Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 753/17250/18
провадження № 61-12932св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року в складі судді Колесника О. М.та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення дій, що порушують авторське право.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 протягом серпня 2018 року здійснено наукове дослідження проекту змін в Українському правописі, які пропонуються Українською національною комісією з питань правопису при Міністерстві освіти і науки України.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 результати дослідження опубліковано ОСОБА_1 на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12 та в соціальній мережі Facebook на офіційній сторінці словника ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивач також зазначав, що 20 серпня 2018 року ним здійснено розсилку повідомлення електронною поштою засобам масової інформації із запрошенням ознайомитися з дослідженням, зокрема, повідомлення надіслано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, що є контактом веб-сайту novynarnia.com, засновником, головним редактором та власником якого є відповідач.
Звертав увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті novynarnia.com опубліковано новину "ІНФОРМАЦІЯ_10", у змісті якої повністю використано дослідження ОСОБА_1, без згоди останнього.
Вважав, що 97 % опублікованого відповідачем тексту є результатом наукового дослідження позивача. Тобто позивачем створено науковий твір, що був використаний та змінений без його згоди, чим порушено права автора.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 припинити порушення його авторського права шляхом вилучення в повному обсязі з веб-сайту ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_11) твору ОСОБА_1, який розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зобов`язати ОСОБА_2 опублікувати на своєму сайті "ІНФОРМАЦІЯ_2" інформацію про порушення авторського права ОСОБА_1 через неправомірне копіювання текстів веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12, з одночасним наведенням тексту рішення суду в цій справі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 припинити порушення авторського права ОСОБА_1 шляхом вилучення в повному обсязі з веб-сайту ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_11) твору ОСОБА_1, який розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 Зобов`язано ОСОБА_2 опублікувати на своєму сайті "ІНФОРМАЦІЯ_2" інформацію, що опублікований на цьому ж сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 твір є порушенням авторського права ОСОБА_1 через неправомірне копіювання текстів веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12, з одночасним наведенням тексту рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року в цивільній справі № 753/17250/18 (провадження №2/753/330/19).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є автором наукового дослідження проекту змін в українському правописі, яке відповідач без дозволу автора розмістив на власному веб-сайті.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки останнім доведено, а відповідачем не спростовано факт авторства позивача розміщеного на веб-сайті-відповідача без дозволу автора наукового дослідження. Доводи апеляційної скарги про те, що твір створено у співавторстві апеляційний суд визнав такими, що ґрунтуються на припущеннях, зазначивши при цьому, що цей спір не є спором про співавторство. Інші доводи апеляційної скарги відповідача також були відхилені апеляційним судом як такі, що не пливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як підставу касаційного оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди прийняли судові рішення на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що судами не надано належної правової оцінки наявному в матеріалах справи договору про спільне управління веб-сайтом від 20 січня 2017 року, за умовами якого позивач та ОСОБА_4 володіють усіма правами щодо веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12, зокрема, в договорі зазначено, що на зазначеному вище веб-сайті втілені спільні авторські рішення. Враховуючи, що ОСОБА_4 належить авторське право на частину твору, та те, що відповідачем опубліковано не весь твір, а лише його фрагмент, на думку відповідача, спростовується факт порушення авторського права позивача, оскілки останнім не доведено, що відповідач опублікував саме ту частину твору, авторське право на яку належить позивачу.
Також заявник зазначає, що згідно із наданою позивачем роздрукованої сторінки твору зазначено: "ІНФОРМАЦІЯ_13", тобто авторство належить не позивачу.
Вказує на порушення позивачем авторських прав авторів проекту правопису, який став підставою для його дослідження, результати якого слід вважати похідним твором.
Вважає протиправним зобов`язання відповідача здійснення публікацію рішення суду, оскільки інтернет-видання відповідача "ІНФОРМАЦІЯ_2" не є та не було зареєстровано засобом масової інформації.
У листопаді 2020 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначає, що вона містить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги відповідача, які обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.
Вказує на неправильне розуміння відповідачем змісту договору про спільне управління веб-сайтом від 20 січня 2017 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 . Дійсно, останні є власниками веб-сайту саме як сукупності програмних засобів, однак вони не є автоматично співавторами творів, якими наповнюється веб-сайт.
Звертає увагу на те, що відсутність під твором позивача знаку "ІНФОРМАЦІЯ_14" (" ІНФОРМАЦІЯ_6") не давало відповідачу право порушувати авторство позивача, яке він довів належними та допустимими доказами.
Вважає безпідставними посилання заявника на порушення позивачем авторських прав авторів проекту правопису, який став підставою для його дослідження, результати якого слід вважати похідним твором, оскілки позивач не копіював нову редакцію правопису, а здійсним його філологічне дослідження та порівняння з чинним правописом.
Посилаючись на наведене, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Також, відповідач у відзиві просить судові витрати, понесені ним у зв`язку із підготовною відзиву на касаційну скаргу, стягнути з позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, витребувано цивільну справу№ 753/17250/18 із Дарницького районного суду м. Києва, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їй ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.