Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 592/16224/19
провадження № 61-18170св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Ковпаківський відділ державної виконавчої служби
у м. Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Титором Русланом Миколайовичем, на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2020 року у складі судді Князєва В. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби
м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Толок Н.А. (далі - державний виконавець Толок Н. А.).
Вимоги за скаргою мотивовані тим, що 14 липня 2020 року державним виконавцем Толок Н. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62557054 по виконанню виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 червня 2020 року № 592/16224/19, у якому зазначено "виділити ОСОБА_2 в користування жилу кімнату 5 площею
10,9 кв. м; виділити ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4, 2009 р. н., в користування жилу кімнату 6 площею 14,0 кв. м; кухню 4 площею 5,7 кв. м, ванну кімнату 3 площею 2,1 кв. м, туалет 2 площею 1,0 кв. м, коридор 1 площею 4,7 кв. м залишити в спільному користуванні".
Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 62557054 винесена з порушенням вимог чинного законодавства України, оскількирішення по справі не містять заходів примусового виконання.
Посилаючись на вказані обставини просить суд визнати дії державного виконавця Толок Н. А. незаконними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62557054.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що судом на підставі судового рішення видано виконавчий лист, а отже винесена старшим державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає закону, прийнята в межах повноважень державного виконавця, право заявника при цьому не було порушено, а зазначені у скарзі підстави не знайшли підтвердження під час її розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналіз норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що державний виконавець виконував свої обов`язки відповідно до Закону та в межах своїх повноважень, а отже протиправних дій не вбачається. Крім того в скарзі ОСОБА_1 не зазначає чи було виконано ним рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження і які саме його права порушуються оскаржуваною постановою державного виконавця. Згідно з актом державного виконавця від 04 вересня 2020 року рішення суду немайнового характеру виконано в повному обсязі та попереджено боржника ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за подальше невиконання рішення суду.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року Тирор Р. М. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ковпаківського районного суду
м. Суми від 15 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року,в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 лютого 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що у виконавчому документі, якій підлягає примусовому виконанню, обов`язково має бути вказано заходи примусового виконання рішенні по справі № 592/16224/19, але такі рішення по цій справі не містять заходів примусового виконання, які зазначені в оспорюваній постанові, що підтверджується статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".
За таких обставин державний виконавець Толок Н. А. мав би відмовити
у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із тим, що виконавчі листи не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зазначено, що наведені
у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від
05 вересня 2018 року вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, встановлено порядок користування жилою площею квартирою АДРЕСА_1 таким чином: виділити
ОСОБА_2 в користування жилу кімнату 5 пл. 10,9 кв. м; виділити
ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4, 2009 р. н., в користування жилу кімнату 6 пл. 14,1 кв. м; кухню 4 пл. 5,7 кв. м, ванну кімнату 3 пл. 2,1 кв. м, туалет 2 пл. 1,0 кв. м, коридор 1 пл. 4,7 кв. м залишити в спільному користуванні.
19 червня 2020 року Ковпаківський районний суд м. Суми видав виконавчий лист по справі № 592/16224/19
14 липня 2020 року старший державний виконавець Толок Н. А. розглянула заяву стягувача про примусове виконання на підставі виконавчого листа
№ 592/16224/19 виданого 19 червня 2020 року та відкрила виконавче провадження.
Також апеляційний суд встановив, що згідно з актом державного виконавця від 04 вересня 2020 року, складеного за адресою: АДРЕСА_1, в присутності стягувача ОСОБА_2, боржника ОСОБА_1 та понятих рішення суду немайнового характеру виконано в повному обсязі.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону,
в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів
є недопустимим".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень (пункт 7 частини 4 статті
4 Закону України "Про виконавче провадження").
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено заходи примусового виконання рішень, за змістом якої цей перелік не є вичерпним.
У частинах першій, другій статті 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів(частини перша, шоста статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 63 цього Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема, відповідно до частини четвертої якої виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний
і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Встановивши, що оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята в межах повноважень державного виконавця та на підставі виданого судом виконавчого листа, права заявника при цьому порушено не було, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.