Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 759/11991/18
провадження № 61-2806св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у складі судді
Ул?яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 рокуу складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна") про визнання дій неправомірними.
Позов мотивовано тим, що у період перебування у шлюбі із ОСОБА_2 за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстровано за дружиною на підставі свідоцтва про право власності. У квартирі здійснювався ремонт та проводилося перепланування, що призвело до зміни площі квартири та кількості кімнат. Надалі шлюб було розірвано та під час розгляду справи про поділ майна, йому стало відомо, що квартиру продано ОСОБА_3 без його згоди на підставі договору купівлі-продажу
від 15 грудня 2004 року. Для укладення договору відповідачем надавалася довідка-характеристика № 971930 від 24 листопада 2004 року. На підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2006 року квартиру продано
ОСОБА_4 Продаж здійснено на підставі довідки-характеристики від 14 серпня 2006 року № 1182896. Вказані довідки видані відповідачем з порушенням встановлених правил, а саме, відсутність відомостей про самовільну перебудову та відмітку про наявність чи відсутність дозвільних документів щодо вчинених перепланувань. Листом відповідач повідомив, що технічна інвентаризація вказаної квартири не проводилась. Вказана дія є передумовою здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. За відсутності даних технічної інвентаризації, протиправним є здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на квартиру.
ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії відповідача по проведенню державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів про те, що при проведенні ремонтних робіт змінено кількість житлових кімнат, розмір житлової чи загальної площі квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Заявник також вказує на те, що в ухвалені судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід та справу розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
07 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 червня 2000 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1, жилою площею 44,40 кв м, загальною площею 88,30 кв.м.
22 червня 2000 року право приватної власності на квартиру зареєстровано в БТІ.
Згідно з висновком спеціаліста № 1839 КНДІСЕ про обстеження квартири АДРЕСА_1 від 14 червня 2002 року у приміщенні виконано демонтаж та влаштування перегородок, покриття підлоги та обличкування стелі та стін гіпсокартонними листами, прокладено електропроводку. Вартість виконаних робіт становить 10 796,40 грн.
15 грудня 2004 року зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_3 .
У договорі зазначено, що загальна площа квартири становить 88,30 кв м, житлова площа 44,40 кв м, квартира має 3 кімнати.
Пунктом 7 договору визначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна під № 971930 від 24 листопада
2004 року, вартість квартири, що відчужується, становить 80 997,25 грн.
Відповідно до довідки-характеристики, виданої ОСОБА_2 24 листопада 2004 року Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна загальна площа квартири становить 88,30 кв м, житлова площа 44,40 кв м, квартира має 3 кімнати.
23 серпня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, спірну квартиру продано ОСОБА_4 .
У договорі вказано загальна площа квартири - 88,30 кв м, житлова площа -
44,40 кв м, квартира складається з 3 кімнат.
Пунктом 2.3 договору визначено, що вартість вказаної квартири за даними Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (довідка від 14 серпня 2006 року за № 1182896) складає
72 241,45 грн.
Листом від 26 серпня 2016 року Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна повідомив про відсутність в бюро інвентаризаційної справи на квартиру
АДРЕСА_1 .
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до суд з цими позовними вимогами, позивач просив визнати дії КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" по проведенню державної реєстрації права власності на спірну квартиру неправомірними, посилаючись на те, що довідки - характеристики, які видавалися для укладення договорів купівлі - продажу складені без огляду квартири та в них не відображено зміни, які відбулися у квартирі у зв`язку з переплануванням квартири та проведенням ремонтних робіт.
Відповідно до пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року
№ 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за
№ 157/6445 державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, окрема, квартири.
Відповідно до пункту 1.7 та пункту 1.8 цього Положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об`єкт.
Реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Установивши фактичні обставини у справі, надавши належну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонам, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено позовних вимог, на які посилається в позовній заяві, зокрема, неправомірності видачі відповідачем довідки-характеристики на квартиру. Судом не встановлено, що при проведенні ремонтних робіт у квартирі у 2001-2003 роках змінено кількість житлових кімнат, житлову та загальну площі квартири та невідповідність реальних вимірів майна у довідці-характеристиці БТІ. Надані суду документи містять відомості того, що житлова площа квартири до продажу та під час здійснення продажу складає
44,40 кв.м., загальна площа - 88,80 кв.м., квартира складається з трьох кімнат. Доказів зміни вказаних площ суду надано не було. Таких доказів не встановлено під час розгляду справи.
Аргументи заявника про те, що справу у суді першої інстанції було розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року призначено судове засідання в приміщенні суду на 26 вересня 2019 року о 11 год. 20 хв. (а. с. 84).
24 вересня 2019 року від ОСОБА_1 до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява, у якій заявник просив проводити розгляд справи
26 вересня 2019 року без його участі (а. с. 89).
Також є безпідставними аргументи заявника про те, що в ухвалені судового рішення брав суддя, якому було заявлено відвід, оскільки заявлений ОСОБА_1 відвід було розглянуто, про що свідчить ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ул?яновської О. В . У вказаній ухвалі Святошинський районний суд міста Києва навів відповідні мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).