Постанова
Іменем України
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 563/904/19
провадження № 61-16621св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Корецька міська рада Рівненської області, голова Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Людмила Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Корецької міської ради Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Корецької міської ради Рівненської області, Голови Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Людмили Миколаївни про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним (поновленим) на новий строк та визнання укладеною додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корецької міської ради Рівненської області, Голови Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Л. М. в якому просить:
- визнати незаконними дії голови Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Л. М. у зволіканні в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2003 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Корецької міської ради від 06 березня 2019 року № 1202 "Про розгляд листа-повідомлення ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1";
- визнати договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений 25 березня 2003 року між Корецькою міською радою Рівненської області та ОСОБА_1 - укладеним (поновленим) на новий строк, а саме до 25 березня 2023 року;
визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року, укладеного між Корецькою міською радою та ОСОБА_1 і зареєстрованого в Корецькій міській раді, в наступній редакції:
"Додаткова угода №1 до договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року Корецька міська рада в особі уповноваженого її представника, яка далі іменується "Орендодавець" та ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 13 листопада 1999 року Корецьким РВУ МВС України в Рівненській області, що далі іменується "Орендар", керуючись статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року вирішили внести в Договір оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року такі зміни: 1. Пункт 8. Договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року викласти у такій редакції: "8. Заключні положення. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25 березня 2023 року." Ця Додаткова угода № 1 до Договору оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту її підписання сторонами, складена у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною Договору оренди № 20 від 25 березня 2003 року."
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 березня 2003 року між орендодавцем - Корецькою міською радою та ним було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,013 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для обслуговування торгового кіоску, який зареєстрований в Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 25 березня 2003 року, актовий запис № 20.
Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для обслуговування торгового кіоску. Рішеннями судів всіх інстанцій у справі № 563/283/16-ц вказаний договір визнано продовженим до 25 березня 2019 року. У цій справі було встановлено незаконність дій відповідача по відмові у продовженні договору оренди землі та належність виконання позивачем як орендарем всіх умов договору. Остаточне рішення винесено Верховним Судом.
На виконання зазначеного пункту договору та у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач листом від 23 січня 2019 року повідомив Корецьку міську раду про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди та подав проект додаткової угоди у двох примірниках. У вказаний в законі місячний термін до 23 лютого 2019 року вказує, що не отримав будь-яких листів-заперечень відповідача чи повідомлень про прийняте рішення, як і не отримував у вказаний строк відповіді про відмову у його поновленні.
Проте вже 18 березня 2019 року позивач отримав лист за підписом відправлений 15 березня 2019 року вих. № 03-12/325 від 15 березня 2019 року до якого додано рішення Корецької міської ради від 06 березня 2019 року № 1202, яким позивачу відмовлено в продовженні договору оренди земельної ділянки з ряду причин. Рішення Корецької міської ради від 06 березня 2019 року № 1202 вважає таким, що суперечить чинному законодавству, зазначені в листі підстави для відмови в поновленні договору оренди землі є незаконними та необґрунтованими, а лист надіслано з порушенням місячного строку, отже його не можна вважати запереченнями проти поновлення договору оренди землі в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 08 липня 2020 року під головуванням судді Опришка П. З. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Корецької міської ради Рівненської області, голови Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Л. М. про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним (поновленим) на новий строк та визнання укладеною додаткової угоди - відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не добросовісно виконував свої зобов`язання за договором оренди, а саме не здійснив реєстрацію договору оренди земельної ділянки і як наслідок не сплачував з цих підстав орендної плати. Відповідач тричі до моменту закінчення договору (в останні два місяці дії договору) повідомляв позивача про відмову в поновленні договору оренди у зв`язку із наміром використовувати зазначену земельну ділянку для потреб громади міста (розміщення інженерних мереж). Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Відповідач тричі після закінчення строку дії договору повідомляв позивача про закінчення терміну дії договору, необхідність звільнення земельної ділянки та необхідність передачі (повернення) її власнику у визначеному законом та договором порядку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 липня 2020 року скасовано.
Визнано незаконними дії голови Корецької міської ради Рівненської області Дмитрук Л. М. у зволіканні в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2003 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано рішення Корецької міської ради Рівненської області від 06 березня 2019 року № 1202 "Про розгляд листа-повідомлення ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1 .".
Визнано договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений 25 березня 2003 року між Корецькою міською радою Рівненської області та ОСОБА_1 - укладеним (поновленим) на новий строк, а саме до 25 березня 2023 року.
