Постанова
Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/34212/19
провадження № 61-19181св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина 3030 Національної гвардії України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року
у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Військової частини 3030 Національної гвардії України (далі - ВЧ 3030), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення житлово-побутової комісії, оформлене протоколом від 20 червня 2019 року № 13, та зобов`язати поновити його на квартирному обліку з 06 жовтня 2008 року.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що у період з 01 серпня
1991 року до 18 вересня 2009 року проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України і є особою офіцерського складу.
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ 3030 від 06 жовтня 2008 року його зараховано на квартирний облік військовослужбовців частини як особу, яка потребує поліпшення житлових умов.
23 липня 2009 року він звільнений у запас Збройних Сил України у зв`язку
із закінченням строку контракту та 18 вересня 2009 року виключений зі списків особового складу ГУВВ МВС України.
На момент звільнення з військової служби вислуга років (у пільговому обчисленні) склала 21 рік 00 місяців 01 день, з 19 вересня 2009 року він вийшов на пенсію та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ 3030 від 20 червня 2019 року його знято з квартирного обліку з посиланням на частину дев`яту статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби
в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку
зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку
у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Оскільки ОСОБА_1 звільнився у зв`язку із закінченням строку контракту,
а не у зв`язку з відставкою за віком, а його вислуга років у календарному обчисленні складає 18 років 01 місяць 17 днів, комісія дійшла висновків про відсутність правових підстав для залишення його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Посилаючись на те, його вислуга на військовій службі складає більше 20 років,
а тому фактично після закінчення строку контракту він вийшов на пенсію
за вислугою років, просив визнати рішення житлово-побутової комісії незаконним і скасувати.
Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того,
що право особи, звільненої із військової служби, на подальше перебування
на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або, за їх бажанням, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.
Оскільки позивач звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, то рішення житлово-побутової комісії ВЧ 3030 № 13 від 20 червня
2019 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 і членів його сім`ї винесено з дотриманням вимог закону.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України
та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Вважає, що суд не взяв до уваги, що він звільнився з військової служби
на пенсію маючи 21 рік вислуги, а не просто звільнився у запас у зв`язку
із закінченням строку контракту.
Зазначає, що суд безпідставно керувався спеціальними нормативними актами, які регулюють порядок забезпечення житловими приміщеннями безпосередньо військовослужбовців, оскільки суд мав брати до уваги не лише спеціальні нормативно-правовід акти, але й Житловий кодекс УРСР (далі - ЖК УРСР)
та відповідні Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
Вважає, що підстави для залишення його на квартирному обліку, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей", Порядком забезпечення військовослужбовців та членів
їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Інструкцією з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України
та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року № 278, відсутні, проте існують підстави для залишення його на квартирному обліку на підставі статей 37, 60 ЖК УРСР та Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,
і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
На думку заявника, вирішуючи справу, суди неправильно встановили строк його вислуги років на військовій службі, що має значення для правильного вирішення справи, оскільки він після закінчення військової служби вийшов на пенсію,
а не просто звільнився в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, при цьому висновки апеляційного суду з приводу оцінки правомірності його звільнення та права на пенсію за вислугою років не мають значення для правильності вирішення справи.
Заявник не погоджується із застосуванням судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15 з огляду на неподібність правовідносин у справах.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ВЧ 3030 просить касаційну скаргу відхилити, судові рішення - залишити без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію, ВЧ 3030 зазначає, що ОСОБА_1 звільнений
у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Виникнення у позивача права на отримання пенсії за вислугу років у пільговому обчисленні не означає виникнення у нього права на застосування частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей" для залишення на квартирному обліку у військовій частині
до одержання житла або грошової компенсації, оскільки ця стаття застосовується у разі звільнення особи у відставку за віком, станом здоров`я, скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.
Зауважує, що до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, слід застосовувати не загальні нормативно-правові акти, які регулюють перебування на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов,
а спеціальні, оскільки ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку саме
як військовослужбовець та звільнений з військової служби у запас у зв`язку
із закінченням строку контракту, а не за віком чи станом здоров`я.
ВЧ 3030 вважає, що врахування судами при вирішенні справи правового висновку щодо застосування норм матеріального права, зокрема, частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 3.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України
та членам їх сімей житлових приміщень, пункту 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року
№ 1081, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18),
є правомірним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/34212/19, витребувано справу із Солом`янського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що у період з 01 серпня 1991 року до 18 вересня 2009 року ОСОБА_1 проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України
і є особою офіцерського складу.
Відповідно до витягу з протоколу від 06 жовтня 2008 року № 10 засідання житлово-побутової комісії ВЧ 3030 підполковник ОСОБА_1 зарахований
на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Києві. Вид забезпечення - за загальною чергою.
Згідно з наказом від 18 вересня 2009 року Головного управління внутрішніх військ МВС України № 176 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ГУВВ МВС України та з усіх видів забезпечення, як звільненого відповідно до підпункту а пункту 1 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у запас Збройних Сил України у зв`язку
із закінченням строку контракту з 18 вересня 2009 року.
Відповідно до цього наказу вислуга років у внутрішніх військах МВС України позивача складає: у календарному обчисленні - 18 років 01 місяць 17 днів;
у пільговому обчисленні - 21 рік 00 місяців 01 день.
Із 19 вересня 2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
та отримує пенсію за вислугу років (загальна вислуга - 21 рік) відповідно
до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених
з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії ВЧ 3030 від 20 червня 2019 року № 13 ОСОБА_1 знято з квартирного обліку військової частини відповідно до частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 29, абзаців 4, 5 пункту 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів
їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, пункту 5 статті 40 ЖК УРСР
та відповідно до абзаців 1, 4 пункту 3.15 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, яка затверджена наказом МВС України від 28 липня
2007 року № 278.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення
з таких підстав.