1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 428/2376/20

провадження № 61-2785св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Посохова І. С., від 14 грудня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю., від 08 лютого 2021 року.

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь вартість необлікованої електричної енергії у зв`язку із порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії в сумі 51 168, 56 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ТОВ "ЛЕО" до

ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2019 року порушено провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО". Враховуючи положення Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції вважав, що справа за позовом ТОВ "ЛЕО" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електроенергії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а тому справа підлягає розгляду господарським судом Луганської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ЛЕО" залишено без задоволення. Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19),

від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ "ЛЕО" просить скасуватиухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року і направити справу

для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що головним критерієм для розгляду справи в порядку господарського судочинства в рамках справи про банкрутство є саме майнові вимоги до боржника. На думку заявника, відповідачка у цій справі є споживачем, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ТОВ "ЛЕО" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено право позивача на справедливий розгляд справи, а також принцип рівності усіх учасників справи перед законом та судом. Заявник вважає, що суд першої інстанції, відкривши провадження у цивільній справі, мав розглянути позовні вимоги по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 жовтня 2019 року у справі № 913/567/19, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2020 року та постановою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛЕО", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

18 жовтня 2019 року оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "ЛЕО".

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ЛЕО" перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство.

У березні 2020 року ТОВ "ЛЕО" звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електроенергії.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність майнових спорів, стороною в яких є боржник, одному господарському суду, який акумулює і вирішує усі майнові спори за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент звернення позивача до суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Саме господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ТОВ "ЛЕО".

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18,

від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі

№ 161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 712/701/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що на момент звернення позивача до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії щодо

ТОВ "ЛЕО" порушено справу про банкрутство,ліквідаційна процедура щодо боржника не завершена, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що майновий спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ "ЛЕО", в межах цієї справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

За змістом пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах, зазначених вище, висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах, підстави для передачі справи, що переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду


................
Перейти до повного тексту