Визнано укладеною додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року, укладеного між Корецькою міською радою Рівненської області та ОСОБА_1 і зареєстрованого в Корецькій міській раді, в наступній редакції:
"Додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року. Корецька міська рада в особі уповноваженого її представника, яка далі іменується "Оредодавець" та ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 13.11.1999 року Корецьким РВУ МВС України в Рівненській області, що далі іменується "Орендар", Керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки №20 від 25 березня 2003 року вирішили внести в Договір оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року такі зміни: 1. Пункт 8. Договору оренди земельної ділянки № 20 від 25 березня 2003 року викласти у такій редакції: "8. Заключні положення. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25 березня 2023 року." Ця Додаткова угода № 1 до Договору оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту її підписання сторонами, складена у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною Договору оренди № 20 від 25 березня 2003 року.".
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що його висновки не узгоджуються з дійсними обставинами справи та її матеріалами.
Апеляційний суд вказував, що постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, прийнятою за результатами касаційного провадження у справі № 563/283/16-ц, було встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконував умови укладеного договору оренди.
У ході розгляду справи № 563/283/16-ц судами усіх інстанцій не було встановлено: невідповідності змісту договору встановленим вимогами, протиправних дій позивача стосовного цільового призначення орендованої земельної ділянки, в тому числі самовільного встановлення додаткових малих архітектурних форм та інших обставин, які б були підставою для відмови в продовження дії договору до 25 березня 2019 року.
У зв`язку з оскарженням Корецькою міською радою рішень судів у справі № 563/283/16-ц, ухвалених на користь позивача, фактично ОСОБА_1 мав право користування земельною ділянкою лише з 19 вересня 2018 року (дата винесення постанови Верховним Судом) по 25 березня 2019 року (дата закінчення договору оренди, дія якого була продовжена рішенням суду у справ № 563/283/16-ц). Водночас після винесення рішення Верховним Судом сторони повинні були вчинити ряд дій на приведення договору оренди землі від 25 березня 2003 року № 20 до вимог чинного законодавства. Так, на виконання зазначених рішень судів ним вчинялися дії з приведення у відповідність до чинного законодавства документів на земельну ділянку та належного оформлення визнаного судами його права оренди на вказану земельну ділянку. А саме: було замовлено та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак, Корецька міська рада чинила перешкоди в оформленні даної документації, відмовила в її підписанні, що унеможливило процедуру присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та процедуру затвердження документації, затвердження розміру ставки орендної плати за землю у відсотках.
Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що намагання позивача щодо приведення у відповідність до чинного законодавства документів на земельну ділянку підтверджуються його листами адресованими Голові Корецької міської ради від 25 січня 2019 року, 14 лютого 2019 року, рішеннями про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-5600544062019 від 21 лютого 2019 року, № 5600557102019 від 07 березня 2019 року, що свідчить про його добросовісну поведінку, як орендаря земельної ділянки.
Апеляційний суд посилався на те, що обставини, які пов`язані з наміром орендодавця використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, підлягають дослідженню та доведенню, оскільки ця обставина, у разі з`ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке закріплене статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Вказував, що Корецькою міською радою жодним чином не конкретизовано та не доведено для яких саме потреб громади буде використовуватися спірна земельна ділянка і які саме елементи благоустрою будуть встановлені. У зв`язку з чим неможливо дійти висновку про неможливість використання земельної ділянки без порушення прав та інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року представник Корецької міської ради подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову не врахував правових висновків, висловлених у: постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17; постановах Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 683/3656/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 384/648/17-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справах № 395/1425/16-ц та № 395/1437/16-ц, від 16 травня 2019 року у справі № 925/478/17, від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17, від 12 червня 2019 року у справі № 693/14/18 та від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18.
Представник заявника, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17 де вказано, що за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди. Зазначає, що повноваження керівника органу виконавчої влади, уповноваженого підписувати додаткову угоду до договору оренди землі підтверджується рішенням цього органу і не виникають автоматично при зайнятті відповідної посади.
З моменту ухвалення рішення у справі № 563/283/16-ц (з жовтня 2016 року) ОСОБА_1 вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" не виконав, пропустив місячний строк для підписання додаткової угоди, не звертався до міської ради з цим питанням та не зробив цього до часу подачі касаційної скарги.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації, проте позивач таких дій не вчинив. Додаткова угода до договору оренди в силу положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" повинна містити істотні умови, якими є сама земельна ділянка із зазначенням її кадастрового номера, розміру та місця розташування, які у попередньому договорі зазначені не були.
Доводом касаційної скарги також є те, що на думку представника відповідача переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18. Корецька міська рада Рівненської області заперечувала проти продовження строку договору оренди, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову правильний.
