Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 266/2666/19
провадження № 61-1138св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіна Вікторія Ігорівна,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 а на ухвалу Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі судді Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради
Палкіної В. І., третя особа - ОСОБА_2, про скасування запису про право власності.
Позов мотивовано тим, що державну реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок АДРЕСА_1 було проведено без належних правових підстав та дотримання встановленого Законом порядку. Зокрема, відповідач помилково вважав ОСОБА_2 власником домоволодіння АДРЕСА_1, рахуючи, що останній одноособово збудував спірне домоволодіння у 1989 році на земельній ділянці наданої у безстрокове користування. Насправді, будівництво об`єкту нерухомого майна здійснювалось Ждановським судноремонтним заводом, на підставі спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету, за якою право власності працівниками заводу набувалось після сплати відповідних грошових коштів на протязі 15 років. Перебуваючи з ОСОБА_2 у шлюбі з 1981 по 22 травня 2003 року, позивачка разом із дітьми в 1990 році вселилась до будинку, а ОСОБА_2 в 1994 році звільнився із заводу та у 1997 році залишив будинок. Набувши право власності на спірний будинок за рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2019 року, позивачка намагаючись зареєструвати права власності у квітні 2019 року, дізналась, що державний реєстратор Палкіна В. І., 18 вересня 2018 року на підставі дубліката договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві приватної власності, виданого 21 жовтня 1987 року Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою, прийняла рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 про що внесла запис про право власності № 27960902 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Залишивши добровільно будинок, ОСОБА_2 виплатою його вартості не займався, а всупереч рішенню суду, здійснив реєстрацію на своє ім`я, скориставшись тим, що державний реєстратор не здійснив перевірку документів, як того вимагає стаття 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
ОСОБА_1 просила скасувати запис державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольського міської ради Палкіної В. І. про право власності
№ 27960902 на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 08 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27960902 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 здійснений державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради
Палкіною В. І.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2020 року стягнуто з державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіної В. І. на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Конишев А. Г. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника третьої особи Конишева А. Г., який діє в інтересах
ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради
Палкіної В. І., третя особа - ОСОБА_2 про скасування запису про право власності визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що до апеляційної скарги доданий ордер серія АА № 088341 від 18 липня 2019 року на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Донецькому апеляційному суді адвокатом Конишевим А. Г. свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2921 від 28 травня 2008 року. Проте, до апеляційної скарги не надано та з доданого до апеляційної скарги ордеру не вбачається підтвердження повноважень адвоката як представника на вчинення усіх процесуальних дій, в тому числі права на оскарження судового рішення до апеляційної судової інстанції з правом підпису, від імені особи, яку він представляє. Інших документів (договір про надання правничої допомоги, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги) до апеляційної скарги не надано.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 січня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та тлумачення частини четвертої статті 62 ЦПК України та статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки ордер є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта
Доводи інших учасників справи
09 березня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
23 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Колегія суддів приймає аргументи наведені у касаційній скарзі з таких підстав.
Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
За змістом частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. (частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від
12 квітня 2019 року № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко вказав, які саме реквізити та відомості повинене містити ордер.
Отже, в ордері на надання правової допомоги відомості щодо підтвердження повноважень адвоката, як представника, на вчинення усіх процесуальних дій, в тому числі права на оскарження судового рішення до апеляційного суду з правом підпису, від імені особи, яку він представляє не зазначаються.
Лише про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.
Із матеріалів справи відомо, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підписана адвокатом Конишевим І. М.
На підтвердження повноважень адвоката на представництво в суді до апеляційної скарги додана копія ордеру від 02 жовтня 2020 року серії
АА № 088341, виданого Маріупольською міською колегією адвокатів заслуженого юриста України Г. А. Конишева на підставі договору про надання правової допомоги № 156 від 18 липня 2019 року. В ордері зазначено, що адвокат надає правову допомогу ОСОБА_2 у Донецькому апеляційному суді.
Однак, обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, в ордері не зазначено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновку апеляційного суду про те, що відсутність в ордері підтвердження повноважень адвоката, як представника, на вчинення усіх процесуальних дій, в тому числі права на оскарження судового рішення до апеляційної судової інстанції з правом підпису, від імені особи, яку він представляє є підставою вважати, що апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.