Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 184/104/17
провадження № 61-5997св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 .
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, фізична особа-підприємець ОСОБА_13,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року в складі судді Коваля А. М. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в складі колегії суддів Варенка О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01 січня 2015 року між ним та відповідачем склались стійкі відносини, які полягали у спільному проживанні, веденні спільного господарства, наявності спільного бюджету, пов`язаністю спільним побутом, спільним вирішуванням побутових проблем. З 17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини й уклали шлюб. Під час спільного проживання до укладення шлюбу сторони придбали певне майно, а саме: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23499 грн; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18720 грн; ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19999 грн; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4219 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2999 грн; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3334 грн; прилад охоронний для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7324 грн; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7600 грн; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2000 грн; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3400 грн; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10218 грн, яке позивач бажає розділити, встановивши факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року, та визнати майно, набуте у власність за спірний період, спільною сумісною власністю, а також поділити указане майно.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст судового рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року; визнано спільною сумісною власністю вищевказане майно, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; вирішене питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідача у справі є доведеним, у зв`язку з чим набуте останніми за час спільного проживання майно підлягає розподілу.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 та апеляційну скаргу ОСОБА_14, який діє в інтересах ОСОБА_5, задоволено частково; рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що крім спірного рухомого майна, яке є частиною предмета спору у даній справі, позивач зазначив також про придбання разом із відповідачем у липні 2015 року квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка була відчужена відповідачем ОСОБА_2 04 вересня 2015 року. Апеляційний суд указав, що покупець указаної квартири не був залучений до участі у справі як особа, права якої можуть бути вирішені, а суд апеляційної інстанції позбавлений права залучати до розгляду справи нових учасників, у зв`язку з чим необхідно відмовити у позові ОСОБА_1 у даній справі. Крім того, судом зазначено, що доводи апеляційних скарг стосовно того, що позивачем по справі не доведено факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року, не приймаються судом до уваги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач визнала позов та не заперечувала проти його задоволення. Апеляційний суд не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого повинен був вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_14, який діє в інтересах ОСОБА_5, залишено без задоволення; рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спільне проживання сторін однією сім`єю з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року та фотоматеріалами, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_8 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, у якій вона просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що сторони не надали суду належних і допустимих доказів їх спільного поживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року, оскільки договір про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року, укладений між позивачем та відповідачем та взятий до уваги апеляційний судом, не посвідчений у встановленому законом порядку.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу квартири від 02 липня 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_18 - покупець квартири вказала, що вона в шлюбних відносинах не перебуває та кошти, за які вона купує квартиру, є її особистою власністю (пункт 5.8. договору). Показання свідків та фотоматеріали не можуть бути належними і допустимим доказами у цій справі, оскільки свідки є родичами сторін та зацікавленими особами у розгляді справи, а фотографії не містять у собі інформації про час та місце їх виготовлення. Сторони зареєстровані в різних містах України та на підтвердження своїх позовних вимог не надали суду належних і допустимих доказів, за якою адресою вони проживали та вели спільне господарство.
Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_8 про її розгляд, а судом апеляційної інстанції не було надано оцінки такому порушенню судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 25 грудня 2013 року в справі № 6-135цс13, від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1026цс15 та постановах Верховного Суду: від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17, від 18 серпня 2019 року в справі № 588/350/15.
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_8, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказує, що аргументи касаційної скарги про неналежне повідомлення судом ОСОБА_8 про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки вона неодноразово повідомлялася про розгляду справи як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення судових повісток. Вказує, що зазначені ОСОБА_8 висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах суду касаційних інстанцій, стосуються правовідносин, які не є подібними зі справою, що переглядається, а тому відсутні підстави для їх врахування.
16 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_2, у яких вона заперечує проти задоволення касаційної скарги та просить оскаржені судові рішення залишити без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_8 .
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_8 призначено до розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року, справа № 6-135цс13, від 23 вересня 2015 року, справа № 6-1026цс15 та постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року, справа № 588/350/15-ц, від 30 жовтня 2019 року, справа № 643/6799/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 цього Кодексу.