Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 126/442/18
провадження № 61-3920св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Лісниченська сільська рада Бершансбкого району Вінницької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року у складі судді
Губко В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що 25 червня 2009 року 17 сесією 5 скликання Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області прийнято рішення "Про безкоштовну передачу земельної ділянки у приватну власність і видачу державного акту на право приватної власності на землю", згідно із яким вирішено: пунктом 29: "Передати громадянину ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,4344 га по
АДРЕСА_1, в тому числі: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлових та господарських будівель; 0,1844 га для ведення особистого селянського господарства" та видано ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю.
14 липня 2009 року 18 сесією 5 скликання Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку", згідно із яким вирішено: пунктом 20.1: "затвердити матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1, загальною площею 0.4344 га"; пунктом 20.2: "видано
гр. ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі фактичного землеволодіння загальною площею 0, 4344 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0.2500 га по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - 0,1844 га."
Позивачка зазначала, що зі змісту вказаного вище рішення від 14 липня 2009 року видно, що його прийнято на підставі матеріалів технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки громадян на території с. Лісничі, розробленої ПП "Олліком", на підставі фактичних результатів проведених обмірів земельних ділянок та погоджень суміжних землекористувачів і землевласників.
Позивач вказувала, що згідно із спірними рішеннями Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_2 набув право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 0,4344 га, в той час як у його фактичному користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,4200 га, тобто площу земельної ділянки ОСОБА_2, яку передано у власність, було збільшено на 0,0144 га.
Також, позивачем зазначено, що ОСОБА_2 набув права приватної власності на частину земельної ділянки загального користування, і до того ж вона, як суміжний землекористувач, встановлення в натурі меж спірної земельної ділянки не погоджувала та про прийняття спірних рішень та видачу державного акту ОСОБА_2 їй стало відомо лише у липні 2017 року.
Набуття ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку відбувалось шляхом безоплатної передачі її у власність, однак без прийняття рішення органу місцевого самоврядування про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації.
Технічна документація на спірну земельну ділянку відсутня, тому прийняття оскаржуваних рішень та видача державного акту здійснені з порушенням приписів статті 118 ЗК України.
У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 просила визнати незаконним рішення 17 сесії 5 скликання Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 25 червня 2009 року "Про безкоштовну передачу земельної ділянки у приватну власність і видачу державного акту на право приватної власності на землю" в частині передачі ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,4344 га по АДРЕСА_1, в тому числі: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлових та господарських будівель та 0,1844 га для ведення особистого селянського господарства, та в частині видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю згідно п. 29 цього рішення; визнати незаконним рішення 18 сесії 5 скликання Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 14 липня 2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державного акта на право приватної власності на землю" в частині затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 на території
АДРЕСА_1, загальною площею 0,4344 га та в частині видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в розмірі фактичного землеволодіння, загальною площею 0,4344 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - 0,1844 га"; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0520482800:03:003:0007) серії ЯИ № 819938 від 07 квітня 2010 року, виданий ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 18 листопада
2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, на яку набув право приватної власності ОСОБА_2, накладається на земельну ділянку загального користування, а ненадання відповідачем технічної документації із землеустрою та непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, не може бути підставою для визнання рішень сільської ради та державного акту недійсними.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 листопада
2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач по справі у зв?язку із помилкою землевпорядника, протиправно отримала у користування земельну ділянку загального користування по якій проходить проїзд. Сільська рада при зверненні громадян визнала вказану помилку, проте зазначила, що до суду звертатися не буде, а тому позивач самостійно прийняла рішення звернення до суду з цим позовом. Як на підставу своїх доводів, заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, крім того, на думку заявника суд не дослідив зібрані у справі докази та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бершадського районного суду Вінницької області.
19 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 17 сесії 5 скликання Лісниченської сільської ради Вінницької області від 25 червня 2009 року "Про безкоштовну передачу земельної ділянки у приватну власність і видачу державного акта на право приватної власності на землю" вирішено: передати громадянину ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,4344 га по АДРЕСА_1 в тому числі: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлових та господарських будівель; 0,1844 га для ведення особистого селянського господарства", видано ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю згідно п. 29 цього рішення.
14 липня 2009 року, 18 сесією 5 скликання Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку", згідно із яким вирішено: пункт 20.1: "затвердити матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1, загальною площею
0,4344 га"; пункт 20.2: "видати гр. ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі фактичного землеволодіння загальною площею 0, 4344 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,2500 га по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - 0,1844 га".
На підставі рішення 18 сесії 5 скликання Лісниченської сільської ради, від 14 липня 2009 року відповідачу ОСОБА_2 07 квітня 2010 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯТ № 819938.