Аргументом касаційної скарги є також те, що посилання позивача на те, що ним вчинялись дії направленні на оформлення належним чином свого права оренди не заслуговують на увагу та підлягають критичній оцінці виходячи з того, що позивач у 2019 році звертався до органів Держгеокадастру з метою оформлення документів на землю, однак йому було відмовлено у зв`язку із самовільною зміною цільового призначення земельної ділянки, яке не відповідає умовам договору і є порушенням порядку зміни цільового призначення.
Крім того представник заявника зазначає, що факт належного та добросовісного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором не ґрунтується на дійсних обставинах справи.
Узагальнені доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу подану Корецькою міською радою Рівненської області в якому позивач у задоволенні скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Позивач вказує, що порядок, передбачений частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" виконав та повідомив відповідача про свій намір скористатись переважним право оренди земельної ділянки, .
ОСОБА_1 також вказує, що касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, адже посилань на правові позиції висловлені у подібних справах, які були висловлені Верховним Судом та не враховані судом касаційна скарга не містить.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Корецького районного суду Рівненської області.
08 грудня 2021 року цивільна справа № 563/904/19 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, площею 0,013 га перебуває у комунальній власності міста.
25 березня 2003 року між Корецькою міською радою Рівненської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,013 га.
Договір зареєстровано в Корецькій міській раді про що в Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі вчинено 25 березня 2003 року запис № 20.
Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для обслуговування торгового кіоску.
Згідно п. 2.2 договору він укладається терміном на 4 роки, починаючи з дати реєстрації. По закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження договору на новий термін не пізніше, ніж через два місяці до його закінчення.
18 січня 2019 року Корецька міська рада надіслала ОСОБА_1 лист-повідомлення вих № 03-12/75, яким повідомила позивача (орендаря), що міська рада не має намірів поновлювати, продовжувати дію Договору і планує використовувати земельну ділянку для власних потреб. Вказаний лист ОСОБА_1 отримано 28 січня 2019 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
23 січня 2019 року позивач (орендар) звернувся до відповідача (орендодавця) із листом-повідомленням про поновлення Договору оренди земельної ділянки. До листа було додано проект додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2003 року № 20. Зазначений лист-повідомлення було розглянуто у порядку визначеному чинним законодавством, а саме на черговому засіданні сесії Корецької міської ради, яке було заплановано на 06 березня 2019 року.
25 березня 2019 року закінчився строк дії зазначеного договору.
27 березня 2019 року Корецька міська рада надіслала ОСОБА_1 повідомлення № 03-12/408, про те, що договір оренди від 25 березня 2003 року - закінчився, та про те, що міська рада не має наміру поновлювати, продовжувати дію договору, або ж передавати земельну ділянку в оренду будь-якому орендарю. Цим же листом Корецька міська рада надіслала ОСОБА_1 акт приймання передачі земельної ділянки з проханням до 10 квітня 2019 року звільнити ділянку від розміщених на ній тимчасових споруд та передати ділянку орендодавцю, як того вимагає абзац 1 пункту 2.4. договору оренди та стаття 34 ЗУ "Про оренду землі". Вказаний лист ОСОБА_1 отримано 04 квітня 2019 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
17 квітня 2019 року Корецька міська рада повторно надіслала ОСОБА_1 лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі від 25 березня 2003 року № 03-12/520, яким повторно повідомила про заперечення у поновленні зазначеного договору у зв`язку із необхідністю використання зазначеної землі для потреб громади міста (встановлення елементів благоустрою загального користування) та повторно попросила виконати вимоги статті 34 ЗУ "Про оренду землі" та абзац 1 пункту 2.4. договору оренди та передати (повернути) землю орендодавцю. Вказаний лист ОСОБА_1 отримано 19 квітня 2019 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
25 червня 2019 року листом № 03-12/769 Корецька міська рада ще раз повідомила орендаря про те, що строк дії договору оренди закінчився, про те що міська рада не має наміру поновлювати, продовжувати чи передавати в оренду іншому орендарю, а також висловила прохання звільнити ділянку від розміщених на ній тимчасових споруд та передати земельну ділянку орендодавцю. Вказаний лист ОСОБА_1 отримано 27 червня 2019 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апеляційний суд вказував, що продовження дії договору оренди зазначеної земельної ділянки вже було предметом спору між сторонами, який був вирішений судом.
Так, рішенням Корецького районного суду Рівненської області у справі №563/283/16-ц від 30 червня 2016 року, яке переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанції і набрало законної сили 13 жовтня 2016 року, визнано договір оренди земельної ділянки продовженим до 25 березня 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, прийнятою за результатами касаційного перегляду зазначеного рішення суду, було встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконував умови укладеного договору оренди, з дотриманням строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, неодноразово звертався до міської ради, яка його питання по суті не вирішувала.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.