Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 185/2013/20
провадження № 61-18232св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Ідея Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітіної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 травня 2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.15104. Згідно даного договору відповідач отримав кредит в розмірі 240 717 грн 59 коп. зі сплатою 16,99% річних з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів.
Позивач вказував, що повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору.
Натомість відповідач умови договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 25 лютого 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 73 794 грн 05 коп., яка складається із: основного боргу - 0 грн, простроченого боргу - 42 975 грн 74 коп.; прострочених процентів - 7 147 грн 71 коп.; строкових процентів - 180 грн 74 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів - 11 993 грн 77 коп.; інших штрафних санкцій - 11 496 грн 09 коп.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору банком на адресу відповідача 10 січня 2020 року було направлено вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань. Однак, вказана вимога ОСОБА_1 не виконана.
Враховуючи наведене банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 794 грн 05 коп.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, позов АТ "Ідея Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2012 року № 910.15104, станом на 25 лютого 2020 року в сумі 73 794 грн 05 коп., яка складається з наступного: основний борг - 0 грн; прострочений борг - 42 975 грн 74 коп.; прострочені проценти - 7 147 грн 71 коп.; строкові проценти - 180 грн 74 коп.; нарахована плата за обслуговування кредиту - 0 грн; прострочена плата за обслуговування кредиту - 0 грн; пеня за несвоєчасне погашення платежів - 11 993 грн 77 коп.; інші штрафні санкції - 11 496 грн 09 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 404/2385/16-ц, провадження № 61-21168св18, від 07 листопада 2018 року у справі № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18, від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15?ц, провадження № 61-517св18, від 09 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 щомісячно, у визначений кредитним договором період часу, сплачував на розрахунковий рахунок АТ "Ідея Банк" грошові кошти, які визначені графіком щомісячних платежів (додаток № 1 до кредитного договору). 18 травня 2019 року ОСОБА_1 здійснив останній платіж за кредитним договором, тобто належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується долученими до відзиву копіями фіскальних чеків щодо оплати кредиту.
Натомість банком у порушення статей 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України не було надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Крім того, суд апеляційної інстанцій у своїй постанові послався на те, що на адресу ОСОБА_1 було направлено новий графік щомісячних платежів, про що останній був належним чином повідомлений. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вручення йому вказаного листа. Враховуючи те, що відсутні докази отримання ним вказаних документів, суди попередніх інстанцій мали б виходити із того, що банк неправомірно нараховував проценти за новою ставкою й, відповідно, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також заявник посилається на те, що довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка з рахунку № НОМЕР_1, надані позивачем на підтвердження заборгованості, не є належними та допустимими доказами. Із вказаної довідки-розрахунку неможливо встановити, з якого часу утворилась заборгованість, за який період часу нараховувались проценти, пеня та інші штрафні санкції.
Крім того, судами не було з`ясовано, на якій підставі банком було нараховано "інші штрафні санкції".
Після сплати останнього платежу за кредитним договором ОСОБА_1 звертався до "Ідея Банк" з проханням видати документ, який підтверджує виконання ним обов`язку з повернення кредиту та зняти накладене на автомобіль обтяження у вигляді заборони відчуження, проте банк йому відмовив у зв`язку із наявністю заборгованості за кредитом.
Вказує, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року у справі 185/5809/19 у складі судді Головіна В. О. за позов ОСОБА_1 до АТ "Ідея Банк" про визнання припиненим договору застави та скасування обтяжень задоволено.
Визнано припиненим у зв`язку з належним виконанням договір застави транспортного засобу № 910.15104 від 03 липня 2012 року, предметом якого є автомобіль "Ssang Yong" модель "Rexton Rx", номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску, номер кузова VIN- НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 18 травня 2012 року Павлоградським ВРЕР ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Скасовано обтяження у вигляді заборони відчуження, накладене на автомобіль "Ssang Yong" модель "Rexton Rx", номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску, номер кузова VIN- НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 18 травня 2012 року Павлоградським ВРЕР ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на підставі договору застави транспортного засобу № 910.15104 від 03 липня 2012 року, внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 13075929 від 04 жовтня 2012 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року АТ "Ідея Банк" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 травня 2012 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.15104, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 240 717 грн 59 коп. строком на 84 місяці, зі сплатою 16,99 % річних з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів (а. С.6, 7).
Погашення кредиту передбачено графіком щомісячних платежів - додаток № 1, додаток № 2 (а. С.8, 9, 58).
Відповідно до пунктів 1, 2 § 1 умов кредитного договору відповідачу було надано кредит для фінансування купівлі автомобіля марки "Ssang Yong" модель "Rexton Rx", 2011 року випуску, номер кузова VIN - НОМЕР_3 . Вказаний автомобіль був відповідачем придбаний.
Згідно з пунктами 2, 3 § 9 кредитного договору у разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,15 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання зобов`язань за цим договором.
Пунктом 4 § 9 кредитного договору встановлено, що у разі неподання або несвоєчасного подання позичальником документів, що підтверджують фінансовий стан позичальника за останні 6 місяців, та/або невиконання/несвоєчасного виконання поновлення дії договору (договорів) страхування заставного майна та/або неподання/несвоєчасного подання відповідно оформленого акту перевірки заставного майна банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 2,5 % від початкової суми кредиту за кожний випадок порушення, стягнувши витрати із позичальника (в тому числі, але не обмежуючись, за рахунок предмету застави) або зарахувати найближчий платіж (платежі) позичальника за договором, у погашення штрафних санкцій.
Пунктом 1 § 2 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 1,8100 % (маржу банку).
Згідно пунктом 4 § 2 кредитного договору станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішення правлінням банку, становить 15,1800 %, що разом з маржою банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 16,9900 %.
Пунктом 5 § 2 кредитного договору визначено, що банк повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки та надає позичальнику новий графік щомісячних платежів листом або на електронну пошту без внесення змін (доповнень) до договору не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Повідомлення про зміну розміру процентної ставки стає невід`ємною частиною цього договору.
Позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики (пункт 4 § 2 кредитного договору).
Банк повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором (а. с.17).
14 лютого 2013 на адресу відповідача було направлено повідомлення про підвищення процентної ставки за кредитом, в якому зазначено, що загальна ставка за користування кредитними коштами буде складати 18,39 % річних, новий розмір процентної ставки буде нараховуватись починаючи з 18 березня 2013 року.
Відповідачу було направлено новий графік щомісячних платежів, про що також зазначає ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про зміну розміру відсоткової ставки за кредитним договором починаючи з 14 лютого 2013 року до розміру 18,39 % річних.
З 19 травня 2014 року відбулося повторне підвищення процентної ставки до розміру 21,99 % річних.
10 січня 2020 року банком на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, однак, вказана вимога відповідачем не виконана.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник має заборгованість перед банком станом на 25 лютого 2020 року у розмірі 73 794 грн 05 коп., яка складається із: простроченого боргу - 42 975 грн 74 коп.; прострочених процентів - 7 147 грн 71 коп.; строкових процентів - 180 грн 74 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів - 11 993 грн 77 коп.; інших штрафних санкцій - 11 496 грн 09 коп. (а. с. 20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.