Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 186/972/18
провадження № 61-19251св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Першотравенська міська рада Дніпропетровської області, Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі судді Пищида М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст пзаявлених вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Першотравенська міська рада Дніпропетровської області, Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Пояснив, що встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно йому для звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем села Катеринівки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, суд встановив що заявник є сином померлої.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем села Катеринівки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, суд встановив, що заявник є братом померлого.
Встановлено факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Катеринівки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, постійно проживав разом зі спадкодавцем - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при внесенні записів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, органами РАЦС була допущена помилка, а саме не вірно зазначено по батькові померлої ОСОБА_2, яка є матір`ю заявника, та прізвище та по батькові померлого ОСОБА_4, який є рідним братом заявника.
Також суд вважав доведеним факт сумісного проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, у квартирі АДРЕСА_1, оскільки це виходить з досліджених у судовому засіданні доказів.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області у листопаді 2020 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано після спливу встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України граничного річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області звернулась до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 лютого 2021 року заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, щосудом апеляційної інстанції постановлена ухвала без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Заявник вважає, що суд помилково застосував положення частини другої статті 358 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
09 березня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в якому заявник просить суд касаційну скаргу заінтересованої особи залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
06 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відмовляючи своєю ухвалою від 23 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, Дніпровський апеляційний суд послався на те, що повний текст рішення складено судом першої інстанції 21 вересня 2018 року, надіслано судом до реєстру 24 вересня 2018 року, зареєстровано - 25 вересня 2018 року, оприлюднено - 27 вересня 2018 року, а апеляційна скарга подана лише 09 листопада 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
При цьому суд помилково зазначив, що про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції сторони були повідомлені належним чином.
Так, відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.
Згідно частини першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частина друга статті 130 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відсутні будь-які докази належного повідомлення Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 21 вересня 2018 року.
При цьому, копію рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року представник Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області отримав лише 30 жовтня 2020 року.
Таким чином, апеляційна скарга хоч і була подана Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області поза межами річного строку з дня складання повного тексту судового рішення, але вказана скарга була подана особою, не повідомленою про розгляд справи, що унеможливлює відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
На зазначене апеляційний суд належної уваги не звернув.
На предмет наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області не перевірив, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.