Постанова
Іменем України
26 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 488/1839/14-ц
провадження № 61-9740св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2018 року у складі судді Селіщевої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення просив визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я відповідачів 07 та 20 вересня 2010 року, а також визнати незаконним та скасувати реєстровий запис на нерухоме майно, внесений на ім`я відповідача ОСОБА_2 .
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є власником 45/100 частин житлового будинку з відповідною частиною прилеглих до нього господарських та побутових будівель і споруд, що розташовані у АДРЕСА_1, а відповідачі є власниками 55/200 частин того ж будинку. Сторони не є первісними співвласниками будинку, але після набуття у подальшому права власності на відповідні його частки до них перейшли приміщення та відповідні частки земельної ділянки, якими користувалися первісні власники.
Між тим, у грудні 2013 року позивачу випадково, під час розгляду іншої цивільної справи, стало відомо, що у правовстановлюючі документи на право власності відповідачів незаконно включено належний йому сарай літ. "Р" та житловий будинок літ. "А", яким користується виключно він, замість житлової прибудови до будинку літ. "А1", якою користувалася спадкодавець ОСОБА_4 . Такий зміст виданих на ім`я відповідачів свідоцтв про право на спадщину складено на підставі свідомої фальсифікації працівниками Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ММБТІ") даних щодо витягу із реєстру нерухомості.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий 04 серпня 2010 року КП "ММБТІ" для оформлення спадщини, за своїм змістом відповідає Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (яке було чинним на час видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину, далі - Тимчасове положення), а склад переліченого у ньому нерухомого майна - положенням, передбаченим Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками, додатково зазначивши, що у правовстановлюючих документах сторін належна їм на праві власності частина будинку у натурі не визначена, а зазначено тільки про те, з чого складається житловий будинок в цілому. Житловий будинок з відповідною частиною прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що розташований у АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 (45/100) і відповідачам ОСОБА_2 (55/200) і ОСОБА_3 (55/200). Будинок між ними реально у натурі не поділено, а тому порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, повинен визначитися між ними за їхньою згодою. У випадку поділу у натурі кожний із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Відповідно посилання позивача на незаконне зазначення житлового будинку літ. "А" і сараю літ. "Р", які є складовими частинами житлового будинку з відповідною частиною прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що розташовані у АДРЕСА_1, у правовстановлюючих документах, що видані на ім`я відповідачів, є помилковим тлумаченням ним норм чинного законодавства, а твердження, що ці об`єкти належать виключно йому на праві власності до вирішення питання про припинення спільної часткової власності, не ґрунтуються на досліджених судами першої і апеляційної інстанцій належних та допустимих доказах.
Посилання позивача та його представника у судових засіданнях на фальсифікацію працівниками КП "ММБТІ" переліку нерухомих об`єктів під час видачі витягу із реєстру, 04 серпня 2010 року, та, як наслідок, подальшої незаконної видачі у вересні 2010 року свідоцтв про право на спадщину в частині переліку майна, досконало досліджені судом першої інстанції, який, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню, дійшов справедливого висновку про відмову в задоволенні позову. Самочинне перепланування прибудови до житлового будинку літ. "А2" та інші самочинні будівлі не були включені до переліку будівель та споруд, який міститься у відповідних свідоцтвах про право на спадщину.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1, не погодившись із судовими рішеннями, у травні 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на той факт, що працівниками КП "ММБТІ" перевищені свої повноваження у зв`язку з незаконним об`єднанням житлового будинку літ. "А" з житловою прибудовою літ "А1" в один єдиний об`єкт нерухомості, житловий будинок літ. "А", який після цього незаконно внесено у свідоцтва про право на спадщину, що оспорюються. Наголошував на тому, що зазначений будинок збільшився у площі внаслідок проведеного ним переобладнання і тому, як самочинно переобладнаний об`єкт, не міг бути включений до спадкового майна, право на яке набули відповідачі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.