції ОСОБА_1 за усіма наявними на день звільнення посадами, рівнозначними тій, яку він обіймав, або нижчу за його згодою, зокрема, посади молодшого наукового співробітника відділу 32, що є підставою для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2020 року Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року в справі № 6-1264цс17, відповідно до якого суд повинен з`ясувати обставини, чи мав власник або уповноважений ним орган можливість запропонувати вакантні посади; а також висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 577/256/18, відповідно до якого про виконання роботодавцем у повному обсязі обов`язку з пропонування вакантних посад буде свідчити відсутність з моменту повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників і до дня його звільнення вакантних посад та фактів приймання нових працівників закладу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Леонова Ю. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що суд правильно проаналізував наявні в матеріалах справи докази, врахував діючі норми права та наявну судову практику. Відповідач намагається видати підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом про звільнення за пропозицію обрати вакантну посаду і відому позивача від пропозиції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 03 грудня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи з 01 січня 2015 року на посаді завідувача відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО НДІ мікрографії на підставі наказу № 26/к від 27 лютого 2015 року.
20 червня 2018 року Головою Держаної архівної служби України затверджений штатний розпис НДІ макрографії, який вводиться в дію з 01 вересня 2018 року.
У зв`язку з необхідністю оптимізації робочого процесу та усунення дублювання функцій поміж структурними підрозділами у частині виконання робіт з розвитку Державних реєстрів, розробки нормативних документів СФД та на підставі погодженої і затвердженої Головою Держаної архівної служби України 20 червня 2018 року штатного розпису НДІ мікрографії директором НДІ мікрографії ОСОБА_2 видано наказ від 21 червня 2018 року № 22-о/д "Про ліквідацію структурного підрозділу".
Про майбутнє вивільнення працівників НДІ макрографії відповідачем до Центру зайнятості надіслана Звітність, Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (форма № 4-ПН), де зазначено, що відповідачем передбачено з 01 вересня 2018 року вивільнити 8 працівників відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО, а саме: завідувач відділу; заступник завідувача відділу; науковий співробітник; молодший науковий співробітник; провідний інженер-технолог; інженер технолог І категорії; інженер технолог ІІ категорії - 2 особи.
Згідно даних про Структуру НДІ макрографії, затвердженої директором НДІ макрографії та погодженої головою Державної архівної служби України, станом на 18 січня 2018 року та на 19 червня 2018 року, після ліквідації відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО загальна кількість штатних одиниць НДІ мікрографії залишилась не змінною (70), за рахунок появи нової посади секретаря (1) та збільшення кількості посад у відділі досліджень, розробки перспективних та удосконалення традиційних технологій формування СФД - з 10 до 11 штатних одиниць, у відділі досліджень, розробки нормативних, конструкторської та проектної документації на об`єкти будівництва у сфері СФД - з 8 до 9 штатних одиниць, у відділі досліджень, розробки нових інформаційних технологій, комп`ютерних систем та ведення державних стандартів - з 9 до 13 штатних одиниць, в експлуатаційно-технічному відділі - з 10 до 11 штатних одиниць.
22 червня 2018 року ОСОБА_1 попереджено про наступне скорочення та запропоновано посаду провідного інженера-технолога відділу досліджень, розробки перспективних та удосконалення традиційних технологій формування СФД, яка відповідає його фаху.
Від підпису на попередженні ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим комісією в складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 складений акт від 22 червня 2018 року.
Згідно довідки про вакантні посади НДІ мікрографії, станом на 22 червня 2018 року у відповідача мається 13 вакантних посад, з яких: секретар-1; провідний економіст з планування та моніторингу відділу 03-1; провідний бухгалтер бахгалтерії-1; провідний інженер-технолог відділу 11-1; інженер-технолог І категорії відділу 11-1; інженер-технолог І категорії відділу 13-1; провідний архітектор відділу 21-1; молодший науковий співробітник відділу 32-1; провідний - інженер програміст відділу 32-1; слюсар по ремонту та обслуговуванню технологічного обладнання та електрообладнання ІV розряду відділу 41-1; водій автотранспортних засобів відділу 41-1; слюсар по ремонту та обслуговуванню водопровідних та каналізаційних систем ІV розряду відділу 41-1.
У зв`язку з відмовою позивача від отримання попередження про звільнення відповідачем 16 липня 2019 року за місцем проживання ОСОБА_1 рекомендованим листом направлено копії наказу № 22-о/д від 21 червня 2018 року "Про ліквідацію структурного підрозділу", попередження від 22 червня 2018 року про наступне скорочення з пропозицією працевлаштування, а також повідомлення про всі наявні вільні посади - 13, які його можуть зацікавити. Вказане повідомлення повернуто без отримання, за закінченням терміну зберігання.
Наказом від 31 серпня 2018 року № 139-к завідувач відділу досліджень, розробки нормативних документів та актуалізації бази даних Державного реєстру ПНО ОСОБА_1 звільнений 31 серпня 2018 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку ліквідацією структурного підрозділу, з виплатою державної допомоги згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вихідної допомоги, згідно статті 44 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої
статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 (провадження№ 11-431асі18).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції врахував висновки і мотиви, викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, проте не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.
Встановивши, що позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, зокрема посаду молодшого наукового співробітника відділу 32, яка з`явилась 16 липня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, що є підставою для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі.
Зміст наказу про звільнення ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року № 139/к не містить пропозиції щодо зайняття останнім вакантної посади молодшого наукового співробітника, а тому правильним є висновок апеляційного суду, який, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вважав їх припущенням.
Розглядаючи справу по суті, апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, зокрема, можливість власника запропонувати позивачу вакантну посаду, яка була на підприємстві.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок), нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні повні місяці роботи, які передували місяцю звільнення.
Встановивши, що відповідач під час звільнення позивача порушив норми трудового законодавства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначеному судом розмірі, який правильно обраховано у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду- без змін.