1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12003/17

провадження № 61-4155св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Харківської міської ради, про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 травня 2010 року по цивільній справі № 2-52/10/12 позивачці було виділено в натурі на її 26/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_1 три житлових кімнати, а також певні надвірні будівлі та споруди. Цим же рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 травня 2010 року позивачку було зобов`язано для ізоляції часток житлового будинку, що виділяються, зробити у встановленому законом порядку та за її рахунок певні переобладнання з метою утворення ізольованої квартири; зобов`язано її та відповідача ОСОБА_2 обладнати приміщення самостійними системами опалення та електропостачання. Також цим же рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 травня 2010 року по цивільній справі № 2-52/10/12 було визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, згідно з яким позивачці у користування виділено земельну ділянку площею 288,5 кв.м, з яких у особисте користування земельну ділянку

187,5 кв.м, у тому числі під будівлями. Усі необхідні роботи позивачкою були зроблені, крім того на частині земельної ділянки, яка була виділена позивачці, нею у 2012 році була побудована нежитлова прибудова площею 28,4 кв.м до виділеної їй в натурі частини житлового будинку, в результаті чого була утворена ізольована квартира, яка має окремий вхід, кухню, котельню, санвузол, автономнее газове опалення, водопровід.

22 червня 2012 року Харківським міським БТІ було складено технічний паспорт будинку в цілому, в якому квартира, утворена позивачкою, зазначена як квартира №3, яка складається з приміщень 3.1-3.6, загальною площею 76,1 кв.м. Будівельні роботи позивачкою проводилися без проекту та дозвільних документів, хоча і на виконання рішення суду. За таких обставин будівництво вважається самочинним. Тому на звернення позивачки від 22 лютого 2017 року з заповненою декларацією про готовність до експлуатації квартири №3 по АДРЕСА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради - декларацію було повернуто з відповідним листом поясненням від 06 березня 2017 року із зазначенням підстав - будівництво було здійснено без дозвільного документа, без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації та за відсутності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, отже - є підстави вважати об`єкт "Переобладнана квартира №3 в індивідуальному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з прибудовою допоміжних приміщень" об`єктом самочинного будівництва. За таких обставин позивачка вимушена звернутися до суду за визнанням за нею права власності на квартиру, яка утворилася у зв`язку із виділом їй в натурі певних приміщень у житловому будинку та на виконання рішення Київського районного суду від 18 травня 2010 року про проведення ізоляції квартири.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право приватної власності на квартиру загальною площею 76,1 кв.м. у житловому будинку

АДРЕСА_1, зазначену у технічному паспорті житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленому Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 22 червня 2012 року, як приміщення 3.1-3.6, а разом - квартира №3, припинивши її право спільної часткової власності на цей житловий будинок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру по АДРЕСА_1 загальною площею 76, 1 кв.м., зазначену у технічному паспорті житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленому Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 22 червня 2012 року, як приміщення 3.1-3.6, а разом квартира № 3, припинивши її право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що єдиним можливим способом захисту права позивачки є визнання за нею права приватної власності на квартиру, що утворилася в результаті проведених нею робіт, що стане передумовою прийняття утвореного об`єкту до експлуатації відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що в свою чергу, є необхідною умовою реєстрації права власності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 057,62 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що

ОСОБА_1 було здійснено не реконструкцію вказаних нежитлових будівель, а було самочинно збудовані новостворені окремі об?єкти, які є об?єктами самочинного будівництва і на які розповсюджується дія статті 376 ЦК України. Позивачкою не надано доказів оформлення нею речових прав на земельні ділянки під спірними обєктами та дотримання порядку, передбаченого частиною п?ятою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2020 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року провадження № 6-1912цс15, від 30 березня 2016 року провадження № 6-533цс16, від 07 жовтня 2015 року провадження № 61-1622цс15. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Харкова.

08 квітня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 26/100 житлового будинку АДРЕСА_1, після чого виділено їй в натурі в основній частині житлового будинку літ. "А-1" - житлову кімнату 1-7 площею 11,6 м.кв., житлову кімнату 1-5 площею 12,7 м.кв., житлову кімнату 1-6 площею 23,4 м.кв.; з надвірних будівель вбиральню літ. "Ж", гараж літ. "Е"; а також частину огорожі літ. "№2", частину огорожі літ. "№3", частину зливної ями літ. "№5", частину дворового водопроводу літ. "№6".

Власником 31/100 будинку визнано відповідача ОСОБА_2 і на його частку йому також в натурі виділено зазначені у рішенні суду приміщення у будинку та надвірні споруди.

Встановлено, що земельна ділянка площею 995 кв.м зареєстрована в цілому за домоволодінням АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського райвиконкому м. Харкова №16 від 23 серпня 1955 року.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, згідно з яким частину земельної ділянки площею 7,5 кв.м залишено у загальному користуванні всіх співвласників будинку, частину земельної ділянки площею 133 кв.м залишено у загальному користуванні позивачки та відповідача ОСОБА_2, частину земельної ділянки площею 64 кв.м залишено в загальному користуванні позивачки та власників 43/100 часток будинку - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;позивачці в користування виділено земельну ділянку площею 288,5 кв.м., з яких у особисте користування - земельну ділянку площею 187,5 м.кв., у тому числі під будівлями (додаток №9 до висновку експертизи №3071 - а. с. 64).

