Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 204/982/18
провадження № 61-17271св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 ; Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого
2019 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Украсоцбанк" та/або банк), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М., про визнання недійсним іпотечного договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір № 07.1/43-7 про надання відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).
На забезпечення кредитного договору № 07.1/43-7 ОСОБА_2 14 лютого
2007 року уклав з банком іпотечний договір № 103, що посвідчений приватним нотаріусом Хоміч О. М., згідно з яким передав в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1 . При укладанні вказаного договору ОСОБА_2 надав банку копію свідоцтва про шлюб та копію свого паспорту, де містяться відповідні відомості про перебування ОСОБА_2
у шлюбі. При цьому, позивач згоди на укладення зазначеного договору не надавала.
Крім того, позивач зазначала, що укладаючи договір, відповідачі включили до договору наступну умову: "п. 5.9. у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до статті 37 Закону України "Про іпотеку", п. 4.6.3. цього договору "застереження про задоволення вимог кредиторів", цей Договір
є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим Договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ". Однак п. 4.6.3. у договорі відсутній. Таким чином, сторони не погодили істотні умови при укладанні даного пункту договору. На включення до договору іпотеки застереження позивач також своєю згоди не надавала.
За таких обставин, позивач просила:
визнати недійсним іпотечний договір № 103, укладений 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Украсоцбанк"та ОСОБА_2 ;
визнати недійсним пункт 5.9. іпотечного договору № 103, укладений 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Украсоцбанк"та ОСОБА_2 ;
судові витрати стягнути з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену згоду на укладення ОСОБА_2 договору іпотеки. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. при посвідченні іпотечного договору № 103 від 14 лютого 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було дотримано Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також підтверджено, що ОСОБА_1 14 лютого 2007 року надала письмову заяву, яка була посвідчена нотаріально, про згоду на укладення договору іпотеки. Також позивач надала згоду на укладення договору про внесення змін до оспорюваного договору, що підтверджується її письмовою заявою. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження обставин, на які посилалась у позовній заяві, і які спростовуються матеріалами справи.
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи підписувала позивач згоду на укладення оспорюваного договору. Крім того, суди не взяли до уваги, що підпункт 4.6.3 у пункті 5.9 іпотечного договору відсутній.
У січні 2020 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк", як правонаступник
АТ "Укрсоцбанк", подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року залучено АТ "Альфа-Банк" до участі у справі як правонаступника АТ "Укрсоцбанк".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 99 000 дол. США. Кредит надається позичальнику
з встановленням іпотеки.
14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №103, що посвідчений приватним нотаріусом Хомич О. М., відповідно до якого на забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 07.1/43-7 ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 5.9. іпотечного договору у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до статті 37 Закону України "Про іпотеку", підпункту 4.6.3. іпотечного договору, цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ.
У пункті 5.9 іпотечного договору від 14 лютого 2007 року сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 07 вересня 1990 року.
Згідно з письмової заяви ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Хомич О. М., від 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 надала згоду, щоб її чоловік - ОСОБА_2 одержав кредит
в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", і передав в заставу майнові права на квартиру
АДРЕСА_1 . Нерухомість, яка вказана та буде предметом застави (іпотеки), придбана на ім`я ОСОБА_2 шляхом купівлі - продажу, та є спільною власністю. ОСОБА_1 надала згоду на укладення договору застави вказаної нерухомості на умовах та за розсудом ОСОБА_2 . Наслідки, які можуть мати місце в разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за кредитним договором, за договором іпотеки, або порушень умов цих договорів, нотаріусом роз`яснено.
11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір про внесення змін № 2 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії
№ 07.1/43-7 від 14 лютого 2007 року. ОСОБА_1 надала письмову згоду на укладення договору про внесення змін.
11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору 14 лютого 2007 року. ОСОБА_1 надала письмову згоду на укладення договору про внесення змін.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним
у судовій практиці.
Згідно з положеннями статей 60, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування
і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У частині третій статті 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого
з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною другої статті 6 Закону України "Про іпотеку"(в редакції, чинній на час укладання оспорюваного правочину) майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження
№ 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 07 жовтня
2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, і зробила такий висновок: "відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого
з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні
з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору".
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів
є недопустимим".
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди встановили, що ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену згоду на укладення іпотечного договору та на укладення договорів про внесення змін до нього, підстави для недійсності іпотечного договору відсутні.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.