Зобов`язано для ізоляції часток житлового будинку, що виділяються, зробити у встановленому законом порядку та за рахунок позивачки наступні переобладнання: закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-4 та 1-7, 1-4 та 1-6, 1-4 та 1-5; улаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-7 та 1-6, 1-5 та 1-6; в приміщенні 1-6 улаштувати перегородки, переобладнавши таким чином у приміщення: - житлову кімнату площею 17,1 м.кв., коридор площею 1,5 м.кв. та коридор площею 4,8 м.кв.; в приміщенні 1-7 улаштувати перегородку, переобладнавши, таким чином, у приміщення: санвузол площею 4,0 м.кв. та кухню площею 7,6 м.кв.; для виходу з частини будинку у приміщенні 1-6 улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей.

Для забезпечення автономного режиму функціонування виділених приміщень було зобов`язано позивачку ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 у встановленому законом порядку обладнати ці приміщення самостійним системами опалення та електропостачання кожному за свій рахунок.

Технічним паспортом від 22 червня 2012 року (а.с. 11), "Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій переобладнаної квартири №3 з прибудовою допоміжних приміщень в індивідуальному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1" (а.с. 67) встановлено виконання робіт, в результаті яких утворено дві окремі квартири - квартири №1, яку займає відповідач

ОСОБА_2, - з окремим входом(у технічному паспорті від 22 червня 2012 року приміщення 1.1; 1.2; 1.3; 1.4; 1.8 або квартира №1) та квартири №3, яка складається з приміщень 3.1 - 3-6, яку займає позивачка, загальною площею 76,1 кв.м. При цьому частина зазначеної квартири, а саме приміщення 3-1 площею 18,6 кв.м., 3-2 площею 3 кв.м, 3-3 площею 6,8 кв.м розташовані у прибудові а-4, яка була побудована позивачкою на частині земельної ділянки, яка виділена їй у користування на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року.

На час розгляду справи у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване право приватної власності ОСОБА_1 на 26/100 житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року по справі №2-52/10/12. Права інших власників в реєстрах не зареєстровані.

Згідно листа Харківського міського БТІ від 06 травня 2019 року архівні матеріали Харківського міського БТІ містять інформацію станом на 31 грудня 2012 року, з якої вбачається, що право власності на 26/100 будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року по справі №2-52/10/12. Після перерозподілу на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2010 року по справі №2-52/10/12 не зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (31/100) та ОСОБА_5 (43/100).

Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій переобладнаної квартири №3 з прибудовою допоміжних приміщень в індивідуальному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується те, що квартира ізольована від інших квартир цього будинку, обладнана самостійними системами життєзабезпечення. Основні та несучі конструкції квартири з прибудовою допоміжних приміщень готові до експлуатації, стан їх задовільний, необхідності в ремонтних роботах немає. Квартира відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації. Готовність до експлуатації 100%. Технічний стан і несуча здатність несучих і огороджувальних конструкцій житлового будинку відповідають будівельним нормам по Санітарним правилам і нормам і ДБН в.2.2-15:2005 "Житлові будівлі" і дозволяє його експлуатацію.

22 лютого 2017 року позивачка відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 звернулася до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради з заповненою декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-Ш категорії складності (Додаток 3 до Порядку).

Декларацію було повернуто їй з листом-поясненням №572/0/250-17 від 06 березня 2017 року без розгляду та реєстрації із зазначенням підстав: "будівництво було здійснено без дозвільного документа, без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації та за відсутності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - отже - є підстави вважати об`єкт "Переобладнана квартира №3 в індивідуальному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з прибудовою допоміжних приміщень" об`єктом самочинного будівництва."

Позивачка не оскаржувала відповідь Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначеним Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (пункти 10 та 17) передбачено окремий порядок прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, право власності на які визнано за рішенням суду. Передумовою прийняття в експлуатацію таких об`єктів виходячи зі змісту положень пунктів 10 та 17 Порядку, - є ухвалення судом рішення про визнання права власності на них, після чого передбачено подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації за формою, наведеною у додатку 5 до Порядку, і проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Так, рішенням суду від 18 травня 2010 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 26/100 в основній частині житлового будинку літ. "А-1" - житлову кімнату 1-7 площею 11,6 м.кв., житлову кімнату 1-5 площею 12,7 м.кв., житлову кімнату 1-6 площею 23,4 м.кв.; з надвірних будівель вбиральню літ. "Ж", гараж літ. "Е"; а також частину огорожі літ. "№2", частину огорожі літ. "№3", частину зливної ями літ. "№5", частину дворового водопроводу літ. "№6".

Як вбачається з технічного паспорту від 22 червня 2012 року ОСОБА_1 самовільно було прибудовано до визнаної за нею частини 26/100 прибудову

літ. 3-1 площею 18,6 кв.м., літ. 3-2 площею 3,0 кв.м., літ. 3-3 площею 6,8 кв.м.

Таким чином позивачем було здійснено не реконструкцію житлового будинку, а добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 площею 28,4 кв.м. до виділеної в натурі частки в спільному домоволодінні, в зв`язку з чим житлова площа змінилася з

47,7 кв.м. до 76,1 кв.м. і вважати такі добудови реконструкцією на виконання рішення суду від18 травня 2010 року не можна.


................
Перейти до повного тексту